ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Правове становище товариства з обмеженою відповідальністюПравове становище товариства з обмеженою відповідальністю

Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю


Перелік тем курсових робіт, що розміщені на цій сторінці (перейдіть за посиланням):


1.1. Поняття товариства з обмеженою відповідальністю

Господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю.

Товариства є юридичними особами. Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третейському суді.

Господарські підприємства відповідають таким ознакам юридичної особи [8, с.82]:
- організаційна єдність. З цієї ознаки випливає, що юридична особа має відповідну стійку структуру. Виступ юридичної особи, як єдиного цілого забезпечується тим, що на чолі відповідного утворення стоять наділені визначеною компетенцією органи, що здійснюють внутрішнє керування юридичною особою і діють від його імені зовні. Ті, хто знаходиться у середині юридичної особи - керівники, робітники, повинні знати, що являє собою відповідне утворення, чим воно буде займатися, хто і як їм управляє, що являє собою його майно й ін. Це ж важливо і для тих, хто вступає або тільки має намір вступити з даним утворенням у правові відношення. Придбати курсову на тему - Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю, можна вже сьогодні!.
- майнова відособленість юридичної особи - об'єднання матеріальної бази в один єдиний комплекс (для досягнення загальної цілі), що належить даної організації, і відокремлення майна даної юридичної особи від майна інших осіб. Під «відособленим майном» припускається майно в його широкому змісті включаючи речі, права на речі й обов'язки з приводу речей. Дана норма припускає, що майно юридичної особи відокремлюється від майна його засновників.
- самостійний виступ у цивільному обороті від свого імені. Він означає, що юридична особа може від свого імені одержувати і здійснювати майнові й особисті права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Правове становище товариства з обмеженою відповідальністю


Товарознавча характеристика асортименту та споживчих властивостей мясних копченостей на матеріалах торгівельного підприємства


План до курсової роботи:

Товарознавча характеристика асортименту та споживчих властивостей мясних копченостей на матеріалах торгівельного підприємства

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Товарознавча характеристика асортименту та споживчих властивостей мясних копченостей на матеріалах торгівельного підприємства,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1. Сучасний стан й тенденції ринку м’ясних копченостей в Україні

Український ринок м'ясних копченостей в 2015 і 2016 роках перебував під впливом кризових явищ, характерних в цей час для економіки країни в цілому. Втрата контролю над частиною територій (АР Крим, Донбас) привела до скорочення виробничих потужностей з випуску копченостей. Падіння купівельної спроможності населення посприяло тому, що переваги споживачів перемістилися в сегмент більш дешевої м'ясної продукції, такої як варені ковбаси і сосиски. Втрата традиційних ринків збуту і коливання курсу валюти викликали скорочення експорту і імпорту м'ясної продукції.

Сукупність зазначених чинників призвела до падіння обсягу ринку копченостей в 2015 році на 8%, до 145 тис. тонн в натуральному вираженні. У 2016 році тенденція до скорочення продовжилася, хоча його темпи зменшились до 5%, а місткість ринку склала 138 тис. тонн.

Поступовий вихід економіки України з кризи позитивно відбився на параметрах ринку м'ясних копченостей. Уже в першому півріччі 2017 року зафіксовано зростання виробництва даної продукції в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року майже на 2%, до 66,6 тис. тонн.

Ринок м'ясних продуктів в нашій країні характеризується високим ступенем розвитку. На ньому багато виробників з широким асортиментом продукції на будь-який смак і гаманець. Магазини радують покупців різноманітністю сосисок, сардельок, варених, копчених, напівкопчених, варено-копчених, сирокопчених ковбас, баликів, шинки та інших.

Найбільш популярними виробниками за результатами інтернет-голосування споживачів, проведеного в 1 півріччі 2017 року, виявилися Ятрань, Глобино і Башинський. Найнижчі оцінки, серед 58 підприємств, представлених в рейтингу, отримали Поліс, Перевальський МПЗ і Наш продукт.


Толерантність-інтолерантність. Основні методи дослідження толерантності


План до курсової роботи:

Толерантність-інтолерантність. Основні методи дослідження толерантності

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Толерантність-інтолерантність. Основні методи дослідження толерантності,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття, функції та типи толерантності, інтолерантності

Поняття «толерантність до невизначеності» і «інтолерантність до невизначеності» були введені у психологічну науку в середині 20-го століття. Вперше терміни вживаються в роботах Е. Френкель-Брунсвік у рамках вивчення авторитаризму (Т. Адорно та ін.).

