ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Роль та місце міліції в системі ОВС УкраїниРоль та місце міліції в системі ОВС України

Роль та місце міліції в системі ОВС України



1.1. Організаційно-правові основи діяльності міліції

Головна мета, яка стоїть перед системою органів внутрішніх справ, — охорона громадського порядку і суспільної безпеки на всій території Української держави. Основними завданнями органів внутрішніх справ є: гарантування особистій безпеці громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів; забезпечення охорони громадського порядку; попередження, припинення злочинів і інших правопорушень; своєчасне виявлення, розкриття і розслідування злочинів, пошук осіб, які їх зробили, забезпечення дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; накладення адміністративних стягнень; забезпечення пожежної безпеки. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Роль та місце міліції в системі ОВС України.

У відповідності з п. 17 ст. 92 Конституції України виняткова законами України визначаються основи національної безпеки і забезпечення громадського порядку. Забезпечення громадського порядку, суспільної безпеки і спокою відноситься до сфери завдань органів виконавчої влади, Президента України як гаранта державного суверенітету і дотримання прав людини і громадянина, Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій і органів місцевої самоврядності. Таким чином, забезпечення громадського порядку, суспільної безпеки і спокою громадян в широкому плані — завдання як державних, так і недержавних організацій.

Громадський порядок — певна система стосунків, належний порядок, який склався в суспільстві і відповідає інтересам держави і всіх його громадян. Це сукупність встановлених в державі правил поведінки в суспільних місцях, які регулюються правовими, моральними і іншими соціальними нормами [5, С.22].

Єство управління у сфері внутрішніх справ і його особливості полягають в тому, що в процесі такого управління здійснюється безпосередня охорона прав і свобод громадян, а також забезпечуються громадський порядок і суспільна безпека.

Завдання і обов'язки, покладені державою на міліцію, виконують різні апарати загальної (територіальної), транспортної і спеціальної міліції, які в організаційному відношенні належать до складу центральних і місцевих органів внутрішніх справ або є самостійними підрозділами.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Роль та місце міліції в системі ОВС України,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Роль та місце міліції в системі ОВС України


Протиріччя виховної концепції Жан Жака Руссо


План до курсової роботи:

Протиріччя виховної концепції Жан Жака Руссо

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Протиріччя виховної концепції Жан Жака Руссо,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Загальна біографія Жан-Жака Руссо

Жан Жак Руссо народився в 1712 г. у Женеві (Швейцарія) у родині французів. Він був вихідцем з народних низів, його предками були селяни й ремісники, а батько - вартових справ майстром. Рано втративши матір, Жан Жак ріс як круглий сирота, тому що батько мало займався ним.

Наданий самому собі, він захопився читанням, «поглинаючи» книгу за книгою.

В 13 років Руссо віддали навчатися ремеслу: спочатку він був учнем клерка, але, виявившись нездатним до цієї справи, став учнем у майстерні гравера, де теж затримався ненадовго. На нього там кричали, не скупилися на потиличники. Одного разу він твердо вирішив покинути майстерню назавжди.

З 1728 г. починається довгий період блукань; пішки, із ціпком у руках, польовими дорогами юний Руссо обійшов Швейцарію, Францію, Італію. Ці подорожі дали йому дуже багато, він пізнав життя, хоча й мандрував без певної мети. Він був повний довіри до людей, усмішливий, співав, сміявся й незвичайно швидко розташовував до себе людей. Допомагав йому й дивний дарунок красномовства. У ці роки він перепробував різні заняття.

Ця десятилітня школа мандрівок визначила багато чого в його долі. Він пізнав життя не із книг, яких і до, і після своїх подорожей прочитав багато, він пізнав реальне життя. У знаменитих державах Руссо бачив низькі хатини, де він часто знаходив притулок, змучених селян, хирляві посіви, бідність і вбогість, але також бачив і чудові палаци знатних вельмож, які обходив стороною.

Селянський нестаток, народні нещастя, станова нерівність, тобто саме життя, бачене ним, стало першим джерелом його суспільно-політичних ідей.

Важливу роль у його житті зіграла зустріч із утвореною, схильної до вільнодумства ігуменею монастиря в Аннесі, що користувалась особливим заступництвом батька й довгі роки допомагала Руссо. Вона намагалася звернути Руссо в католицтво, помістила його в католицьку школу для підготовки місіонерів, але спроба не принесла успіху.


