ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Правова організація працевлаштування. Поняття та організаційні форми працевлаштуванняПравова організація працевлаштування. Поняття та організаційні форми працевлаштування

Правова організація працевлаштування. Поняття та організаційні форми працевлаштування



1.1. Поняття та організаційні форми працевлаштування

Поняття працевлаштування розрізняється в широкому і вузькому значеннях. Працевлаштування – це система організаційних, економічних, та правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення [5, с.147].

У широкому значенні працевлаштування об’єднує всі форми трудової діяльності, що не суперечать законодавству, включаючи самостійне забезпечення себе роботою, в тому числі індивідуальну трудову діяльність, підприємство, фермерство.

У вузькому значенні під працевлаштуванням розуміють такі форми трудової діяльності, які встановлюються при сприянні органів держави або недержавних організацій на основі ліцензування. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Правова організація працевлаштування. Поняття та організаційні форми працевлаштування.

Громадяни України вільно обирають види діяльності, які не заборонені законодавством, у тому числі і не пов'язані з виконанням оплачуваної роботи, а також професію, місце роботи відповідно до своїх здібностей.

Примушування до праці в будь-якій формі не допускається. Добровільна незайнятість громадян не є підставою для притягнення їх до адміністративної або кримінальної відповідальності.

В Україні до зайнятого населення належать громадяни, які проживають на її території на законних підставах:

  1. працюють за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном;
  2. громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, які беруть участь у виробництві; Придбати курсову на тему - Правова організація працевлаштування. Поняття та організаційні форми працевлаштування, можна вже сьогодні!.
  3. обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в державних органах та об'єднаннях громадяни; проходять службу в Збройних Силах, Службі безпеки, Прикордонних військах, військах внутрішніх справ і цивільної оборони, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невійськову) службу;

4. направлені на виконання оплачуваних громадських робіт; проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних середніх загальноосвітніх школах, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах;

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Правова організація працевлаштування. Поняття та організаційні форми працевлаштування,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Правова організація працевлаштування. Поняття та організаційні форми працевлаштування


Поняття Суб'єкт міжнародного права. Загальні ознаки суб'єктів міжнародного права


1.1. Виникнення суб’єктів міжнародного права

Історія становлення та розвитку суб'єктів міжнародного права досить багата й різноманітна. В минулому такими суб'єктами виступали міста-держави, ліги (об'єднання міст-держав), храми, царі та ін. – в рабовласницькому суспільстві; держави-суверени, римська католицька церква, рицарські ордени (тевтонський орден, орден тамплієрів-храмовників, мальтійський орден), торговельні спілки міст, торговельні компанії (наприклад, Ост-Індська), окремі графства, князівства, вільні міста (Венеція, Новгород, Гамбург, Краків) та ін. – у феодальний період; держави, домініони, Британська співдружність націй, реальні унії, конфедерації та члени конфедерацій, союзи держав (федерації) і союзні республіки, Ватикан, французький союз, вільні міста Данциг, Трієст, самостійна політична одиниця Західний Берлін, міждержавні організації тощо – в ХІХ-ХХ ст. [4, c. 299]

Було б помилкою ігнорувати цю багату історію виникнення, розвитку, функціонування та припинення дії (для багатьох суб'єктів) основних учасників міжнародно-правових відносин. Вони не лише виконували функції, як суб'єкти міжнародного права у свою історичну епоху, а й нагромаджували і передавали досвід цієї діяльності наступним учасникам інституту міжнародної правосуб'єктності. 1 коли сьогодні йдеться як про суб'єктів про тих, хто володіє тільки міжнародними правами та обов'язками, то стає зрозумілим, що висновок зроблено тільки на узагальненні міжнародно-правової діяльності держави. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Поняття Суб'єкт міжнародного права. Загальні ознаки суб’єктів міжнародного права.

