ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Прокурор як суб'єкт доказування в цивільному процесіПрокурор як суб'єкт доказування в цивільному процесі

Прокурор як суб'єкт доказування в цивільному процесі



1.1 Правові підстави та форми участі прокурора в цивільному судочинстві

Згідно з п.2 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), яка відтворює конституційне положення про право на судовий захист, у випадках, передбачених законом, до суду можуть звертатися особи, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи або державних чи суспільних інтересів. Проте у цьому пункті не конкретизується, які саме особи можуть звертатися до суду на захист прав, свобод та інтересів інших осіб. Вказані особи передбачені ст.45 ЦПК України.

У науці цивільного процесу питання про завдання прокурора в цивільному судочинстві вирішується по-різному. Ними називаються: здійснення законоохоронної функції; необхідність захисту прав і законних інтересів громадян; потреба захисту державних чи громадських інтересів та ін [3]. Але мета й завдання прокурора в цивільному процесі й виконувані ним процесуальні функції, його процесуально-правове становище визначені в чисельних нормах права; тому правові норми й служать підґрунтям для вирішення питання про завдання представництва прокурора в цивільному процесі. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Прокурор як суб'єкт доказування в цивільному процесі.

Такий висновок підтверджується ст.3 Закону України „Про прокуратуру”, яка має назву „Правові основи діяльності прокуратури”. Вона зазначає, що повноваження прокурорів, організація, засади й порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами. Органи прокуратури в установленому порядку й у межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів. Із цього можна зробити висновок, що правовими підставами щодо визначення завдання представництва прокурора в цивільному процесі насамперед будуть: Конституція України (статті 121-123), Закон України „Про прокуратуру” (статті 1, 19, 20 33-40 та ін.), статті 3, 45, 46, 119, 193, 281, 292, 324, 353, 364 та ін. Цивільного процесуального кодексу України, а також норми права інших видів галузевого законодавства.

Передусім прокурор, який бере участь у розгляді цивільних справ у судах, додержуючись принципу незалежності суддів і підпорядкування їх тільки закону, має завданням сприяти виконанню вимог закону про всебічний, повний та об’єктивний розгляд справ і постановлення судових рішень, що ґрунтуються на законі (ст.34 Закону України „Про прокуратуру”).

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Прокурор як суб'єкт доказування в цивільному процесі,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Прокурор як суб'єкт доказування в цивільному процесі


Рослинний компонент у поетичному просторі поетів шістдесятників


План до курсової роботи:

Рослинний компонент у  поетичному просторі поетів шістдесятників

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Рослинний компонент у поетичному просторі поетів шістдесятників,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Філософсько-релігійне значення рослин в українських народних традиціях

Перш за все, для розкриття цього питання слід звернутися до прикладу саме рослинних символів. Їх вагома роль у контексті обрядовості українців зумовлена особливостями семантики і функцій семантичного «рослинного коду» - тобто, це "зашифроване" повідомлення, інформація, яка передається всією сукупністю календарно-обрядових рослинних символів на протязі господарського року. У структурі функцій рослинного коду може бути виокремлено такі типи:

Тип перший: "прагматичні" функції.
Тип другий: "естетичні" функції.
Тип третій: "магічні" функції:

- карпогонічна (функція забезпечення врожайності, плідності, достатку);
- апотропеїчна: (відгінні) дії - мають відганяти і лякати злих духів (ношення талісманів, вивішування оберегів);
- функція оберегу (відвертання шкідливих впливів з боку різних, здебільшого потойбічних, сил та істот);
- катартична (усунення небажаних наслідків цих впливів, очищення від них);
- мантична (функція носія магічної мудрості, здатності відкривати майбутнє під час ворожінь);
- додаткові функції (утворені шляхом синтезу трьох попередніх "магічних" функцій; притаманні рослинним денотатам, які виступають у ролі символів істот, предметів, призначених для відправлення в "інший" світ);
- функція рослини як знаку жертви, а також і того, хто приносить жертву (наприклад, це одна з функцій вінка у складі троїцької та купальської обрядовості);
- "репрезентативна" - функція рослини як символу потойбічної істоти, котра тимчасово перебуває в "нашому" світі (наприклад, це одна з функцій снопа - "дідуха").