Психоаналитическая нейтральность. Конфиденциальность и анонимность


План до курсової роботи:

Психоаналитическая нейтральность. Конфиденциальность и анонимность

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Психоаналитическая нейтральность. Конфиденциальность и анонимность,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Нейтральность как принцип психоаналитической практики

Одна из установок психоаналитика в процессе лечения - обязанность сохранять нейтральное отношение к религиозным, нравственным и социальным ценностям, не руководствоваться в лечении какими бы то ни было идеалами, воздерживаться от советов. Поскольку психоаналитическая техника требовала отказа от методов внушения, предполагающих осознанное влияние врача на пациента, она должна была опираться на принцип психоаналитической нейтральности.

Слово «нейтральность» и концепция психоаналитической нейтральности содержали амбивалентность с самого начала рождения психоанализа, Фрейд полагал, что самая сильная угроза научной природе психоанализа исходит от контрпереноса («Нам не следует отказываться от нейтральности (индифферентности) к пациенту, которую мы приобрели, сдерживая контртрансфер»).

Призыв к нейтральности относится к различным областям деятельности психоаналитика: при работе над материалом, предложенным пациентом, не следует искать для себя преимуществ; чтобы избежать удовлетворения терапевтических амбиций, нужно отказаться от суггестивных техник; при решении проблемы целей рекомендуется не следовать собственным ценностям; и, наконец, при контрпереносе аналитик должен отказаться от любого скрытого удовлетворения собственных инстинктивных желаний.

Свойство психоаналитической нейтральности определяет не психоаналитика как реального человека, но, скорее, его роль; тот, кто строит истолкования и служит опорой трансферу, обязан быть нейтральным, иначе говоря, не вмешиваться в процесс психоанализа в качестве психосоциального индивида; нейтральность - это скорее идеал, некое предельное требование.


Психологічний аналіз конфліктності та засоби її подолання


План до курсової роботи:

Психологічний аналіз конфліктності та засоби її подолання

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Психологічний аналіз конфліктності та засоби її подолання,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Загальна характеристика понять конфлікт та конфліктність

Конфлікт (від лат. conflictus ? зіткнення) – зіткнення різноспрямованих тенденцій у психіці окремої людини, у взаємовідносинах двох і більше людей або їх формальних і неформальних об’єднань, зумовлене розбіжністю у поглядах, позиціях, інтересах [16, с. 396].

Виділяють наступні джерела конфліктів: протиріччя, що виникають на основі спілкування, внутрішньо-особистісні протиріччя, що виражаються в негативних взаєминах, і конфліктна особистість [9, с. 165].

Отже, виникнення конфліктів об'єктивно зумовлює деякий набір параметрів, що викликають об'єктивний конфліктний стан системи міжособистісної взаємодії. При цьому підкреслюється також істотна залежність конфлікту від зовнішнього контексту, в якому цей конфлікт виникає і розвивається. Роль такого контексту відіграє соціальне середовище, яке не обмежується найближчим оточенням особистості, оскільки різні соціальні групи володіють специфічними особливостями [17].

Для з'ясування суті конфлікту важливо виділити його основні ознаки і сформулювати необхідні і достатні умови його виникнення. Виявляється достатнім виділити дві таких ознаки:

1. Конфлікт завжди виникає на основі протилежно спрямованих мотивів чи суджень. Такі мотиви і судження є необхідною умовою виникнення конфлікту;

2. Конфлікт - це завжди протиборство суб'єктів соціальної взаємодії, яке характеризується нанесенням взаємного збитку (морального, матеріального, фізичного, психологічного і т.п.).

Виходячи з вищесказаного, можна сформулювати необхідні і достатні умови виникнення (початку) конфлікту.


Психологічний аналіз психічного процесу пам'яті та її видів


План до курсової роботи:

Психологічний аналіз психічного процесу пам'яті та її видів

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Психологічний аналіз психічного процесу пам'яті та її видів,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Розуміння поняття психологічних процесів, їх характеристика

Психічні процеси в сучасній психології визначаються як форма існування психіки. Вони називаються первинними регуляторами поведінки людини. Вважається, що психічні процеси мають певний початок, перебіг і завершення, тобто володіють певними динамічними характеристиками (параметри, що визначають тривалість, і стійкість психічних процесів). Усі психічні процеси далі поділяють на пізнавальні, емоційні і вольові. Всі вони тісно взаємопов'язані між собою і виступають в якості первинних факторів формування психічних станів людини.