Слово «толерантність» походить від латинського «tоlеrаntіа» – терпимість, тобто здатність утворювати й підтримувати спільність між людьми, які відрізняються деякою мірою від типу, який переважає. Толерантність – це протилежність ворожості, антипатії.

Толерантність – це прояв терпимості до представників інших культур, вірувань, країн і народів, які є не кращими і не гіршими, а просто іншими; при цьому кожному гарантується право на життя та реалізацію себе у світі. Толерантність проявляється в усіх сферах людського буття.

Наприклад, існує типологія толерантності за соціальними сферами буття: гендерна, вікова, освітня, міжетнічна, расова, релігійна, географічна, міжкласова, фізіологічна, політична, маргінальна толерантність. Протилежним до поняття толерантності є інтолерантність.

Толерантність та інтолерантність поділяються на такі види за ієрархічним принципом сходження від першого до другого:

- протекціоністська толерантність;
- ціннісна толерантність;
- прихована толерантність – упереджене ставлення до представників інших соціально-демографічних груп;
- вербальна інтолерантність, коли суб’єкт вважає за можливе та іноді навіть необхідне публічні висловлювання стосовно представників тих чи інших соціальних груп;


Толерантність-інтолерантність. Функції, типи, форми і рівні толерантності


План до курсової роботи:

Толерантність-інтолерантність. Функції, типи, форми і рівні толерантності

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Толерантність-інтолерантність. Функції, типи, форми і рівні толерантності,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Історія дослідження толерантності та семантичне формування терміну

Поняття толерантності є предметом вивчення багатьох наук: медицини, філософії, етики, політології, педагогіки, але найважливішу роль ця концепція відіграє в психології, в аспекті соціальної реалізації принципів толерантності.

Історія становлення поняття "толерантність" несе релігійні, філософські та політичні основи закріплення цього поняття в соціальному сприйнятті.

Передумови проблеми толерантності кореняться в давнину Античності. Хоча толерантність не була предметом роздумів для античних філософів, за цей час було сформовано багато теоретичних одиниць, які отримали подальший розвиток. Не випадково мислителі пізніших епох у своїх працях посилаються на толерантність до певних ідей античних політиків та філософів. В епоху Античності проблема толерантності ще не піднімалася, її мотиви були підхоплені висловлюваннями мислителів Геракліта, Арістотеля, Сенеки та інших філософів.

Слово "толерантність" було запозичене з латинської та французької мов у шістнадцятому столітті у зв'язку з конфесійним розколом. У контексті своєї історії воно спочатку мало обмежене значення і його розуміли як толерантність до інших релігійних вірувань. Протягом шістнадцятого та сімнадцятого століть релігійна толерантність набула нового характеру у галузі правознавства.

Поняття "толерантність" з'явилося у шістнадцятому столітті у Франції, під час Нантського едикту 1598 р., коли вийшло багато законів про толерантність і коли французькі протестанти - гугеноти - отримали права та поступки на вільне вираження релігійного життя [4, c. 124].

В англійській мові «толерантність» як поведінкова диспозиція, або «чеснота», більш виразно, ніж у німецькій, відрізняється від «толерантності», правовим актом. Ми посилаємось на поняття "Toleranz" до обох значень; як до толерантності, яка гарантує верховенство права, так і до політичної "чесноти" толерантної поведінки. Монтеск‘є підкреслює причинно-наслідковий зв’язок між "Tolerierung" і "Toleranz": «Як тільки деякі країни прийняли закон про толерантність багатьох релігій, вони повинні були зобов’язати їх до взаємної толерантності.


Торгівля людьми, як криміналогічна проблема


План до курсової роботи:

Торгівля людьми, як криміналогічна проблема

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Торгівля людьми, як криміналогічна проблема,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Проблема торгівлі людьми в історичній перспективі

Явище торгівлі людьми з’явилося ще в античні часи. Так, до нашого часу

дійшли спогади утримувача публічного будинку Цестіаса Тігеллінуса про те, що він відсилав своїх агентів до Персії та Індії, де вони мали знайти найвродливіших дівчат до його закладу [18].

Німецький дослідник А. де Верт зазначає, що така ситуація була характерна для всіх стародавніх народів. Наприклад, у Єгипті до королівських публічних будинків постачали жінок з Індії, а в іудеїв до часів Мойсея батьки мали право продавати своїх дітей у рабство [39, с. 7].

