ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Система цивільного права. Характеристика інститутів цивільного праваСистема цивільного права. Характеристика інститутів цивільного права

Система цивільного права. Характеристика інститутів цивільного права



1.1. Поняття системи цивільного права

До критеріїв поділу права на галузі належать предмет і метод правового регулювання. Предметом цивільного права є: 1) майнові відносини; 2) особисті немайнові відносини.

Майнові відносини – це конкретні вольові економічні відносини з приводу належності, використання, переходу майна та майнових прав. Термін особисті права вживається для визначення права на життя, здоров‘я, честь та гідність, ім‘я, ділову репутацію, авторські права [11, c.33]. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Система цивільного права. Характеристика інститутів цивільного права.

Методом цивільного права є метод рівності сторін. Це значить горизонтальні відносини і рівність суб‘єктів.

Цивільне право – це сукупність правових норм, які регулюють на засадах юридичної рівності відносини власності, товарно-грошові відносини і особисті немайнові відносини за участю громадян, юридичних осіб і держави з метою більш повного задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства.

Система цивільного права – це структура, елементами якої є цивільно-правові норми і інститути, розміщені в певній послідовності.

Цивільне законодавство складається з Конституцій України, ЦК України, ЗУ «Про підприємництво», «Про господарські товариства», «Про банки і банківську діяльність» та ряду інших законів і підзаконних актів.

Цивільне право як наука - це система знань про цивільне право як галузі права: про цивільно-правові норми, про цивільно-правові відносини, про історію розвитку цивільного права, про склад і систему норм цивільного права, їх зміст і ролі. З врахуванням змін, що відбулися у громадському житті і законодавстві, система цивільного права може бути представлена у такий спосіб. Придбати курсову на тему - Система цивільного права. Характеристика інститутів цивільного права, можна вже сьогодні!.

Перша частина охоплює основні початки цивільного права:
- введення в цивільне право;
- цивільні правовідносини;
- здійснення і захист цивільних прав;
- право власності й інші речові права; особисті немайнові права;
- загальні положення про зобов'язання.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Система цивільного права. Характеристика інститутів цивільного права,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Система цивільного права. Характеристика інститутів цивільного права


Судове визнання батьківства. Визнання батьківства за рішенням суду


План до курсової роботи:

Судове визнання батьківства. Визнання батьківства за рішенням суду

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Судове визнання батьківства. Визнання батьківства за рішенням суду,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Історичні особливості розвитку прав дитини

Безперечно, проблема забезпечення прав дитини має своє історичне коріння. У первісному суспільстві до дитини ставилися двояко – з одного боку, вбивство дитини не вважалося злочином, з іншого – діти були економічно вигідними. Мати багато дітей, особливо синів, слугувало гарантією міцності соціальних позицій сім’ї. З розвитком суспільства, з переходом до осідлого способу життя та більш надійної продуктивної бази общини, вбивство дітей практикується головним чином за «якісними» показниками – вбивали тих, кого вважали фізично або морально неповноцінними [15, с. 15].

Дитина не була включена в офіційну систему суспільства і не була суб’єктом права в повному розумінні цього слова. Відповідно до Соборного уложення 1649 р. в Росії діти не мали права скаржитися на батьків. Убивство сина або дочки каралось усього лише річним тюремним ув’язненням, а після відбуття покарання – церковним покаянням, тоді як дітей, що зазіхають на життя батьків, закон нещадно карав стратою.

Ця нерівність була скасована лише Петром I у 1716 р. Першим міжнародним документом, в якому ставилася проблема прав малолітньої людини, була Женевська декларація 1923 р. Уперше в історії людства було сформульовано право дитини на допомогу, виховання, захист, тобто в тих сферах життя, де раніше йшлося тільки про філантропію. Декларація спрямована на створення умов, що забезпечують нормальний фізичний і психічний розвиток дитини. Однак цей документ мав лише декларативний характер, і тому реальний правовий захист був можливий через створення норм національного права на основі прийняття державами міжнародних договорів. Першим таким документом стала Загальна декларація прав людини, прийнята 10 грудня 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН. У ній були зафіксовані основи захисту прав дітей. Зокрема, ч. 2 ст. 25 Загальної декларації прав людини проголошує, що «Материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу.