Якщо ж узяти до уваги діяльність інших суб'єктів, які історично функціонували в міжнародному праві, то стає очевидним, що з «поля» міжнародної правосуб'єктності виводяться такі важливі для суб'єкта властивості, як законні інтереси, правовий статус тощо. Отже, в цілому розуміння суб'єкта міжнародного права стає неповним, однобічним. Уникнути цієї похибки можна шляхом з'ясування основних рис та особливостей міжнародної правосуб'єктності.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Поняття Суб'єкт міжнародного права. Загальні ознаки суб’єктів міжнародного права,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Поняття Суб'єкт міжнародного права. Загальні ознаки суб’єктів міжнародного права


Регіональні особливості розвитку і розміщення транспортної мережі столичного району України


1. Сутність, значення та основні функції транспортно-комунікаційного комплексу столичного району України

Транспорт — одна з найважливіших галузей матеріального виробництва, що забезпечує потреби господарства й населення в усіх видах перевезень [12, c. 6].

За економічним районуванням Україна поділена на Донецький, Карпатський, Північно-західний, Північно-східний, Подільський, Придніпровський, Причорноморський, Столичний, Центральний економічні райони [15].

Столичний район розташований на півночі України. Площа його становить 90,7 тисяч квадратних кілометрів. Населення — 7,5 млн. чоловік.

Назва «Столичний» пов'язана з розміщенням на його території столиці України - м. Києва. Це є важливим чинником розвитку та спеціалізації господарства. Район охоплює території Київської, Чернігівської і Житомирської областей.

Столичний економічний район посідає друге місце в Україні за територією, а за кількістю населення поступається тільки Донецькому і Причорноморському економічним районам. Друге місце в країні належить району за виробництвом продукції промисловості, за виробництвом продукції сільського господарства район поступається тільки Причорноморському [15].

Розвиток господарства економічного району, міжрайонні і зовнішні зв'язки забезпечує його транспортна система. Особливості географічного положення району і місцезнаходження тут столиці країни визначають велику густоту шляхів сполучення і їх конфігурацію. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Регіональні особливості розвитку і розміщення транспортної мережі столичного району України.

Транспортна система району представлена всіма видами транспорту, окрім морського. Залізнична та автомобільна мережа має чітку радіально-кільцеву структуру з центром у Києві. Головну роль у перевезеннях вантажів відіграє залізничний транспорт. Прибуття вантажів переважає в районі над відправленням. Близько 60 % всіх перевезень залізницею становлять транзитні вантажі.

Найважливіші залізничні магістралі району: Бахмач — Київ — Фастів — Козятин, Київ — Фастів — Знам'янка, Київ — Ковель, Київ — Фастів — Новоград-Волинський [2, c. 45].

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Регіональні особливості розвитку і розміщення транспортної мережі столичного району України,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Регіональні особливості розвитку і розміщення транспортної мережі столичного району України


Автомобільний транспорт України. Сутність, значення та основні функції


1. Сутність, значення та основні функції автомобільного транспорту України

Автомобільний транспорт - вид транспорту, який здійснює перевезення пасажирів і вантажів автомобілями безрейковими шляхами.

До складу автомобільного транспорту входять:
1) автомобільний транспорт загального користування як підгалузь галузі транспорту, покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в автомобільних перевезеннях. Його утворюють перевізники, автостанції, автовокзали, виконавці ремонту та технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів, вантажні термінали (автопорти), вантажні автомобільні станції та контейнерні пункти;
2) автомобільні транспортні засоби суб'єктів підприємницької діяльності, установ і організацій, що використовуються тільки для власних потреб;
3) автомобільні транспортні засоби фізичних осіб, що використовуються ними тільки для власних потреб (Закон України “Про автомобільний транспорт від 5 квітня 2001 р.).

Виходячи з цього визначення систему транспорту в Україні складають:

  1. транспорт загального користування;
  2. відомчий транспорт;
  3. індивідуальний транспорт.

