ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Система національних рахунків та її впровадження в УкраїніСистема національних рахунків та її впровадження в Україні

Система національних рахунків та її впровадження в Україні



1.1. Джерела виникнення системи національних рахунків

Як стверджував колишній глава Центрального бюро статистики Голандії Д. Дерксен автором термінів «національні рахунки», «національне рахівництво» є голландський статистик Ед Ван Кліфф, який 1941 року опублікував в голландському щомісячному журналі «Economic» дві статті з побудованими ним таблицями національних рахунків для Голландії за 1938 рік. Проте Друга світова війна припинила практичні та наукові цю курсову зробив Олексюк Володимир і скинув в інтернет зв'язки європейських економістів. Нині вже важко сказати, хто в дійсності є винахідником системи національних рахунків, бо ті самі ідеї і приблизно в той самий час виникали в багатьох країнах, але через зрозумілі причини не ставали надбанням широкого загалу. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Система національних рахунків та її впровадження в Україні.

Французькі статистики, наприклад, впевнені, що перші національні рахунки були побудовані у Франції Р. Фроманом також стосовно 1938 року з використанням засадних принципів наукової праці економіста Венсена (1941), яка встановлювала зв'язок між рахунками підприємств і рахунками країни в цілому.

Відомо також, що 1941 року в Англії Джеймс Міль і Річард Стоун розробили власну систему національних рахунків як наслідок глибокого вивчення національного доходу Англії. Цю роботу обидва винахідники вели в міністерстві фінансів з самого початку війни з ініціативи і за консультації Кейнса.

Приблизно в той самий період (середина 30-х рр.) В.Леонтьєв почав роботу над своєю системою показників взаємозв'язку економіки, але у формі таблиць «витрати — випуск», в основу яких покладено ідею шахової таблиці з подвійним входом .

Не завадить нагадати, що 1926 року було опубліковано баланс народного господарства СРСР за 1923/24 рік — перший у економіко-статистичній літературі баланс країни в цілому. Окрім того, було побудовано баланси за 1928, 1929 і 1930 роки, щоправда їх не публікували у відкритій пресі. Як бачимо, національні рахунки (у тій чи іншій формі) виникли майже одночасно і незалежно у багатьох країнах. Поширення кейнсіанства значно сприяло цьому.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Система національних рахунків та її впровадження в Україні,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Система національних рахунків та її впровадження в Україні


Соціальна реклама як комунікативна форма м'якої та жорсткої маніпуляції суспільством


План до курсової роботи:

Соціальна реклама як комунікативна форма мякої та жорсткої маніпуляції суспільством

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Соціальна реклама як комунікативна форма мякої та жорсткої маніпуляції суспільством,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Історія розвитку соціальної реклами

Перш ніж розглянути визначення поняття «соціальна реклама», варто зазначити, що використання саме такого терміна є характерним лише для пострадянського простору. В усьому світі застосовують два терміни, а саме: «некомерційна реклама» та «суспільна реклама» [1].

Під «некомерційною рекламою» розуміють рекламу, яка «фінансується благодійними установами, громадськими, релігійними чи політичними організаціями» [2, с. 18]. Основною метою такої реклами є стимулювання пожертв та переконання громадськості відстоювати ту чи іншу точку зору. Американські дослідники У. Аренс і К. Бове надають таке визначення некомерційної реклами: «некомерційна реклама – реклама, що спонсорується некомерційними інститутами або в їх інтересах і має на меті стимулювання пожертвувань, заклик голосувати на чиюсь користь або залучення уваги до справ суспільства» [2, с. 54].

Некомерційні і громадські організації є одними з головних і постійних замовників некомерційної реклами. Некомерційна реклама є одним з основних інструментів роботи з громадською думкою, що є в розпорядженні некомерційних організацій. Така реклама необхідна «третьому сектору» для супроводу основної діяльності, створення іміджу, просування продуктів і послуг, які він пропонує (продуктом у даному разі є переважно інтелектуальний товар, необхідний для розвитку «третього сектору», - конференції, семінари, тренінги, а також основні ідеї і гасла цих організацій).

«Третій сектор» давно і цілеспрямовано звертається до некомерційної реклами. Багато некомерційних організацій, місією яких є вирішення конкретних соціальних проблем, зацікавлені у використанні можливостей некомерційної реклами.

«Суспільна реклама» – це реклама, яка передає повідомлення, що ним пропагується яке-небудь позитивне явище, наприклад, відмова від алкоголю при керуванні автомобілем або заклик до дбайливого ставлення до дітей. Професіонали рекламної індустрії створюють її безкоштовно, місце та час у ЗМІ також надається на некомерційній основі [1].