Рукопашний бій, як засіб та метод формування особистості


План до курсової роботи:

Рукопашний бій, як засіб та метод формування особистості

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Рукопашний бій, як засіб та метод формування особистості,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Визначення поняття «рукопашний бій» та його класифікація

Рукопашний бій – це зіткнення, у якому супротивники для виведення з ладу або захоплення у полон один одного застосовують холодну зброю, ручну стрілецьку зброю, підручні засоби, боротьбу без зброї й інших засобів, що забезпечують поразку супротивника [1].

Тактика рукопашного бою являє собою найраціональніший спосіб використання технічних дій у конкретно сформованій ситуації бою, що забезпечує перемогу над супротивником. Відповідно до вказаних особливостей, тактика рукопашного бою вимагає наявності таких якостей і навичок [2]:

– здатність швидко й правильно «розгадати» супротивника, його наміри й спосіб дій;
– застосування різноманітних, у відповідності до обставин, бойових дій;
– маскування власних намірів й оволодіння ініціативою бою;
– вибір моменту для вирішальних дій;
– швидкість і точність їх конструювання й ін.

Головними елементами тактики рукопашного бою є [2]:

– вміння вести спостереження;
– правильний вибір моменту для дій;
– сміливість і рішучість у їх проведенні;
– дії на такій дистанції від супротивника, яка б дозволяла ефективно вирішувати поставлене завдання;
– спритність і швидкість дій, що забезпечують перевагу над супротивником.

Перераховане повинне здійснюватися в тісному взаємозв'язку.

Відсутність одного з елементів може повністю нейтралізувати успішне застосування інших.

У людини повинна формуватися здатність самостійно орієнтуватися в різних ситуаціях, приймати рішення й діяти, виявляючи творчу ініціативу й завзятість.


Самооцінка та рівень домагань особи, Поняття про рівень домагань


План до курсової роботи:

Самооцінка та рівень домагань особи, Поняття про рівень домагань

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Самооцінка та рівень домагань особи, Поняття про рівень домагань,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Сутність поняття самооцінки. Види самооцінки


Людина не тільки накопичує інформацію про себе, а й переживає певне ставлення до неї. Це ставлення зосереджується у самооцінці.

Самооцінка - оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей та місця серед інших людей. Самооцінка має комплексний характер, оскільки розповсюджується на різні появи особистості - інтелект, зовнішні дані, успішність у спілкуванні тощо. Вона також є динамічною, так як може змінюватись впродовж життя [30].

Можна сказати так: самооцінка є оцінки інших, прийняті особистістю в якості масштабу власної поведінки, або, говорячи по-іншому, власна оцінка особистості, яку вона вважає необхідною звести в загальний масштаб. Завдяки здатності до самооцінки людина знаходить можливість значною мірою самостійно направляти й контролювати свої дії й навіть виховувати себе [2, с. 92].

Залежно від того, як самооцінка, що має суб'єктивний характер, співвідноситься з реальними проявами людини, вона поділяється на різні види (рис. 1.1.).

Рис. 1.1. Види самооцінки

Адекватна самооцінка - та, що відповідає реальності. Неадекватна самооцінка - коли людина себе неправильно оцінює.

Неадекватна, в свою чергу, може бути завищеною - для неї характерна переоцінка людиною своїх позитивних якостей та заниженою, яка проявляється через применшення своїх переваг або (і) перебільшення недоліків. Саме неадекватно занижена самооцінка значно важче піддається психологічній корекції через свою злитість з комплексом неповноцінності особистості.


Сервісний підхід до управління підприємством


План до курсової роботи:

Сервісний підхід до управління підприємством

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Сервісний підхід до управління підприємством,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Сутність та значення сервісного підходу в управлінні

Останнім часом все більшої популярності набуває концепція ITSM (IT Service Management), яка розглядає ІТ-службу як сервісну організацію, що надає послуги бізнесу.

ITSM - не тільки сервіс, а й менеджмент. Традиційно до ІТ-служб ставилися як до допоміжних служб, що забезпечують діяльність інших підрозділів. Сьогодні керівники найбільших компаній і провідні аналітики активно обговорюють зміну ролі і місця ІТ-служб у структурі компаній. Пояснюється це не тільки і не стільки величезними ІТ-бюджетами. Необхідність радикальної зміни ролі та місця ІТ у структурі компаній диктується зростаючою залежністю бізнесу від інформаційних систем та інформаційних технологій в цілому.