Судовий розгляд як стадія кримінального провадження


План до курсової роботи:

Судовий розгляд як стадія кримінального провадження

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Судовий розгляд як стадія кримінального провадження,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття і значення судового розгляду

Відповідно до ст. 124 Конституції, правосуддя в державі здійснюється виключно судом. Ст. 62 Конституції також передбачає, що особа вважається невинною і не може бути покарана до тих пір, поки її провина не буде доведена в установленому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду [1].

Визнання особи винною у вчиненні злочину і його покарання із застосуванням кримінального закону можливі тільки вироком суду на підставі всебічного, повного і об'єктивного вивчення обставин кримінального судочинства в умовах, що виключають вплив на суддів у відкритому судовому розгляді.

Судовий розгляд є однією з основних стадій цивільного процесу, в ході якої справа розглядається і вирішується по суті.

Надання суду права визнавати громадян винними у скоєнні кримінальних злочинів, а також піддавати їх кримінальному покаранню перетворює судовий процес на центральну стадію кримінального процесу. Саме на цьому етапі остаточно вирішується завдання забезпечення правильного застосування Закону, щоб кожен, хто вчинив злочин, був підданий справедливому покаранню і жодна невинна людина не була притягнута до кримінальної відповідальності.

Цивільно-процесуальне законодавство встановлює такий порядок розгляду і вирішення цивільних справ, при строгому дотриманні якого забезпечується послідовна реалізація цільових орієнтирів, загальних для всіх судових розглядів в суді першої інстанції.

Остаточні завдання і цілі судового розгляду як основної стадії судочинства в суді першої інстанції не можуть не збігатися з остаточними завданнями і цілями цивільного судочинства в цілому.

Отже, загальними завданнями стадії судового розгляду в суді першої інстанції є правильне і своєчасне розгляд і вирішення цивільної справи з метою захисту прав, свобод і охоронюваних законом інтересів громадян і організацій, захисту державних і громадських інтересів. Реалізація цих завдань повинна також сприяти зміцненню законності і правопорядку, попередженню правопорушень, формуванню шанобливого ставлення до закону і суду, тобто служити засобом реалізації факультативних цілей цивільного судочинства.


Супозиторні основи та допоміжні речовини при виробництві супозиторіїв


План до курсової роботи:

Супозиторні основи та допоміжні речовини при виробництві супозиторіїв

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Супозиторні основи та допоміжні речовини при виробництві супозиторіїв,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Сутність супозиторіїв та допоміжних речовин

Супозиторії (suppositoria; лат. supponere — підкладати) — дозовані ЛП, тверді при кімнатній температурі, які розплавляються або розчиняються при температурі тіла, призначені для введення в природні та патологічні порожнини тіла.

Супозиторії — дисперсні системи, що складаються з дисперсійного середовища (супозиторна основа) і дисперсної фази (лікарські речовини у твердому чи рідкому стані — розчин, емульсія, суспензія або комбінація цих систем), яка рівномірно розподілена у дисперсійному середовищі. Виробляються в промислових і аптечних умовах.

Супозиторії — дозована лікарська форма тверда при кімнатній температурі, розплавляється або розчиняється при температурі тіла. Назва «супозиторії» - привласнена групі лікарських форм, призначених для введення в легкодоступні порожнини тіла, природні канали і патологічні отвори.

З фізико-хімічної точки зору супозиторії слід розглядати як дисперсні системи, що складаються з дисперсійного середовища (основи) і дисперсної фази (різні лікарські засоби у твердому і рідкому стані). Залежно від властивостей лікарських засобів супозиторії можуть утворювати різні дисперсні системи. Гетерогенні системи утворюються у випадках, коли лікарська речовина розподіляється в основі по типу суспензії чи емульсії, гомогенні — коли лікарська речовина розчиняється в основі.

До основних переваг супозиторіїв відносять:

  1. Швидке надходження лікарських речовин до великого кола кровообігу у відносно незмінному стані до місця своєї дії при відсутності травмування шлунково-кишкового тракту і печінки, а також інактивації речовин травними соками.

2. Можливість заміни ін’єкційного шляху введення, тому що швидкість всмоктування багатьох речовин може бути прирівняна до швидкості потрапляння препарату до великого кола кровообігу при внутрішньо м'язових ін’єкціях.


Сутність концепції організаційного розвитку та використання її положень у практиці сучасного управління


План до курсової роботи:

Супозиторні основи та допоміжні речовини при виробництві супозиторіїв

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Супозиторні основи та допоміжні речовини при виробництві супозиторіїв,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Сутність супозиторіїв та допоміжних речовин

Супозиторії (suppositoria; лат. supponere — підкладати) — дозовані ЛП, тверді при кімнатній температурі, які розплавляються або розчиняються при температурі тіла, призначені для введення в природні та патологічні порожнини тіла.