Соціальне страхування в Україні та перспективи його розвитку


План до курсової роботи:

Соціальне страхування в Україні та перспективи його розвитку

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Соціальне страхування в Україні та перспективи його розвитку,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Сутність соціального страхування

Предмет соціального страхування включає комплекс трудових і соціальних відносин щодо соціального захисту працюючих громадян та членів їх родин у випадку настання для них чисельних соціальних ризиків втрати працездатності чи місця роботи. Соціальне страхування розробляє категорії (понятійний апарат) і принципи побудови своїх економічних, соціальних та правових механізмів.

До завдань наукової дисципліни «соціальне страхування» входить:

– отримання об’єктивних знань щодо засобів, якості та рівня соціального захисту працюючих громадян та членів їх родин;
– формування ціннісних орієнтирів у сфері організації солідарної взаємодопомоги людей праці, тобто знань про механізми соціальної взаємної підтримки в складних життєвих обставинах [7].

В енциклопедичному словнику «Економіка страхування і перестрахування» [14, с.92] наведено такі визначення поняття «страхування»:

1. Економічна категорія, сукупність форм і методів формування цільових грошових фондів і їх використання для відшкодування збитків, завданих різноманітними небажаними подіями (страховими випадками), а також для надання допомоги громадянам та/чи їхнім сім’ям унаслідок настання певних подій у їхньому житті (дожиття, травми, інвалідності).

2. Форма забезпечення зобов’язань у господарському й цивільно-правовому обігу, що реалізується через систему фінансової компенсації на випадок несприятливих обставин в обмін на переважно регулярну сплату невеликих грошових сум (страхових премій), які формують страховий фонд, що включається вповноваженою на те особою (страховиком) у прибуткові акти.

При цьому цілеспрямована господарська діяльність страховика здійснюється у формі фінансового посередництва, що ґрунтується на глибоких знаннях вірогідності настання страхового випадку [50, с. 27].


Соціально-правовий захист дітей


План до курсової роботи:

Соціально-правовий захист дітей

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Соціально-правовий захист дітей,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

Розділ 1. Зміст та особливості соціально-правового захисту дітей в Україні

Захист людини в дитячі роки, коли відбувається духовне, моральне, фізичне становлення особистості, засвоєння національних та загальнолюдських культурних цінностей і коли навіть тимчасові нестатки й помилки дорослих здатні заподіяти шкоду і деформувати її розвиток, має бути одним з головних завдань при формуванні стратегії розвитку нашої держави.

В цьому світі визнано, що сім’я є інтегральним показником суспільного розвитку, який відображає моральний стан суспільства і є могутнім фактором формування демографічного потенціалу.

Більшість сімей недостатньо реалізує свої виховні функції. Сімейні тяготи, обмеженість батьків у часі для спілкування з дітьми призводять до розриву внутрісімейних зв'язків, обмежують можливість батьків і дітей разом проводити дозвілля і відпочинок. Внаслідок зниження престижу сім'ї, нестабільності сімейних стосунків, відсутності необхідної культури сімейного життя, пияцтва батьків зростає кількість сімей, що розпадаються, та дітей, які потрапляють до спеціальних дитячих закладів, жебракують, бродяжать.

Основними причинами виникнення проблеми безпритульності дітей є соціальне розшарування суспільства, бідність більшої його частини, різке зниження доходів і рівня життя населення, безробіття, низька ефективність роботи навчальних закладів, правоохоронних органів щодо профілактики безпритульності дітей, відсутність у багатьох випадках дієвого механізму реалізації конституційних прав громадян, зниження ролі і статусу сім'ї як вагомого соціального інституту [30, с. 16].

З метою соціально-правового захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, та застосування ефективних форм їх соціальної підтримки в Україні Постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 623 затверджено Державну програму подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006-2010 роки.


Соціально-психологічний клімат колективу


План до курсової роботи:

Соціально-психологічний клімат колективу

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Соціально-психологічний клімат колективу,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Загальна характеристика поняття колективу

Люди, як правило, працюють не поодинці , а в складі певного колективу. Колектив - це група людей, об’єднаних за певним принципом й включених у систему управлінських відносин організації. Щоб вважатися колективом, група повинна мати наступні ознаки: наявність спільної єдиної мети у всіх членів колективу (відвідувачі в кабінеті лікаря не можуть вважатися колективом, оскільки мають індивідуальні цілі); психологічне визнання й ототожнення членами колективу один одного на основі спільних інтересів, ідеалів, принципів і т.п.; практична взаємодія людей, заснована на психологічному визнанні один одного, у результаті якого починає працювати синергія потенціалу колективу; сталість взаємодії в колективі, у результаті якої стає можливим вплив один на одного його членів [2, с. 326].