В Україні все частіше керівників ІТ включають до складу керівників органів компаній, а ІТ-підрозділи починають займати чільне місце в організаційній структурі. Однак, ситуація поки серйозно не змінилася, і ставлення бізнесу до ІТ-підрозділу залишається колишнім.

Керівництво компанії має нарешті усвідомити, який внесок ІТ-підрозділ вносить в розвиток бізнесу, змінити ставлення до ІТ. У свою чергу, ІТ-службі потрібно почати функціонувати відповідно до сучасних стандартів, щоб її робота стала по-справжньому ефективною. Для відповідної трансформації ІТ-служби та необхідне впровадження ITSM [8, с. 47].

Сутність ідеології ITSM полягає в тому, що для бізнесу мають значення виключно ті можливості, які він отримує завдяки впровадженню тих чи інших систем та програм, а не «залізо», на якому вони встановлені. Іншими словами, керівництво компанії цікавить саме бізнес-результат, який воно може отримати за допомогою ІТ.


Середньовічна Франція та її право. Джерела та риси права


План до курсової роботи:

Середньовічна Франція та її право. Джерела та риси права

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Середньовічна Франція та її право. Джерела та риси права,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Формування правових основ станового ладу

У IX-XI ст. феодальні відносини у Франції отримують подальший розвиток і стають повсюдно панування. З утвердженням монопольного права на землю феодалів зникає вільне селянське землеволодіння. Одночасно в умовах панування натурального господарства триває дроблення великих сеньйорів і виникнення нових помість, що остаточно підривало єдність країни і вело до її територіальним розпаду. Становлення пануючого класу феодалів безпосередньо пов'язане з розвитком феодальної власності на землю та складної системи васальної відносин. Великі феодали не прагнули зберегти свої землі у безпосередній власності, оскільки їх політичну вагу, і сила, визначалися не стільки розмірами земельних володінь, скільки кількістю васали. Тому зазвичай феодал утримував у своєму особистому розпорядженні лише частина земельних угідь, які складали його родове маєток з укріпленим замком. Решта землі він роздавав васалам.

Хоча відносини між сеньйорів і васали будувалися на основі договору, сторони в ньому не займали рівного правового положення. Васальної договір містив у собі елементи ієрархії і залежності, так як отримувач Феод (фьефа) зобов'язувався визнавати верховенство сеньйора (сюзерена). Велика економічна та політична значимість васальної договорів була причиною того, що вони полягали публічно і за допомогою урочистого і ретельно розробленого обряду. Головне в ньому становило офіційне введення васали у володіння землею (інвеститура) та його клятва вірності своєму сеньйора (оммаж).

Васальної договори чітко фіксували обов'язки сторін. Сеньйор поряд з наданням Феод повинен був забезпечити захист васали та переданої йому землі. Обов'язок васали виражалася насамперед у військовій службі на сеньйора. До XI ст. установився і термін такої служби - до 40 днів у році [2, с. 123-127]. Васали мав також брати участь в судових та інших зборах феодалів під головуванням сеньйора. Грошові виплати васали були чітко визначені: викуп сеньйора з полону, подарунки при посвяченні в рицарський сан його старшого сина і виході заміж старшої доньки. Спочатку васальної договори вважалися укладеними на термін життя сторін, носили персональний характер.


Символіка та типологічні характеристики геральдичних знаків України


План до курсової роботи:

Символіка та типологічні характеристики геральдичних знаків України

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Символіка та типологічні характеристики геральдичних знаків України,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ГЕРАЛЬДИКИ ТА ЇЇ ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК

Термін геральдика в українській мові має три сенси. По-перше, це практика створення та використання системи геральдичних знаків, яка існує з моменту появи суспільства, понять «свій» - «чужий», відмінностей сім'ї від родини, роду від роду, племені від племені, і включає в себе створення, реєстрацію та побутування геральдичних знаків. У етнографії подібні геральдичні знаки знаємо під назвою тотемів (у індіанців Північної Америки), тамга (у тюркських народів). У Японії з XII століття складається система геральдичних знаків – монів.

Одночасно з процесом формування соціумів з'являються знаки, що виділяють індивідуумів, що займають особливе місце в соціальній системі, котрі можуть бути названі ранговими знаками. Ці знаки виконують певну функцію – позначають соціальний статус індивідуума чи певної соціальної групи, є відмітними знаками.