В Україні до транспорту загального користування відносять автотранспортні підприємства і організації, що перебувають у власності Державного департаменту автомобільного транспорту України. Відмінною рисою транспорту загального користування є те, що він задовольняє потреби в перевезенні вантажів підприємств різних форм власності незалежно від відомчої приналежності, а також у пасажирських перевезеннях населення та переміщення багажу і вантажів громадян.

До Відомчого транспорту відносять підприємства автотранспорту міністерств і відомств України, органів виконавчої та представницької влади, громадських організацій. На відміну від транспорту загального користування, він призначений для обслуговування внутрішніх потреб даного виробничого підприємства, об'єднання чи галузі господарства. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Автомобільний транспорт України. Сутність, значення та основні функції.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Автомобільний транспорт України. Сутність, значення та основні функції,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Автомобільний транспорт України. Сутність, значення та основні функції


Дивідендна політика підприємства. Суть дивідендної політики


1.1. Суть дивідендної політики

Дивідендна політика означає прийняття рішень керівництвом підприємства виплачувати прибутки у вигляді дивідендів чи утримувати їх для інвестування.

Дивідендну політику підприємство проводить згідно з його статутом та економічними завданнями певного періоду.

На дивідендну політику впливає низка факторів, а саме:
ь різноманітні кредитні та фінансові обмеження:
ь диференційні податкові ставки на дивіденди і доходи з приросту капіталу:
ь сприятливі форми інвестування у певні періоди;
ь бажання акціонерів отримувати доходи в поточному періоді, а не в майбутньому (або навпаки) [10, с.155].

У сумі ці та інші фактори визначають оптимальну дивідендну політику. Оптимальна дивідендна політика – це така політика, яка максимізує ціну акцій підприємства.

Знаходження цього оптимуму є винятково важким завданням, і неможливо створити ідеальну модель дивідендної політики. Однак можна виділити основні моменти, які враховують при виробленні такої політики. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Дивідендна політика підприємства. Суть дивідендної політики.

Під час прийняття рішень щодо дивідендної політики керівництво підприємства повинно враховувати:
ь заборгованість за раніше випущені облігації;
ь виплату дивідендів по привілейованих акціях, тому що вона здійснюється до виплати по звичайних акціях;
ь достатність грошових коштів підприємства для виплати дивідендів;
ь норми податкового законодавства [10, с.156].

Дивідендна політика, тобто прийняття рішення про те, чи виплачувати зароблені кошти у вигляді дивідендів або залишати їх і реінвестувати в активи фірми, має три ключових елементи:
1. Яка частка прибутку в середньому повинна бути виплачена протягом певного часу? Це вибір цільового значення коефіцієнта виплати дивідендів.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Дивідендна політика підприємства. Суть дивідендної політики,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Дивідендна політика підприємства. Суть дивідендної політики


Умови праці на виробництві, оцінка і шляхи поліпшення


1.1. Основні чинники та методи оцінки умов праці на робочому місці

Умови праці безпосередньо на робочому місці, дільниці, в цеху являють собою сукупність факторів (елементів) виробничого середовища, які впливають на працездатність і здоров'я людини в процесі праці. Для зручності вивчення умов праці сукупність факторів (елементів) підрозділяється на наступні групи:
- санітарно-гігієнічні, що визначають зовнішню виробниче середовище / мікроклімат, стан повітря, шум, вібрації, ультразвук, освітлення, різні види випромінювань, контакт з водою, маслом, токсичними і речовинами тощо, а також санітарно-побутове обслуговування на виробництві;
- психофізіологічні, обумовлені конкретним змістом трудової діяльності, характером даного виду праці /фізична і нервова, психічне навантаження, монотонність, темп і ритм праці /;
- естетичні, які впливають на формування емоції працівника / оформлення обладнання, оснащення, виробничого одягу, застосування функціональної музики і ін/;
- соціально - психологічні, що характеризують взаємовідносини в трудовому колективі і створюють відповідний психологічний настрой працівника з роботодавцем;
- режим праці та відпочинку, що забезпечує високу працездатність за рахунок зменшення стомлення [7, с. 67].