У цілому, колектив - це група людей, які узяли на себе зобов'язання по досягненню загальної мети й, самоорганізуючись, чітко розподіляють ролі, добре працюють разом, одержують від цього моральне задоволення й досягають високих результатів, сприятливих задоволенню запитів як членів колективу, так і суспільства [8, с. 141].

Істотна ознака колективу - суспільна важливість мети та завдань, на реалізацію яких спрямовані зусилля його членів. Це дає підстави розглядати колектив як найважливішу клітинку суспільного організму. Виконання спільної соціально вартісної та особистісно важливої діяльності сприяє становленню та розвитку колективістських взаємин, формуванню колективізму як особливої якості особистості, що виявляє її солідарність з метою та програмою діяльності колективу, готовність активно відстоювати їх [6, с. 47].

Колектив відіграє величезну роль, яку важко переоцінити, у житті кожної людини. Насамперед у його рамках задовольняється природна потреба людини в спілкуванні, діловій взаємодії й приналежності до групи собі подібних; у колективі людина знаходить підтримку й захист; у колективі вона знаходить визнання своїх успіхів і досягнень.


Спадковий договір як підстава правонаступництва


План до курсової роботи:

Спадковий договір як підстава правонаступництва

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Спадковий договір як підстава правонаступництва,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття спадкового договору

Незважаючи на те значення, яке має договір в цивільному обігу, ні Цивільний кодекс УРСР 1963 р., ні ЦК України 2003 р. не дають визначення та спеціальної характеристики цієї категорії. Законодавець лише обмежився вказівкою на деякі характерні ознаки договору. Так, ст. 626 ЦК 2003 р. визначає договір як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Проте, слід враховувати, що договір може розглядатися як багатозначне явище: як підстава виникнення правовідношення; як саме правовідношення, що виникло з цієї підстави; і, нарешті, як форма, яку відповідне правовідношення приймає.[1]

При цьому найбільш важливим значенням терміну “договір“ є якраз розуміння його як підстави виникнення правовідношення (цивільних прав і обов'язків). Саме такий підхід дозволяє визначити сутність, значення і характерні риси договору. Тому, найбільш вдалим здається визначення договору як домовленості двох або кількох суб’єктів цивільного права, спрямованої на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних правовідносин.

Звідси слідує, що характерними рисами договору як юридичного факту є те, що в ньому виражається взаємна, співпадаюча воля сторін, а також те, що він є узгодженими діями суб'єктів, спрямованими на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну, припинення цивільних правовідносин.

За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином[2]. Категорії “правочин” і “договір” співвідносяться між собою як загальне і окреме: кожний договір є правочином, але не кожний правочин є договором. Договорами є лише дво- чи багатосторонні правочини, тоді як правочином можуть бути також і дії однієї особи, спрямовані на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків (односторонні правочини).


Спадкування за законом. Підстави спадкування за законом


План до курсової роботи:

Спадкування за законом. Підстави спадкування за законом

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Спадкування за законом. Підстави спадкування за законом,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1. Поняття спадщини

Об'єктом спадкування не можуть бути відносини. У відносинах беруть участь щонайменше дві сторони, тому у разі смерті когось із цих сторін до спадкоємців переходять лише його права та обов'язки, а не відносини в цілому [1, c.412].

Спадкування можна розглядати як процес, який розпочинається зі смертю людини і закінчується оформленням свідоцтва про право на спадщину, який засвідчує прийняття спадщини, а в окремих випадках – державною реєстрацією.

Спадкування можна розглядати і як один із етапів цього процесу, а саме лише як прийняття прав та обов'язків спадкодавця.

Спадкування є підставою для загального правонаступництва, тобто переходу права від спадкодавця до спадкоємця. Завдяки цьому правовому механізму права та обов'язки того, хто помер, не припиняються, а продовжують своє існування, але уже як права та обов'язки іншої особи – правонаступника, спадкоємця.

Однак термін «правонаступництво» має сприйматися з розумінням того, що до правонаступника можуть перейти не всі права та обов'язки, а лише ті, які не пов'язані тісно з особою померлого [2, c.910].