Супозиторії — дисперсні системи, що складаються з дисперсійного середовища (супозиторна основа) і дисперсної фази (лікарські речовини у твердому чи рідкому стані — розчин, емульсія, суспензія або комбінація цих систем), яка рівномірно розподілена у дисперсійному середовищі. Виробляються в промислових і аптечних умовах.

Супозиторії — дозована лікарська форма тверда при кімнатній температурі, розплавляється або розчиняється при температурі тіла. Назва «супозиторії» - привласнена групі лікарських форм, призначених для введення в легкодоступні порожнини тіла, природні канали і патологічні отвори.

З фізико-хімічної точки зору супозиторії слід розглядати як дисперсні системи, що складаються з дисперсійного середовища (основи) і дисперсної фази (різні лікарські засоби у твердому і рідкому стані). Залежно від властивостей лікарських засобів супозиторії можуть утворювати різні дисперсні системи. Гетерогенні системи утворюються у випадках, коли лікарська речовина розподіляється в основі по типу суспензії чи емульсії, гомогенні — коли лікарська речовина розчиняється в основі.

До основних переваг супозиторіїв відносять:

  1. Швидке надходження лікарських речовин до великого кола кровообігу у відносно незмінному стані до місця своєї дії при відсутності травмування шлунково-кишкового тракту і печінки, а також інактивації речовин травними соками.

2. Можливість заміни ін’єкційного шляху введення, тому що швидкість всмоктування багатьох речовин може бути прирівняна до швидкості потрапляння препарату до великого кола кровообігу при внутрішньо м'язових ін’єкціях.


Сучасна внутрішньополітична ситуація в російській федерації


План до курсової роботи:

Сучасна внутрішньо-політична ситуація в російській федерації

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Сучасна внутрішньо-політична ситуація в російській федерації,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Характеристика Виборів - 2018 у Російській Федерації та її вплив на внутрішню політику

Перші результати виборів 2018 у Російській Федерації (далі – Росія та/або РФ) почали з’являтися вже ввечері 18 березня 2018 року. Згідно ЦВК Росії, підведення підсумків в територіальних виборчих комісіях було завершено до 20 березня 2018 року, до 22 березня 2018 року - підведення підсумків на території суб’єктів. Остаточні результати виборів мали бути визначені до 29 березня 2018 року. Згідно з даними ЦВК Росії, перемогу у виборах здобув Володимир Путін. За ним слідує Павло Грудінін, на третьому місці - Володимир Жириновський.

Велике питання тієї кампанії - підвищення явки, яка вважається однією з головних ознак легітимності президентської влади. У грудні 2016 року РБК з посиланням на джерела писав, що перший заступник голови адміністрації Сергій Кирієнко і віце-губернатори з внутрішньої політики обговорювали на закритому семінарі забезпечення явки в 70%. Явка на президентських виборах в Росії ніколи не досягала показника в 70%. На президентських виборах 1996 року, які пройшли в два тури, явка в першому турі дорівнювала 69,8%, у другому - 69,4%. У 2008 році - понад 69%. На останніх виборах в 2012 році явка склала 65,3%. В цьому році явка, за підсумками підрахунку 90% бюлетенів, склала близько 67% - вище, ніж припускали експерти [2; 10].

Хід перед виборчою кампанією та результати голосування від 18 березня 2018 року у Російській Федерації, мали на меті створити підставлену легітимність не тільки на початку президентського терміну Володимира Володимировича Путіна, але всього правлячого режиму. Статус безальтернативного національного лідера дуже важливо для В. В. Путіна та його команди, завдяки чому організовується транзит влади, проведений четвертий термін перебування на посаді чинного президента РФ.


Сучасні культурно-порівняльні дослідження розумових процесів


План до курсової роботи:

Сучасні культурно-порівняльні дослідження розумових процесів

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Сучасні культурно-порівняльні дослідження розумових процесів,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Сутність та теорії мислення

Мислення - це вища форма психічного відображення. Пізнання світу починається з відчуттів, сприймань та уявлень, але ця чутлива картина світу не дає змоги глибоко і всебічно його пізнати. Зокрема, живе споглядання неспроможне проникнути у складні форми взаємодії явищ, об'єктів, подій, у їхні причини та наслідки. Для відображення цих моментів буття необхідний перехід від відчуттів, сприймань (чуттєвого відображення) до мислення. Шляхом мислення індивід виявляє взаємозв'язки між предметами, подіями і явищами, з'ясовує причини та наслідки цієї взаємодії. Мислення, надбудовуючись над відчуттями й сприйманнями, відкриває нові сторони явищ та різних об'єктів. Так, у фізиці відкрито елементарні частинки або ультрафіолетові та інфрачервоні промені, їх не можна побачити, про них можна тільки мислити [28, с. 25].