Геральдика – це невербальна система знаків, які зберігають інформацію і передають її. Таким чином, геральдику можна назвати мовою. Ця мова має свою граматику, морфологію і синтаксис, має свої діалекти. Так само, як європейські мови відрізняються від японської мови, так і європейська геральдика відрізняється від японської. Також, як німецька мова відрізняється від англійської, французької, української, так і німецька геральдика відрізняється від англійської, французької, української. І ці відмінності не дають підстави говорити, що десь геральдика є, а десь ні.

Як і у будь-якого іншого знака, у геральдичного знака до його функції, яка відрізняє, обов'язково додається і така вторинна функція, як позначення власності. Знаком власності може стати лише знак, який вже позначає власника, а не навпаки.

В.І. Лавренов пише, що емблеми і герби «...представляють або національно – державну ідею, або визначають правовий статус території (міста), або фіксують особа (рід) у системі соціальної ієрархії» [1].


Система державного регулювання валютного ринку в Україні


План до курсової роботи:

Система державного регулювання валютного ринку в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Система державного регулювання валютного ринку в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Сутність валютного ринку та особливості його регулювання

Дослідження спектра валютних відносин та операцій на валютних ринках неможливе без ґрунтовного осмислення самого поняття «валютний ринок», його економічної природи й організаційно-функціонального зв'язку з іншими системами. При цьому протилежні й водночас паралельні процеси глобалізації та регіоналізації валютних ринків і пов'язаних із цим змін ролі окремих валют обумовлюють необхідність уточнення категоріальної складової валютного ринку.

Дослідження валютних ринків завжди перебували в центрі наукових дискусій. Питаннями валютних відносин, зокрема категорії «валютний ринок» в Україні займаються С.Я. Боринець, О.В. Боришкевич, A.C. Гальчинський, Б.С. Івасів, Є.О.Пашко, О.С. Пруський, В.П. Унинець-Ходаків-ська. Серйозною базою для дослідження є роботи зарубіжних учених: Л.М. Красавіної, І.Я. Носкової, І.В. Циркова, А.І. Шмирьової. Кожен із цих економістів наводить тлумачення валютного ринку за своїм власним баченням.

Слід зазначити, що поняття валютного ринку широко застосовується в економічній літературі та практиці з причини того, що ринкова економіка являє собою сукупність ринків. Одним із них є фінансовий ринок, який вирішує завдання перерозподілу коштів між учасниками економічних відносин таким чином, що сам фінансовий ринок є водночас джерелом фінансування та засобом інвестування капіталу. Це найпоширеніша точка зору, з нею погоджується переважна більшість економістів [1, с. 289-293; 2, с. 9-16]. Складовою фінансового ринку є валютний ринок, як показано на рис.1.1.


Система ризик-менеджменту комерційного банку


План до курсової роботи:

Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність в державі

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Вплив податкової політики на економічну і соціальну стабільність в державі,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Сутність та значення податкової політики для забезпечення економічної і соціальної стабільності в державі

Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Саме через податкову політику держави відбувається становлення і розвиток податкової системи держави. Основними принципами податкової політики є фіскальна і економічна ефективність, соціальна справедливість.

Історичний розвиток суспільства зумовив становлення податку як невід'ємного та обов'язкового атрибуту державної влади. Саме завдяки посередництву таких інструментаріїв, держава отримала змогу виконувати свої функції як основне соціополітичне, культурне, економіко-правове об'єднання груп осіб, які мали спільні інтереси та територію проживання.

Початкові зародки вчення про податки, які поклали початок теорії оподаткування, з'явилися в Епоху Просвітництва. Вони дістали назву атомістичної теорії, згідно якої податок розуміють як результат договору між сторонами, за яким підлеглий вносить державі плату за різні послуги [22]. Головними представниками згаданої теорії стали Ш. Монтеск'є, Т. Гоббс, С.Вольтер, О. Мірабо. Зокрема, Ш. Монтеск'є зазначав: «Податок - частина, яку кожний громадянин надає із свого майна для того, щоб отримати охорону тієї частини, що залишилась або використати її з більшою насолодою». Вольтер притримувався думки, що «сплачувати податок означає віддавати частину свого майна, щоб зберегти залишкове» [22].

