ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Поняття та ознаки субєкта злочину за кримінальним кодексом УкраїниПоняття та ознаки субєкта злочину за кримінальним кодексом України

Поняття та ознаки субєкта злочину за кримінальним кодексом України



1.1. Поняття і види суб'єктів злочину

Питання про суб’єкт злочину протягом багатьох років було і залишається дискусійним в теорії кримінального права. Визначаючи цей елемент складу злочину, немає розбіжностей щодо визнання суб’єктом злочину фізичної осудної особи, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність. Натомість питання щодо визнання в якості суб’єкта злочину юридичну особу є неоднозначним, що свідчить про відсутність єдності серед криміналістів-теоретиків в цьому плані [20, с. 147]. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Поняття та ознаки субєкта злочину за кримінальним кодексом України.

До числа обов'язкових елементів складу злочину входить і суб'єкт злочину, тобто особа, що зробила злочинне діяння. Відсутність в діянні ознак суб'єкта злочину, встановлених кримінальним законом, свідчить про відсутність складу злочину. Тому стосовно діянь малолітніх або психічно хворих, який би високий ступінь небезпеки вони не представляли, не уживаються терміни "злочинне діяння", "злочин".

Суб'єкт злочину в загальному сенсі слова - це особа, що скоїла злочин. У вужчому, спеціальному сенсі слова суб'єкт злочини - це особа, здатна нести кримінальну відповідальність у разі здійснення їм умисне або необережно суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом. Зі всіх численних властивостей особи злочинця закон виділяє такі, які свідчать про його здатність нести кримінальну відповідальність. Саме ці ознаки характеризують суб'єкт злочину.

Питання про суб'єкта злочину, по суті справи, є питанням про особу, яка вчинила злочин і підлягає кримінальній відповідальності. Це випливає і з назви розділу IV Загальної частини КК: «Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)». Придбати курсову на тему - Поняття та ознаки субєкта злочину за кримінальним кодексом України, можна вже сьогодні!.

Частина 1 ст. 18 визначає, що «суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність». Отже, суб'єкт злочину як елемент складу злочину характеризується трьома обов'язковими ознаками: це особа фізична, осудна, яка досягла певного віку.

Передусім суб'єктом злочину може бути тільки фізична особа, тобто людина. У ст. 7 КК говориться, “громадяни України та особи без громадянства, що постійно проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності ...” [1, ст. 7].

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Поняття та ознаки субєкта злочину за кримінальним кодексом України,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Поняття та ознаки субєкта злочину за кримінальним кодексом України


Модельна видовищна зачіска із елементами кіс

План до курсової роботи:

Модельна видовищна зачіска із елементами кіс

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Модельна видовищна зачіска із елементами кіс,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Історія та розвиток перукарського мистецтва

З тих пір, як первісні люди підняли руки, щоб пригладити своє брудне волосся, люди почали піклуватися про свій зовнішній вигляд. Відтоді еталон краси домінував над людством і мав великий вплив на людство як показник самооцінки. Культура перетворила прагнення до прекрасного на своєрідне поклоніння, яке можна назвати найбільш спокусливим. Наша зовнішність - це частина нас самих. Багато фахівців створили естетичний образ наших сучасників. Майстерність перукаря зараз досягла високого рівня мистецтва. Сучасна тенденція розвитку перукарського мистецтва, що демонструється на подіумах і творчих шоу конкурсу, є яскравим відображенням його історичного розвитку. Минуле невіддільне від сьогодення і майбутнього.

В історії перукарського мистецтва провідне місце займає історія зачіски. Зачіска – це форма з волосся, яка створюється за допомогою стрижки, укладки або завивки. У періоди різноманітних стилів форми укладки, завивки та стрижки мали свої характерні риси, що відповідали ознакам того чи іншого історичного стилю. Термін «історичний стиль» означає спільність засобів і прийомів художньої виразності, яка відображає матеріальну й духовну культуру часу. Поняття «стиль» включає мову епохи, якою вона виявляє своє ставлення до навколишнього світу: економіки, політики, культури, мистецтва, моди. Основні риси стилю виявляються в архітектурі, образотворчому і прикладному мистецтві, літературі, музиці тощо; він відображає те розуміння чарівності й краси, яке сформувалося у певний період розвитку суспільства, досягло своєї досконалості та завершеності. Стиль повільно зароджується і повільно вмирає [8, с. 3].