Торгівля людьми з самого початку її виникнення була досить міцно пов’язана з таким явищем, як рабство, в якому зазвичай опиняються потерпілі від цього злочину. Слід зазначити, що у самих первісних суспільствах, які вели

звіроловний спосіб життя, рабства не існувало. Не зустрічається воно також і у

пастуших племен, оскільки праця тут не дуже важка, а нагляд за рабами потребує серйозних примусових заходів. Але з часом, коли суспільство стає більш організованим, виникає необхідність в особливих заходах, спрямованих на те, щоб, по можливості, більш вигідно забезпечувати цю суспільну організацію їжею, виховувати дітей та ін. Рабство з'являється з появою землеробства і особливо розвивається у промисловому суспільстві [12, 36].

Торгівля людьми, яка виникла одночасно з рабством, була дуже поширеною у стародавньому суспільстві. У Стародавній Греції раба можна було продати, подарувати, виміняти. Обмін і купівля були засобом роздобути собі рабів для тих, хто сам не займався розбоєм або війною. Царі отримували від цього таку ж вигоду, як і морські розбійники, торгівля рабами для яких стала ремеслом.

Великі прибутки у Стародавньому Римі давала торгівля гладіаторами. Імператор Калігула отримував із цього величезні кошти, примушуючи консулів і преторів купувати за астрономічними цінами бійців, які залишилися у нього після боїв. Був випадок, коли один із преторів, Апоній Сатурній, заснув на одному з таких аукціонів і Гай порадив глашатаю звернути увагу на нього, оскільки той постійно кивав головою.


Україно-ізраїльські відносини наприкінці 20-21 століття


План до курсової роботи:

Україно-ізраїльські відносини наприкінці 20-21 століття

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Україно-ізраїльські відносини наприкінці 20-21 століття,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Етапи розвитку українсько-ізраїльських взаємин в період незалежної України

Незважаючи на те, що Україна та Ізраїль є відносно молодими державами, історія відносин між українським та єврейським народами налічує не одне століття. Що ж стосується новітньої доби – в цьому році виповнюється 29 років встановлення дипломатичних відносин між нашими країнами.

Дипломатичні відносини між Україною та Ізраїлем були встановлені 26 грудня 1991 р. через обмін нотами між Міністерствами закордонних справ двох країн. З жовтня 1992 р. у Тель-Авіві функціонує Посольство України в Ізраїлі. Посольство Ізраїлю в Україні відкрито на початку 1993 р.

Упродовж періоду незалежної України після встановлення дипломатичних відносин між двома країнами, тривала робота з виведення двостороннього співробітництва на рівень особливих відносин, створення й удосконалення договірно-правової бази, підтримання високого рівня політичного діалогу, розвитку взаємовигідної співпраці в торговельно-економічній, науково-технічній і культурній галузях.

У 1993 р. 11-13 січня до Ізраїлю здійснив візит Президент України Л. Кравчук. Результатом переговорів на вищому рівні стало підписання: Меморандуму про взаєморозуміння та основні принципи співробітництва між двома країнами; низки міжурядових Угод про співпрацю в галузі освіти й культури, науки і технологій, сільського господарства, повітряне сполучення; Протоколу про консультації між МЗС України й Ізраїлю. Відтак закладено договірно-правову базу двосторонніх відносин [1].

У цьому ж році 14-17 червня Україну відвідав з офіційним візитом голова Ізраїльського парламенту (Кнесету) Ш. Вайс. З візитом-відповіддю 27 жовтня – 3 листопада 1993 р. в Ізраїлі перебувала парламентська делегація України, очолена Головою Верховної Ради І. Плющем.


Українська народна республіка в період Директорії (листопад 1918 р. - листопад 1920 р.)


План до курсової роботи:

Українська народна республіка в період Директорії (листопад 1918 р. - листопад 1920 р.)

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Українська народна республіка в період Директорії (листопад 1918 р. - листопад 1920 р.),

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

РОЗДІЛ І. Становлення та початковий період діяльності Директорії

Ще в травні 1918 р. українські соціалісти-федералісти, соціалісти-самостійники, соціалісти-революціонери, соціал-демократи, а також деякі інші українські організації, зокрема «Поштово-телеграфний союз» та «Об'єднана Рада залізниць України» створили так званий Національно-державний союз. У своєму першому зверненні від 24 травня цей Союз звинуватив гетьманський уряд у Павла Скоропадського в неспроможності «спасти державу від анархії і безпорядків, встановити тверду владу, засновану на довір'ї народу, і зміцнити Українську державу».