Одним із елементів права власності є право розпорядження. Фізична особа (людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою) може розпоряджатися тим, що є її власністю, укладаючи різноманітні договори, як-то: купівлі-продажу, дарування, довічного утримання тощо.

До кола спадкоємців за законом входять діти, той з подружжя, який пережив, батьки, рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, рідні дядько та тітка тощо. Однак і при спадкуванні за законом, коли спадкодавцем була дієздатна особа, її волі не можна заперечувати. Адже той факт, що вона сама не обрала собі спадкоємця, дає підставу припускати, що вона погоджується з тим колом спадкоємців, які визначені в законі.


Специфiка подання новиневого контенту регiональними iнформацiйними агенствами у форматi розвитку новiтнiх медiа


План до курсової роботи:

Специфiка подання новиневого контенту регiональними iнформацiйними агенствами у форматi розвитку новiтнiх медiа

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Специфiка подання новиневого контенту регiональними iнформацiйними агенствами у форматi розвитку новiтнiх медiа,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Інформаційні агентства як об’єкт наукового дослідження

Перше інформаційне агентство було засноване в 1835 р. у Франції й називалося Гавас. Після реорганізації у вересні 1944 р. воно дістало своє нинішнє найменування «Франс Пресе». Спочатку Франс Пресе було офіційним урядовим агентством і утримувалося з державного бюджету. Згодом було прийняте рішення відділити його від державного апарату й надати «кооперативний статус». Згідно зі статутом, прийнятим 10 січня 1957 р., Франс Пресе є автономним органом, що користується правами юридичної особи і діє на комерційній основі.

У 1848 р. було засноване в Нью-Йорку інформаційне агентство США Ассошіейтед Пресе (АП), яке є кооперативним об'єднанням газетних видавців. Зараз АП нараховує біля дев'яти тисяч абонентів. Серед них 1400 щоденних газет, 350 тижневих газет та інших видань, а також 466 радіо- й телестанцій у США і 4500 різних видань і радіостанцій за межами США. Річні прибутки цього інформаційного агентства становлять 100 млн. доларів США.

Одне з найбільших і найстаріших інформаційних агентств Європи Рейтер засноване в Адені в 1849 р. німцем Паулем Юліусом Рейтером. У 1851 р. Рейтер перейшов у англійське підданство й переніс до Лондона свою контору «Рейтер офіс». Агентство володіє широкою мережею власних кореспондентів, що працюють майже в усіх країнах світу, і широко використовує послуги так званих позаштатних репортерів, які передають інформацію тільки у випадку дуже важливих подій у країнах їхнього перебування.

Слід сказати, що сучасна система найпотужніших інформаційних агентств світу сформована саме агентствами Reuters (Великобританія), Associated Press (США) та Agence France-Presse (Франція).


Специфіка гри, як способу особистісного розвитку сором'язливих дітей дошкільного віку


План до курсової роботи:

Специфіка гри, як способу особистісного розвитку сором'язливих дітей дошкільного віку

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Специфіка гри, як способу особистісного розвитку сором'язливих дітей дошкільного віку,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття «сором’язливість», як психологічна якість людини у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях

Сором’язливі люди відчувають більше труднощів при встановленні міжособистісних контактів (звідси замкненість, самотність); пасивні в діяльності та життєдіяльності в цілому; надмірно стурбовані оцінкою себе іншими людьми; більш залежні від оточуючих, піддаються тиску зі сторони оточення. Ці особливості, властиві сором’язливим людям, роблять їх дуже уразливими в умовах ринкової економіки. Звідси одна із задач психокорекції особистості, вирішення якої сприяє підвищенню її конкурентної спроможності – мінімізація такої риси особистості як сором’язливість.

Не дивлячись на свою поширеність (за даними Ф. Зімбардо, більше 40% американських студентів вважають себе сором’язливими, за даними В.Н. Куніциної сором’язливими є 25% школярів та студентів), проблема сором’язливості мало досліджена. До 70-х років ХХ ст. феномен сором’язливості систематично не вивчався. Спершу зацікавленість до сором’язливості була обмежена визначенням її структурних особливостей, а також впливом сором’язливості на розвиток різноманітних психічних процесів в дитинстві.