Можна сказати, що виділення психічних процесів – суто умовний поділ психіки на складові елементи, яке з'явилося внаслідок значного впливу механістичних уявлень на вчених-психологів у період становлення психології як самостійної науки. Дане виділення можна пов'язати також c аналітичними тенденціями в науці 19 - початку 20 століття.

Концепція психічного як процесу розроблялася у вітчизняній психології С.Л. Рубінштейном і його учнями (А.В. Брушлінській та ін.) на основі і в продовження теорії І.М. Сеченова [1]. Дана концепція розкриває основний спосіб існування психічного. Психічне існує як процес – пластичний, безперервний, ніколи спочатку повністю не заданий, а тому формується і розвивається, породжує ті чи інші продукти або результати (психічні стани, образи, поняття, почуття і т.д.). Психічне як процес не зводиться до послідовності стадій в часі, формуючись у ході безперервно змінюється взаємодії (діяльність, спілкування і т.д.) індивіда із зовнішнім світом, і, отже, саме безперервно змінюється і розвивається, все більш повно відображаючи цю динамічність навколишньої дійсності, беручи участь у регуляції всіх дій, вчинків і т.д. Ця безперервність проявляється в тісному взаємозв'язку пізнавального і афективного компонентів будь-якого психічного акту.


Психологічні основи ділового та управлінського спілкування


План до курсової роботи:

Психологічні основи ділового та управлінського спілкування

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Психологічні основи ділового та управлінського спілкування,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Загальні принципи психології спілкування

Спілкування — одна з форм людської взаємодії, завдяки якій індивіди духовно формують один одного. Люди не можуть жити без обміну досвідом, трудовими й побутовими навичками, без контактів один з одним, без впливу один на одного. Термін «спілкування» вживають переважно для характеристики міжособистісних стосунків. У процесі спілкування люди не тільки формують свої уявлення про світ, а й досягають порозуміння, знаходять спільну мову. Сталі форми спілкування неминуче пов’язані з умовами спілкування людей.

Сталі форми спілкування (стандарти, стереотипи, кліше, шаблони тощо) утворюються в процесі закріплення виражальних засобів відповідно до певної ситуації, типу тексту і різновиду мовної структури (монолог — діалог, усна — письмова мова тощо) [28].

Спілкування іноді ототожнюють із комунікацією, одначе вони не є синонімами, бо мають змістовні відмінності. У сучасній лінгвістиці існує 100 дефініцій комунікації, що зумовлені різноманітністю її способів, специфікою мети передачі та способом адресованості інформації [27].

Комунікація - це процес створення й передачі значимих повідомлень у неформальній бесіді, груповій взаємодії або публічному виступі. Цей процес містить у собі учасників, контекст, повідомлення, канали, присутність або відсутність шумів і зворотний зв'язок [4, с. 16].

Спілкування ж передбачає не просто обмін інформацією, але й обмін враженнями, душевними переживаннями, почуттями, емоціями, досвідом. Здатність відчувати людина набуває тільки у спілкуванні, яке характеризується власне суб’єкт-суб’єктною спрямованістю. Спілкування за змістом є поняттям більш ширшим і загальним, а комунікація – конкретним, яке означає лише один із його типів, тобто соціальну взаємодію.


Психологічні особливості релігії, релігійна свідомість, релігійні уявлення


План до курсової роботи:

Психологічні особливості релігії, релігійна свідомість, релігійні уявлення

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Психологічні особливості релігії, релігійна свідомість, релігійні уявлення,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Уточнення основних понять курсової роботи

Предмет психології релігії можна визначити як вивчення сукупності психологічних явищ, пов’язаних із релігією та релігійністю.

Дослідження релігії з точки зору психології провадиться на двох рівнях: це, по-перше, теоретичний аналіз релігійної психіки як індивіда, так і групи; по-друге, емпіричне дослідження психології віруючих. Зрозуміло, шоу реальній практиці психолога релігії обидва рівні тісно пов’язані один із одним: теоретичний аналіз релігійної психіки провадиться на фактологічній основі, зібраній під час емпіричних досліджень; у свою чергу, теоретичні схеми завжди мають бути перевірені через зіставлення їх із даними конкретних досліджень.

Психологія релігії користується методами соціальної психології, серед яких можна виділити такі:

  1. Спостереження. Особливо ефективний цей метод тоді, коли інформацію про релігійних людей отримують, вивчаючи їхню поведінку в звичних для них умовах: під час богослужіння, молитви тощо. З другого боку, можливості цього методу обмежені тим, що він фіксує зовнішні прояви релігійності, залишаючи поза увагою найцікавіше — внутрішні переживання людей, перейнятих релігійною вірою.