Завданням наукової організації праці в області умови праці є приведення всіх виробничих факторів в оптимальний стан з метою підвищення працездатності та збереження життєдіяльності працівників. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Умови праці на виробництві, оцінка і шляхи поліпшення.

Важливою передумовою організації роботи по створенню сприятливих умов праці є об'єктивна оцінка їх фактичного рівня. Оскільки виробничі умови праці розглядаються з точки зору їх впливу на організм працюючої людини, остільки оцінка їх фактичного стану повинна ґрунтуватися на обліку наслідків цього впливу. При цьому дуже важливо поряд з аналізом і оцінкою окремих елементів (факторів), що впливають на формування умов праці, врахувати все різноманіття впливу виробничого середовища за допомогою єдиного інтегрального показника.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Умови праці на виробництві, оцінка і шляхи поліпшення,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Умови праці на виробництві, оцінка і шляхи поліпшення


Статус судді Господарського суду. Конституційні засади діяльності судді


1.1. Поняття судді, як учасника господарського процесу

При зайнятті посади професійного судді людина наділяється специфічною роллю — можливістю розглядати всі правові спори, конфлікти, які виникають у суспільстві, державі в цілому. З моменту призначення чи обрання на посаду і протягом усього строку перебування в цьому статусі усі соціальні ролі, що виконуються суддею, можна розділити на службові та неслужбові.

Службові ролі пов'язані з виконанням суддею в державі функцій судової влади. А отже статус носія судових повноважень цілком залежить від місця суду, судової влади в державі, принципів функціонування суспільства. Саме тому статус судді в державі, суспільстві в цілому традиційно розглядається в сучасному світі як найточніший показник розвиненості правових засад, основним критерієм усвідомлення та сприйняття конкретним соціумом цінностей правової держави, громадянського суспільства [8, с. 92-96].

В громадянському суспільстві суддям як персональним носіям судової влади надаються виняткові можливості, що дозволяють забезпечити належне (незалежне, об'єктивне, повне, неупереджене) відправлення функцій судової влади, а саме: здійснення від імені держави соціального контролю в механізмі поділу влади, з одного боку, та соціально значущої поведінки конкретного суб’єкта права, — з іншого. Таким чином, зміст службової ролі судді становить обов’язок здійснювати функцію соціального контролю в умовах виникнення конфлікту між окремими членами суспільства, між ними та державою, конфліктів у будь-якій сфері життєдіяльності людини, яка врегульована правом. Ефективне здійснення цієї соціальної функції передбачає надання судді певних можливостей, що одержали нормативне закріплення. Сукупність таких можливостей і становить зміст правового статусу судді. Правовим він називається тому, що йдеться не про загальне соціальне становище судді в суспільстві, а про правове чи юридичне його визначення. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Статус судді Господарського суду. Конституційні засади діяльності судді.

Таким чином, правовий статус судді характеризує обсяг правових можливостей, певну міру свободи поведінки носія судової влади. За своєю сутністю він є спеціальним різновидом професійного статусу, оскільки йдеться про виняткові правові можливості посадової особи судової влади, якій надаються відповідні правові можливості для ефективного здійснення професійної діяльності.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Статус судді Господарського суду. Конституційні засади діяльності судді,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Статус судді Господарського суду. Конституційні засади діяльності судді


Сучасні підходи щодо організації моніторингу екологічної безпеки


1.1. Сутність моніторингу. Об’єкт та предмет, методи моніторингу довкілля

Шляхи вирішення екологічних проблем, стратегія екологічної безпеки і стійкого розвитку все ще залишаються під загальною увагою. Оцінки глобального екологічного стану навколишнього середовища змінюються від оптимістичних до помірковано песимістичних і вкрай песимістичних. Вважають, що відповіді на ці питання повинна дати наукова концепція екологічної безпеки на базі екологічного моніторингу навколишнього середовища. Першим етапом у будь-якому випадку може бути тільки система одержання (збору) інформації про стан навколишнього природного середовища. Багато країн усвідомили, що необхідно скоординувати зусилля по збору, збереженню і переробці даних про стан навколишнього середовища [10, с. 47].