У серпні Національно-державний союз перетворився в «Український національний союз» і його тиск на тодішній режим значно посилився. Програмні цілі нової організації, очолюваної з 18 вересня 1918 р. В. Винниченком, який називав її «єдиним фронтом найголовніших провідних сил українства», полягали, зокрема, у боротьбі за «законну владу в Україні, відповідальну перед парламентом», проведенні загальних демократичних виборів і захисті «прав українського народу і української держави у міжнародній сфері» [1, с. 241].

Спочатку діяльність новоутвореної організації, принаймні зовні, здійснювалася у цілком легальній формі. Так, після тривалих переговорів із Союзом Скоропадський, який прагнув порозуміння з українськими колами, 24 жовтня 1918 р. затвердив новий склад уряду, в якому посади міністрів віросповідання, народної освіти, юстиції, земельних справ, праці посіли представники Національного Союзу. Однак різка зміна ситуації, викликана передусім революцією у Німеччині, обумовила і зміну планів цієї організації, що почала готувати відкритий виступ проти гетьмана.

Як згадує Винниченко, 13 листопада 1918 р. Український національний союз ухвалив раніше розроблений план повстання, визначив соціальні, політичні й національні гасла, під якими повинна була відбуватися революція, і приступив до виборів Директорії [4, с. 124].


Умисел як форма вини. Види умислу та їх характеристика


План до курсової роботи:

Умисел як форма вини. Види умислу та їх характеристика

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Умисел як форма вини. Види умислу та їх характеристика,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття умислу в кримінальному праві, його види та значення

Умисел - це найпоширеніша і особливо небезпечна форма вини. Найбільша соціальна небезпека для нього полягає в тому, що навмисний акт, навмисно спрямований на заподіяння шкоди суспільству. Навмисне вчинення суспільно небезпечного діяння тягне за собою більш суворе покарання і серйозні правові наслідки:

- здатність визнавати особу як особливо небезпечного рецидивіста;
- засудження за умисний злочин перешкоджає виходу особи на свободу під заставу;
- стосовно осіб, засуджених за навмисні правопорушення, накладаються більш суворі правила звільнення з-під варти;
- амністія для засуджених правопорушників використовується в обмеженій кількості [7, с.39].

Прямий умисел є своєрідною метою, в якій особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала суспільну небезпеку своїх дій або бездіяльності, передбачаючи її небезпечні наслідки і бажаючи їх настання.

Непрямим є умисел, що характеризується тим, що особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого вчинку або бездіяльності, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і свідомо допускала можливість їх виникнення і їй було байдуже до них.

У ст. 8 Кримінального кодексу України відзначено що характерними ознаками умислу є інтелектуальний і вольовий характер.

Інтелектуальні ознаки умислу включають:

- усвідомлення суспільно небезпечного характеру людини його діями або бездіяльністю;
- прогнозування його соціально небезпечних наслідків [2, ст. 8].


Управління персоналом в організації. Контроль та принципи в управлінні персоналом


План до курсової роботи:

Управління персоналом в організації. Контроль та принципи в управлінні персоналом

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Управління персоналом в організації. Контроль та принципи в управлінні персоналом,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Теоретичні поняття про персонал, підготовка та атестація

Персонал – це колектив працівників, сукупність осіб, що здійснюють трудові функції на підприємстві на основі трудового договору.

Персонал характеризую собою кадровий потенціал, трудові і людські ресурси виробництва. Персонал організації: трудящі на постійній і тимчасовій основі; що працюють за сумісництвом; що знаходяться у відрядженнях, відпустках, на лікарняному. Трудові ресурси є найголовнішими, як на рівні держави, регіонів, так і на рівні підприємства. Персонал, як трудовий ресурс, створює продукт, визначає вартість цього продукту, висуває додатковий продукт у вигляді прибутку, це впливає на його конкурентоспроможність. Перед керівником ставить питання щодо активного просуванню продукту на ринок збут та максимізації прибутку [17].

У кожного робітника організації є своя кваліфікація, яка визначення в залежності від його освіти: див. «Таблиця 1.1».

Більшість менеджерів, засвідчувало, що основна задача керівника підприємства – це створення працездатного, дружнього колективу, адже, якщо колеги не спілкуються між собою, або ворогуватимуть, робота підприємства, а також його прибуток будуть набагато нижче, аніж в той фірми де всі дружні і колективно розробляють плани створення того чи іншого продукту. Отже, керівник повинен зі свого персоналу зробити команду. Команда – це група осіб, які з’єднані стратегісними інтересами, однодумців, працюючих по відповідним правилам, і на певну тему.