У 70-х роках минулого століття американський психолог Ф. Зімбардо (1975) та група його однопослідовників – Л. Бласком, С. Бродт, Д. Стодольскі – розпочали комплексне дослідження з використанням «Стенфордського опитувальника сором’язливості», в котрому приймали участь близько 10 тисяч людей різного віку та різного соціального походження і статусу в США та восьми інших країнах. Тільки 17% респондентів, котрі брали участь, відповіли, що ніколи не були сором’язливими, але відчували боязкість і занепокоєння в специфічних для них соціальних умовах. Усі когнітивні, афективні, поведінкові та фізичні реакції виникають із-за побоювання бути негативно сприйнятим іншими, як неадекватний і не здатний до спілкування. А крайня сором’язливість стає соціальною фобією [86].


Співвідношення права моралі та звичаїв як регуляторів суспільних відносин


План до курсової роботи:

Співвідношення права моралі та звичаїв як регуляторів суспільних відносин

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Співвідношення права моралі та звичаїв як регуляторів суспільних відносин,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття, ознаки, сутність і функції права

Слово право має різнобічний зміст, і може вживатися в загально соціальному сенсі, наприклад, моральне право. З допомогою цього терміна також може позначатися правова можливість особи, наприклад, право на працю, право на освіту. Під правом також розуміється юридичний інструмент, пов'язаний з державою і складається із системи норм, інститутів і галузей. В даній курсовій роботі я буду дотримуватися наступного визначення права, що розділяється з невеликими розбіжностями більшістю правознавців: «Право є сукупність вихідних від держави загальнообов'язкових, формально визначених норм, що виражають ідеї свободи, справедливості, гуманізму, моральності, прав людини і покликаних регулювати поведінку людей і їх колективів з метою стабільного функціонування і розвитку суспільства» [11, с. 144].

Право розуміється в об'єктивному і суб'єктивному сенсі. Це розходження склалося в юриспруденції давно, починаючи з часів формування римського права, проте існування двох понять завжди породжувало у юристів суперечки. В даний час під правом в об'єктивному сенсі розуміється система юридичних норм, виражених у відповідних нормативних актах держави (конституціях, законах, указах, кодексах), що не залежать від кожного окремого індивіда; а під правом у суб'єктивному сенсі розуміється система різних прав і свобод суб'єктів, їх конкретні повноваження, що випливають із зазначених вище актів або належать їм від народження і не залежать у відомих межах від їх волі і свідомості, особливо в процесі використання [11, с. 149]. Правова наука скористалася даними термінами не тільки для того, щоб розмежувати два тісно дотичних, але не співпадаючих явища, але і для того, щоб повніше відобразити їх суспільно-юридичну природу, функціональну роль і соціальне значення [1, c.50]. Наприклад, природні права людини не залежать від держави і не направлені проти нього, а існують і реалізуються при його підтримці і сприянні.


Спільна робота дитячого садка і школи в підготовці дітей до шкільного навчання


План до курсової роботи:

Спільна робота дитячого садка і школи в підготовці дітей до шкільного навчання

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Спільна робота дитячого садка і школи в підготовці дітей до шкільного навчання,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Розуміння феномену «готовність до шкільного навчання»

Проблема підготовки до школи дітей старшого дошкільного віку є досить складною й багатоаспектною, адже початок систематичного шкільного навчання вимагає від дітей міцного фізичного та психічного здоров'я, здатності до складної аналітико-синтетичної діяльності, високого рівня сформованості пізнавальної активності, розвиненості морально-вольових якостей, працездатності, а також певного обсягу конкретних знань, умінь і навичок у різних галузях - від математики до суспільствознавства.

У педагогічній та психологічній літературі феномен «готовність до шкільного навчання» визначено як «загальну розвиненість особистості, яка дає змогу дитині включитися в систематичний процес виховання та навчання, успішно освоїти його зміст; як цілісну систему властивостей і якостей, яких повинен набути дошкільник у своєму фізичному, розумовому й естетичному розвитку» [1, с. 107].

Потребує уточнення поняття готовності до шкільного навчання. У педагогічному словнику подано визначення цього чинника неперервності освітнього процесу як сукупності «морфологічних і психологічних особливостей дитини старшого дошкільного віку, яка забезпечує успішний перехід до систематичного організованого шкільного навчання»; у ньому наголошено на її обумовленості «дозріванням організму дитини, зокрема її нервової системи, ступенем сформованості особистості, рівнем розвитку психічних процесів (сприймання, уваги, пам'яті, мислення) тощо» [2, с. 73]. Поряд із терміном «готовність до шкільного навчання» науковці вживають майже синонімічний йому термін «шкільна зрілість», вбачаючи відмінність між ними в тому, що другий більше відображає психофізіологічний аспект дозрівання організму, тоді як перший охоплює як компоненти мотиваційну, вольову, розумову, комунікативну й мовленнєву готовність.