У 1972 р. в Стокгольмі пройшла конференція по охороні навколишнього середовища під егідою ООН, де вперше виникла необхідність домовитися про визначення поняття “моніторинг”. Вирішено було під моніторингом навколишнього середовища розуміти комплексну систему спостережень, оцінки і прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів. В даний час під моніторингом розуміють сукупність спостережень за визначеними компонентами біосфери, спеціальним чином організованими в просторі і в часі, а також адекватний комплекс методів екологічного прогнозування. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Сучасні підходи щодо організації моніторингу екологічної безпеки.

Основою всіх наук є емпіричні знання добуті людством на протязі свого існування. Для набуття цих знань потрібні тривалі та цілеспрямовані спостереження за об’єктом, що цікавить дослідника. Саме спостереження для набуття і систематизації знань про довкілля обумовило появу моніторингу довкілля як науки. Будь-які зміни в навколишньому середовищі відбуваються або під впливом природних факторів, або під впливом господарської діяльності людини. Звідси, сутність моніторингу полягає у спостережені за довкіллям, оцінюванні його фактичного стану, прогнозуванні його розвитку на майбутнє.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Сучасні підходи щодо організації моніторингу екологічної безпеки,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Сучасні підходи щодо організації моніторингу екологічної безпеки


Сутнiсна характеристика нематерiальних ресурсiв підприємства їх вплив на конкурентоспроможність продукцiї


1.1. Економічна сутність нематеріальних активів підприємства

Нематеріальні активи є однією із основних передумов зростання конкурентоспроможності вітчизняних підприємств в умовах орієнтації світової економіки на стратегію інноваційного розвитку.

Тематиці нематеріальних активів присвяченні праці таких науковців, як І.А.Бланк, В.І. Осипов, О.Г. Мендрул, Е. Брукинг. Проблематиці вивчення інновацій присвячені праці таких всесвітньо відомих вчених, як П.Друкер, М.Д.Кондратьєв, М.Портер, Й.Шумпетер. Формування та розвиток інноваційного потенціалу висвітленні у дослідженнях Є.І.Бойка, А.С.Гальчинського, О.Є.Кузьміна, О.О.Лапко, Н.І.Чухрай [22, с. 5].

Вперше можливість внесення об'єктів нематеріальних активів в рахунок внеску в статутний капітал радянських організацій з'явилася з затвердженням Указу Радміну РРФСР від 25.12.1990 № 601 «Про затвердження Положення про акціонерні товариства», де було вказано, що внеском учасника товариства можуть бути будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою і іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами і устаткуванням, а також інші майнові права (зокрема на інтелектуальну власність), грошові кошти в радянських рублях і в іноземній валюті [14].

Таким чином, саме права користування, а не об'єкт, з приводу яких вони виникають, почали відображатися як внесок в статутний капітал господарського товариства та бути включеними до складу нематеріальних активів організації. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Сутнiсна характеристика нематерiальних ресурсiв підприємства їх вплив на конкурентно спроможнiсть продукцiї.

Доцільно зауважити, що в науковій літературі немає єдиного підходу до трактування категорії нематеріальних активів. Так, Лишиленко О.В. розрізнює поняття нематеріальні ресурси і нематеріальні активи. Де, нематеріальні активи - це доступ до прав власності автора, які захищено правами, «що самі по собі і є нематеріальними активами». Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Сутнiсна характеристика нематерiальних ресурсiв підприємства їх вплив на конкурентно спроможнiсть продукцiї,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Сутнiсна характеристика нематерiальних ресурсiв підприємства їх вплив на конкурентно спроможнiсть продукцiї


Джерела первинного права Європейського Союзу


1.1. Визначення первинних джерел ЄС (постанови, директиви, рішення, регламенти і необов’язкові акти рекомендації, висновки)

Об’єктом права Європейського Співтовариства виступають відносини, які виникають і зумовлені потребами забезпечення належного функціонування Європейського Співтовариства та необхідністю забезпечення належного виконання їхніх статутних цілей. Об’єктом союзного права є відносини, пов’язані із правовим забезпеченням міждержавного співробітництва у сфері спільної зовнішньої політики, політики безпеки і міждержавного співробітництва з питань судочинства та органів поліції.