Управлінський документ, як об'єкт спеціального документознавства та інструмент менеджменту


План до курсової роботи:

Управлінський документ, як обєкт спеціального документознавства та інструмент менеджменту

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Управлінський документ, як обєкт спеціального документознавства та інструмент менеджменту,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Сутність та функції управлінських документів

Управління - це процес оптимального розподілу і руху ресурсів підприємства із заздалегідь заданою метою, за заздалегідь розробленим планом і з безперервним контролем результатів роботи. Система управління підприємством включає дві підсистеми: керуючу (суб'єкт управління) і керовану (об'єкт управління), які знаходяться в постійній взаємодії. Традиційно зміст управління визначається його основними функціями. Функції та процеси в управлінні, як правило, тотожні. Зміст управління включає аналіз, цілепокладання, прогнозування, планування, організацію, координацію, мотивацію навчання, облік і контроль, комунікацію, прийняття рішень. Всі функції тісно пов'язані одна з одною і взаємно доповнюють одна одну [17, с. 14].

В діяльності будь-якого підприємства присутні всі без винятку функції управління. Управлінський процес завжди цілеспрямований, відповідає обраній місії та короткостроковій меті. Рухатися до мети можна, лише маючи запас, ресурси. Інформаційні ресурси є одними з основних. Інформація в системі управління має особливі властивості [13, с. 3] і є підставою для прийняття управлінського рішення, є доказом їх виконання, джерелом для спілкування:

1. Своєчасність. Якщо інформація прийшла із запізненням, підприємство вже не зможе взяти участь в певних діях, заходах, адже шанс втрачено.

2. Достатність. Якщо інформації недостатньо, менеджер знає щось наполовину, його рішення може бути не лише не найкращим, але і помилковим. У той же час інформації не повинно бути занадто багато, в цьому випадку витрачаються додаткові сили, гроші, час на обробку інформації.

3. Офіційний характер інформації. Незалежно від того, хто є автором документа (фахівці структурних підрозділів, керівники), а також від того, кому безпосередньо адресовано документ, офіційним автором та адресатом є підприємство в цілому. Тому документ є «колективним суб'єктом».


Утворення держави у Спарті. Суспільний лад та характерні риси державного устрою


План до курсової роботи:

Утворення держави у Спарті. Суспільний лад та характерні риси державного устрою

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Утворення держави у Спарті. Суспільний лад та характерні риси державного устрою,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1. ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ У СПАРТІ

У формуванні і розвитку будь-якої стародавньої держави важливу роль відігравало географічне положення і клімат на його території. Спарта не була винятком, тому її вивчення починають з опису займаних земель.

Спарта, або Лакедемон, займала південну частину Пелопонеського півострова, що є південним краєм Балканського півострова. З середньою Грецією і всією іншою частиною Балкан Пелопонес з'єднаний вузьким перешийком в кілька десятків кілометрів завширшки.

Гірські райони центральної частини півострова, його північне узбережжя, почасти східний берег, представляє систему замкнутих важко доступних гірських долин, утворених перетином високих гірських хребтів.

Берегова лінія майже на всьому протязі не утворює зручних гаваней, що сильно ускладнювало розвиток мореплавання. Лише східне узбережжя (по берегах Аргосского затоки) було здавна включено в систему морських зносин. Тут знаходилися Мікени і Тірінф, найбільші центри крито-мікенської культури. Цей район отримав в давнину назву Арголіди, за назвою головного центру цієї території - Аргоса.

До морських берегів Арголіди прилягає горбиста місцевість, легко доступна з моря і цілком придатна для землеробства.

На заході Арголіда примикає до центрального гірського району Пелопонесу, де високі гірські ланцюги відокремлюються один від одного глибокими ущелинами, утворюючи в багатьох місцях замкнуті гірські райони. Ця територія носила назву Аркадії [3, c. 41].

На півночі, де високі нагір'я центрального Пелопонесу доходять до самого моря, утворюючи досить високий гірський хребет, розташовувалася область Ахайя.

На північному заході центральні нагір'я Пелопонесу спускалися до широким і горбистим просторів, які доходили до моря і займає весь північно-західний кут півострова. Ця місцевість називалася Елідою.