Особливе місце в розвитку теорiї податкiв, їх вiдображенні в господарських операцiях належить представникам класичної школи в особi А. Смiта i Д.Рiкардо та їх послiдовникiв, якi найглибше розробили питання економiчної природи податкiв. А. Смiт стверджує, що податок, – це справедлива цiна за послуги держави. Вiн писав: “Витрати уряду щодо своїх пiдданих – те саме, що витрати управлiння вiдносно господарiв великого помістя, зобов'язаних брати участь у цих витратах у розмiрi доходiв, отримуваних кожним із цього помiстя” [16, с.78].


Система соціального захисту в зарубіжних країнах


План до курсової роботи:

Система соціального захисту в зарубіжних країнах

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Система соціального захисту в зарубіжних країнах,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Сутність та необхідність соціального захисту

Соціальний захист – необхідний елемент функціонування будь-якої досить розвиненої держави. Концепція соціального захисту виникла наприкінці XIX – початку XX в. і в широкому загально-соціологічному змісті відповідний термін уперше з'явився в США в 30-х роках і поступово поширився в західній соціології для позначення системи мір, що захищають будь-якого громадянина від економічного і соціального ущемлення внаслідок безробіття, втрати або різкого скорочення прибутку через хворобу, народження дитини, виробничої травми або профзахворювання, інвалідності, старості, утрати годувальника і т.п. [25, с. 45]

Наявні дослідження, що присвячені системі соціального захисту населення, або не містять визначення об’єкта, вважаючи його загальновідомим, або ж дають одне чи кілька визначень без обґрунтування доцільності їх вживання. На наш погляд, такий підхід до проведення досліджень є вимушений, зважаючи на новизну терміна “соціальний захист населення”, та є першопричиною неефективної соціальної політики.

У вітчизняній економічній науці широко досліджується сутність таких категорій, як праця, заробітна плата, але інтерес до їх розкриття не зменшується [25, с. 5]. Водночас дослідженню саме сутності соціального захисту населення не присвячена жодна робота, але відомо, що він справляє значний прямий вплив на економіку держави, розвиток підприємництва та рівень споживання.

На підтвердження власних доказів щодо можливості негативних наслідків соціальної політики без достатньо дослідженої сутності соціального захисту населення наведемо тези з дисертації Ю.О. Шклярського [36, с. 20]: «З’ясування суті соціального захисту населення, його місця в економічній структурі дає можливість знайти відповідні методи та моделі, які б дозволяли передбачати результати різного роду допомоги, що надається з різних джерел.


Сорокін про класифікацію актів поведінки


План до курсової роботи:

Сорокін про класифікацію актів поведінки

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Сорокін про класифікацію актів поведінки,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Загальні біографія

Питирим (Пітирим) Олександрович Сорокін (рос. Питирим Александрович Сорокин, англ. Pitirim Alexandrovich Sorokin) — американський соціолог і культуролог родом з Росії. Відомий розробками теорії соціокультурної динаміки та теорії революції. Один з основоположників теорій соціальної стратифікації і соціальної мобільності.

Питирим Сорокін народився в будинку вчителя Тур'їнського земського училища О. І. Панова, де сім'я майбутнього вченого зупинилася взимку. Батько — Олександр Прокопович Сорокін, росіянин, уродженець Великого Устюга, пройшов навчання в одній з Великоустюжських ремісничих гільдій, отримав свідоцтво «майстра золотих, срібних справ та прикраси ікон» і займався церковно-реставраційними роботами, мандруючи від села до села. Мати Питирима Сорокіна, Пелагея Василівна, походила з комі зирянського селянського роду, була уродженкою села Жешарт Яренского повіту Вологодської губернії. Питирим Сорокін був другим сином у родині. Його старший брат — Василь, народився в 1885-у, а молодший брат — Прокопій, народився в 1893-у.

В 1903 після закінчення сільської школи поїхав навчатися до вчительської семінарії міста Хреново в Костромській губернії, де в 1905 вступив до партії есерів. У 1906, після недовгого тюремного ув'язнення, Сорокін був вигнаний із семінарії. Приїхавши до Петербурга, займався на загальноосвітніх курсах і, здавши екстерном іспити за гімназійний курс, в 1909 вступив до Психоневрологічного інституту, а на наступний рік, щоб уникнути армійської служби, перевівся до Петербурзького університету. Серйозно займаючись наукою (в 1910 — 1914 опублікував близько 50 робіт), Сорокін закінчив університет і був залишений для підготовки до професорського звання.