Емпіричне знання містить у собі чуттєві ознаки предметів, явищ дійсності, але там, де цих знань не вистачає, виникає напруження, що є сплавом думок і почуттів. Відправним моментом мислення є постановка запитань: "Що це?" "Чому так?" "Хто винен?" "Що робити?".

Отже, мислення використовує емпіричні знання для міркування і становить трамплін для вищого ступеня відображення світу, що полягає у здійсненні глибинного аналізу, пошуку значущих для індивіда орієнтирів.

Мислення дає знання про істотні властивості, зв'язки і відношення об'єктивної реальності, здійснює у процесі пізнання перехід від явища до його сутності (О.М. Леонтьєв). Мислення, на відміну від процесів чуттєвого відображення, опосередковано відображає дійсність. Воно здійснюється через аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, тобто через мисленнєві операції, спираючись на знання, що дістає вираження у слові. Воно дає можливість вийти за межі безпосереднього досвіду.

Мислення є узагальненим відображенням дійсності. Це процес пошуку істотних ознак, властивостей предметів та явищ і зв'язків між ними, до того ж характеристик, спільних для однорідних явищ або предметів дійсності. Вирізнені найістотніші ознаки лежать в основі узагальнення, розкривають певну закономірність або тенденцію. Так, психологи, вивчаючи особливості сприйняття людиною дійсності, відкрили таку загальну закономірність, як константність.


Сучасні моделі управління підприємством на прикладі ТОВ ЕПІЦЕНТР К


План до курсової роботи:

Сучасні моделі управління підприємством на прикладі ТОВ ЕПІЦЕНТР К

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Сучасні моделі управління підприємством на прикладі ТОВ ЕПІЦЕНТР К,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Початок та розвиток сучасної української моделі на підприємствах та його вплив

Сутність системи управління суб’єктом господарювання полягає у диференціації та координації управлінської діяльності по виконуваним функціям. Будь-яка управлінська функції – це продукт, який відповідає за поділ і спеціалізацію управлінської праці, окремий напрямок діяльності управління, що дає змогу формувати управлінський вплив.

За такою ознакою як інваріантивність виділяють загальні і специфічні функції. Сутність загальних (ключових) функції полягає у тому, що вони мають розкривати склад управлінського процесу. Сутність специфічних (конкретних) функції полягає у тому, що вони характеризують ціле направлений вплив на будь-який різновид виробничої діяльності [5, с. 105].

До основних функцій управління відносять: планування; організацію; мотивацію; контроль (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Функції управління

Планування розглядають як функцію управління, яка має визначити перспективу розвитку будь-якої економічної системи та її довгостроковий стан, який обумовлений темпом розвитку, джерелами, обраними методами і формами виробництва для того, щоб сформулювати мету у вигляді конкретної планової моделі, завдань і індикаторів по установленим термінам виконання.

Планування розглядають як функцію управління, яка має формувати керівну і керовану систему, взаємозв’язки і відносини між ними, які забезпеченні кооперуванням працівників за для того, щоб відбулось максимально ефективне протікання спільної трудової діяльності. Головна характеристика такої функції як організації полягає у тому, що її розглядають як єдину функцію, яка має забезпечити взаємозв’язок і підвищити ефективність кожної зазначеної управлінської функції.

Результат здійснення такої функції як організація полягає у створенні аспектах, пов’язаних із: за допомогою об’єктивних управлінських функцій, конкретного органу управління; побудовою чіткої структури управлінського апарату; обґрунтованим формуванням управлінського підрозділу; розробкою положення про орган управління і посадової інструкції; встановленням взаємозв’язків між кожним управлінським підрозділом; розстановкою управлінських кадрів за функціональними ознаками; розробкою нормативів, методик, технологічних карт та ін. [5, с. 105].