Традиційно у праві Європейського Співтовариства виокремлюють, як і в структурі союзного права виокремлюють первинне, вторинне, конвенційне, супровідне та звичаєве право.

Основу первинного права Європейського Співтовариства, як і первинного союзного права, складають правові акти, які мають установчий характер і є зазвичай договірно-правового походження. В історичній ретроспективі, до первинного права Європейського Співтовариства зазвичай відносять Договір про заснування Європейського Об’єднання Вугілля та Сталі від 18.04.1951 р.; Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства від 25.05.1957 р.; Договір про заснування Європейської Атомного Співтовариства від 25.03.1957 р.; Договір про спільні органи Європейських Співтовариств від 25.03.1957 р.; Договір про скликання спільної Ради Міністрів та Комісії Європейських Співтовариств від 08.04.1965 р.; Протокол про привілеї та імунітети Європейських Співтовариств від 08.04.1965 р.; Протокол про створення Суду Європейських Співтовариств від 17.04.1957 р.; Договір про зміни бюджетних приписів договорів про заснування Європейських Співтовариств і об’єднуючого договору від 22.04.1970 р.; Єдиний Європейський Акт від 28.02 Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Джерела первинного права Європейського Союзу.

.1986 р.; Договір про Європейський Союз від 07.02.1992 р.; Договір про приєднання Республіки Австрії, Республіки Фінляндії та Королівства Швеції до Європейського Союзу від 24.06.1994 р.; Договір про приєднання Чеської Республіки, Естонії, Литви, Латвії, Кіпру, Мальти, Словаччини, Словенії, Польщі та Угорщини від 23.09.2003 р., Подібний характер мав би за умови ратифікації і Договір про запровадження Конституції для Європи [25],

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Джерела первинного права Європейського Союзу,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Джерела первинного права Європейського Союзу


Планування рекламної діяльності підприємства на закордонних ринках


1.1. Поняття та сутність планування рекламної діяльності

Невід’ємною складовою ринкової економіки є інститут реклами, який виконує безліч функцій і виступає найважливішим інструментом розвитку ринку, оскільки без реклами неможливе масове виробництво, здатне забезпечити зростання робочих місць та зниження цін на товари. Особливого значення набуває реклама в умовах ринкової економіки, коли існує проблема перевиробництва, адже вона є складовою системи просування товарів.

У вітчизняній і зарубіжній економічній літературі існує безліч трактувань категорії «реклама» (табл. 1.1). Термін «реклама» походить від латинського слова reklamare – «голосно читати» або «повідомляти» (у Давній Греції та Римі оголошення голосно вигукували або читали на площах та в інших місцях скупчення людей). Реклама є однією з основних складових маркетингу.

Отже, реклама – це будь-яка платна форма неособистої інформації про фізичну або юридичну особу, товари, ідеї і потреби, що поширюється в будь-якій формі та будь-яким способом, призначена для невизначеного кола осіб і покликана формувати або підтримувати інтерес до цих об’єктів, сприяти їх реалізації з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Планування рекламної діяльності підприємства на закордонних ринках.

Реклама є невід’ємною умовою розвитку конкуренції, оскільки несе в собі певну інформацію і виступає орієнтиром для споживачів. Вона інформує споживача про різноманітність ринку товарів і послуг. Реклама, крім інформативності, несе в собі звернення до почуттів споживача і виступає в ролі «закликача». Тобто вона сама по собі не формує потребу, а інформує про предмети, які здатні задовольнити ті чи інші потреби, тим самим стимулюючи її.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Планування рекламної діяльності підприємства на закордонних ринках,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Планування рекламної діяльності підприємства на закордонних ринках