2. Дослідження документів. Багато дослідників релігійної психології ґрунтують свої міркування на щоденниках і автобіографіях релігійних містиків, аскетів, відлюдників, "ясновидців". Цей метод надає рідкісну нагоду проникнути у внутрішній світ віруючої людини, хоча, з другого боку, без критичного ставлення до подібного матеріалу, можна отримати й хибні результати. Для атеїстично налаштованого психолога релігії особливий інтерес становлять свідчення людей, які з тих чи інших причин відійшли від релігії. Подібні свідчення багато чого можуть розповісти про умови й психологічні, світоглядні чинники виникнення релігійної віри і, навпаки, відходу від неї.


Психологічні особливості сприйняття навчального аудіовидання цільовою аудиторією


План до курсової роботи:

Психологічні особливості сприйняття навчального аудіовидання цільовою аудиторією

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Психологічні особливості сприйняття навчального аудіовидання цільовою аудиторією,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Психологічна характеристика сприйняття, його загальні форми й принципи

Різноманітні відчуття відображають різноманітні (окремі) властивості предметів і явищ. Сприймання будується на чуттєвих даних відчуттів. В ході сприймання відбувається узгодження і об’єднання відчуттів в цілісні образи речей і подій. Але сприймання разом з тим не зводиться до простої суми відчуттів. Воно завжди є більш-менш складним цілим, якісно відмінним від тих елементарних відчуттів, що входять в його склад. В кожне сприйняття входить і відтворений минулий досвід, і осмислення сприйнятого, і - у відомому сенсі - також почуття і емоції з його приводу. Відображаючи об’єктивну дійсність, сприйняття робить це не пасивно, не мертвенно-дзеркально, тому що в ньому водночас заломлюється все психічне життя конкретної особи, що сприймає [3].

Сприйняття - це цілісне відбиття предметів, ситуацій, явищ, що виникають при безпосередньому впливі фізичних подразників на рецепторні поверхні органів почуттів [9, с. 201].

У цей час існують різні теорії процесу розпізнавання образів. У цих теоріях основна увага приділена наступному питанню: як зовнішні сигнали, що впливають на органи почуттів, перетворяться в осмислені перцептивні образи? Як правило, ми пізнаємо навколишні нас предмети й події легко й швидко; тому може створитися враження, що пов'язані з розпізнаванням операції прості й безпосередні. Однак це зовсім не так. Спроби інженерів створити машини, які були б здатні розпізнавати символи й звуки, звичайні для навколишнього нас середовища, у більшості випадків закінчуються невдачею. Системи сприйняття тварин, навіть самих примітивних, за своїми можливостями далеко випереджають подібні машини.


Психологічні особливості управління педагогічним колективом ЗОШ


План до курсової роботи:

Психологічні особливості управління педагогічним колективом ЗОШ

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Психологічні особливості управління педагогічним колективом ЗОШ,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Особливості та функції управління в системі освіти

У теорії управління та менеджменту саме поняття управління розглядають як процес, сукупність дій (операцій), які здійснюються людиною чи певною структурою, – суб’єктом управління – щодо об’єкта задля його перетворення та забезпечення руху до визначеної мети (В. Афанасьєв, О. Ковальов, В. Лазарєв, М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі, Г. Попов, А. Файоль та інші). Це вплив, який зумовлює належний рівень функціонування об'єктів та досягнення ними визначених цілей.

Метою управління є спрямування, впорядкування, вдосконалення та розвиток об’єкту управління. На її реалізацію спрямовані загальні функції управління: планування, мотивування, організація, регулювання та контроль [1, с.33]. Кожна з них здійснюється шляхом вироблення, прийняття і виконання управлінських рішень та обмін інформацією.

Управління характеризується циклічністю та неперервністю. Ключовими його етапами є визначення цілей та оцінка результатів, одержаних в ході їх реалізації внаслідок впливу суб'єкта управління на об'єкт. Чим більше результат відповідає цілям, тим вищою є якість управління [2, с.4].

Проблема управління відома ще за часів античності. Зокрема, Платон називав управління «наукою про харчування людей», тим самим, підкреслюючи її найважливіше значення в забезпеченні матеріального існування суспільства, його «життєзабезпечення». Філософ вважав, що «управляти країною повинні закони, але вони занадто абстрактні й тому здійснювати нагляд за їхнім виконанням повинен політик, який володіє мистецтвом управління. Суть його управлінської діяльності повинна полягати в переломленні цих догматичних законів до реально складної ситуації» [3, с.238]. Причому, залежно від обставин Платон виділяє два стилі управління: політичний і тиранічний.