Сучасні тенденції розвитку міжнародного бізнесу


План до курсової роботи:

Сучасні тенденції розвитку міжнародного бізнесу

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Сучасні тенденції розвитку міжнародного бізнесу,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Історія розвитку та формування міжнародного бізнесу

Американським економістом Р. Робінсоном запропонована періодизацію історичного розвитку міжнародного бізнесу, що включає в себе такі етапи (ери) (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Етапи розвитку міжнародного бізнесу
Джерело: [56, с. 205]

1. Комерційна ера (1500-1850 рр.) - починається з часів великих географічних відкриттів і закінчується серединою ХІХ ст. Пошук величезних особистих вигод, пов'язаних з торгівлею колоніальними товарами в Європі, був потужною рушійною силою, яка визначала розвиток базової форми міжнародної торгівлі. Ризики цього бізнесу були також надзвичайно великими (пов'язані з далекими морськими подорожами), але сама можливість отримання прибутків, що набагато перевищували затрати, уможливлювала залучення в цей самий перший міжнародний бізнес все нові й нові покоління підприємців. Паралельно з ним розвивалась досить широка сфера, яку сучасною мовою можна було б назвати бізнес-сервісом власне міжнародного бізнесу - від інвестиційного і страхового (фінансування торгових експедицій та їх страхування) до інфраструктур (розвиток складського і транспортного господарства). Значний імпульс отримала промисловість європейських країн: від суднобудування і металообробки до переробки заморської сировини (передовими країнами в розвитку міжнародного бізнесу були Англія, Голландія, Іспанія, Німеччина, Франція).

Принципова відмінність міжнародного бізнесу від національного полягає в двох обставинах:
а) жорсткий вплив взаємовідносин країн на можливість і ефективність ведення бізнесу між фірмами;
б) підтримка, яку уряд країни надає власним підприємцям в їх зарубіжній діяльності.


Тактика проведення слідчого експерименту при розслідуванні дорожньо-транспортної пригоди


План до курсової роботи:

Тактика проведення слідчого експерименту при розслідуванні дорожньо-транспортної пригоди

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Тактика проведення слідчого експерименту при розслідуванні дорожньо-транспортної пригоди,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття, мета та завдання слідчого експерименту

Відповідно до чинного КПК, а саме статті 240, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров’я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода.

Метою слідчого експерименту є:
- перевірка слідчих версій;
- перевірка та уточнення зібраних в кримінальному провадженні доказів; одержання нових доказів;
- встановлення обставин, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення.

Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту [1].


Творча гра, як засіб естетичного виховання старших дошкільників


План до курсової роботи:

Творча гра, як засіб естетичного виховання старших дошкільників

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Творча гра, як засіб естетичного виховання старших дошкільників,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Теоретичні дослідження питання естетичного виховання старших дошкільників

Так історично склалося, що питання естетичного виховання дітей досліджувалося ще з глибокої давнини. Філософія, педагогіка, мистецтво – усі ці науки взяли осмислювали сутність прекрасного, його сприйняття людиною, розвиток естетичних смаків та формування їх у дитячому віці.

Питання краси та її формування у підростаючому поколінні досліджували ще древні греки, зокрема такі видатні учені мужі того часу як Арістоель та Платон. Арістотель розробляв та відстоював ідею гармонії, єдності добра і краси, з'ясовував співвідношення красивого і корисного. Платон вивчав природу сприйняття прекрасного, джерела талановитості, проблеми естетичного. Він вважав, що саме від впливу мистецтва залежить духовний світ дитини. Саме Платон став автором твердження про відносність краси, абсолютне прекрасне. Вважаючи естетичне пізнання, мистецтво відображенням світової (космічної) гармонії, Арістотель обґрунтував таку категорію естетики, як «мімезис» (грец. mimesis – наслідування) — наслідування, яке приносить людині особливе задоволення, доводячи, що ця здатність властива людині з дитинства. Без наслідування дитина не могла б опанувати свої перші знання, навички. Філософ вважав, що необхідно передавати накопичений художній досвід у процесі виховання дітей. необхідності узагальнення і передавання художнього досвіду в процесі виховання [19, с. 154].

Погляди давньогрецьких філософів на естетику та виховання трансформувалися в практику естетичного виховання дітей у ранньому віці. Приблизно у цей час на проблемах естетичного виховання зосереджувалися і мислителі Давнього Сходу. У Китаї, наприклад, теорія і практика естетичного виховання дітей розвивалася під впливом учення Конфуція. Він вважав, що основою виховання має бути поезія та вивченням правил етики, музики, які втілювали в собі найвищі естетичні цінності. Саме музика, за твердженням Конфуція, відкривала шлях до досконалості.