Психосемантичний аналіз категорії інклюзивна освіта


План до курсової роботи:

Психосемантичний аналіз категорії інклюзивна освіта

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Психосемантичний аналіз категорії інклюзивна освіта,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Термін і поняття «Інклюзивна освіта»

Однією із форм навчання дітей з особливими освітніми потребами є нова, але визнана в багатьох країнах світу інклюзивна форма освіти, яка забезпечує безумовне право кожної дитини навчатися в загальноосвітньому закладі за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов. В Україні модель інклюзивної освіти почала набувати значення переважно за ініціативи громадських організацій [21].

Інклюзія (від англ. inclusion – включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян в соціумі, і насамперед, тих людей, що мають труднощі у фізичному розвитку. Він припускає розробку і застосування таких конкретних рішень, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь в академічному і суспільному житті. Термін інклюзія має відмінності від термінів інтеграція та сегрегація. При інклюзії всі зацікавлені сторони повинні брати активну участь для отримання бажаного результату.

Інклюзія — це процес реального включення дітей з особливостями психофізичного розвитку в активне суспільне життя і однаковою мірою необхідна для всіх членів суспільства. Дитина з особливими потребами — це не обділена долею, це, швидше, визначений спосіб життя за обставин, що склалися, який може бути дуже цікавий їй і оточуючим людям, якщо порушення розглядати в рамках соціальної концепції [35].

Інклюзивна освіта ґрунтується на ідеології, що виключає будь-яку дискримінацію людей і створює сприятливі умови для людей, які мають особливі потреби. Інклюзія (інклюзивне суспільство) характеризується в сукупності по трьом рівноправним напрямками – інклюзивна культура, інклюзивна політика і інклюзивна практика [7].

Ключовим принципом інклюзивного навчання є спільне навчання і виховання всіх дітей в дитячому садку, школі, позашкільному навчальному закладі [22].


Публічне та приватне право основні сутнісні характеристики та критерії співвідношення


План до курсової роботи:

Публічне та приватне право основні сутнісні характеристики та критерії співвідношення

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Публічне та приватне право основні сутнісні характеристики та критерії співвідношення,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

Розділ 1. Поняття та історія формування публічного і приватного права

Впродовж усієї історії розвитку правової науки в країнах світу з’явилося чимало робіт, присвячених різноманітним аспектам співвідношення публічного і приватного права. Активізація уваги з боку науковців до цієї проблеми відбулася на початку ХІХ століття і триває до цього часу. Саме в цей період в правовій літературі Західної Європи було висунуто чимало теорій та визначені критерії відмежування публічного і приватного права. Не були винятком і вчені колишніх Російської імперії та Радянського Союзу, в складі яких перебувала Україна. Тогочасні дослідники права, серед яких було чимало українців, використовуючи досвід західноєвропейських колег, висловлювали своєрідні та оригінальні ідеї і характеристики.

Поділ права на публічне і приватне відомий юриспруденції понад двох тисяч років. Ще Арістотель розрізняв право, порушення якого шкодить всій громаді, та право, порушення якого заподіює шкоду окремим, членам громади [1, с. 118- 120].

Але особливої популярності набуло визначення приватного і публічного права, дане у першому фрагменті книги І Дигестів Юстиніана, де воно наведене у вигляді сентенції відомого римського юриста Ульпіана. Останній зазначав, що вивчення права поділяється на дві частини — публічне та приватне право — і розрізняв їх залежно від того, чиєї користі право, насамперед, стосується: суспільної (державної) чи приватної (окремих осіб): «Публічне право — це те, що стосується становища римської держави, приватне — це те, що стосується користі окремих осіб; існує корисне у суспільному відношенні й корисне у приватному відношенні». На перший погляд, це розмежування здається достатньо чітким.

Однак, якщо придивитись, що ж саме, на думку Ульпіана, включає в себе приватне та публічне право, то визначеність зникає. Він зазначає, що публічне право включає в себе святині, служіння жерців, положення магістратів. Водночас приватне право поділяється на три частини, бо воно складається або з природних приписів, або з приписів народів, або з приписів цивільних. Стає очевидним, що критерії розмежування і визначення сфери дії публічного і приватного права обрано загалом довільно й, отже, вони потребують уточнення.