Згадка про професійних перукарів з’явилася в період розквіту Давньої Греції (V століття до н.е.). Зачіска, зроблена вмілими руками фахівців, повинна була гармонійно поєднуватися з костюмом, прикрасами, рисами обличчя і його пропорціями. Всі зачіски як чоловічі, так і жіночі із завитого волосся, при цьому в жіночих зачісках було прийнято приховувати лоб, змінювати його природну лінію.

У Японії, Кореї та Китаї жіночі зачіски робили як із природного волосся, так і на перуках, при цьому не прийнято було завивати або забарвлювати їх у світлі кольори.


Мотиви та економічні наслідки поглинання і злиття фірм

План до курсової роботи:

Мотиви та економічні наслідки поглинання і злиття фірм

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Мотиви та економічні наслідки поглинання і злиття фірм,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ВИДІВ І ПРОЦЕСІВ ПОГЛИНАННЯ ТА ЗЛИТТЯ. СУТЬ ТА ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ПОГЛИНАННЯ І ЗЛИТТЯ ФІРМ

Злиття — це процес набуття права власності однією компанією над іншими на добровільних засадах, з мінімальними змінами у складі акціонерів та мінімальною премією за поглинання, причому втрачається індивідуальність одного чи всіх учасників злиття.

Поглинання — це процес набуття однією компанією власності та/або контролю над іншими компаніями шляхом реорганізації (або без неї), з/без ігноруванням інтересів інших учасників (акціонерів, менеджерів) об’єднання.

Оскільки термін “поглинання” пропонуємо вживати у більш широкому розумінні, ніж термін “злиття”, останнє доцільно вживати у значенні “дружнього” поглинання (американська традиція) або об’єднання рівних (британська традиція). Таким чином, принципова різниця у тлумаченні понять “злиття” і “поглинання” зумовлена мотивами їх здійснення, причому процедура “злиття” більше орієнтована на тривале стратегічне зростання, тоді як мотиви “поглинання” зосереджені на короткотерміновій максимізації прибутку. Враховуючи визначені мотиви злиття та/або поглинання означимо і результат об’єднання — створення нової компанії переважно у формі акціонерного товариства. Також проаналізувавши мотивацію для злиттів, поглинань та об’єднань підприємств, можна логічно припустити розвиток успішної компанії, сфокусованої на злиттях, у концерн, а компанії, що надає перевагу поглинанням, — у холдинг [9, с. 205].

У працях закордонних науковців наводиться класифікація за видом інтеграції компанії, яка передбачає існування таких угод (рис. 1.1): ? горизонтальні; ? вертикальні; ? конгломератні; ? родові.


Навчально-методичні основи вивчення офіційно-ділового стилю на уроках розвитку зв'язного мовлення у старших класах

План до курсової роботи:

Навчально-методичні основи вивчення офіційно-ділового стилю на уроках розвитку зв’язного мовлення у старших класах

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Навчально-методичні основи вивчення офіційно-ділового стилю на уроках розвитку зв’язного мовлення у старших класах,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Функціональні стилі мови. Значення офіційно-ділового стилю

Будь-яка розвинена національна мова являє собою систему систем. З одного боку, мова – система (сукупність) специфічних національних особливостей, характеристик, ознак. А з другого – вона складається з інших рівнів, або систем – фонологічної (функціонування фонем), морфологічної (будова слова, функціонування морфем), лексико-фразеологічної, синтаксичної, стилістичної. Кожна з цих систем є важливим об'єктом дослідження для мовознавчої науки.

Стилістика вивчає стилістичну диференціацію мови, її функціональні стилі. Це наука про виразові засоби мови, тобто про ті елементи, що приєднуються до власне вираження думки, супроводжують семантичний зміст висловлюваного – емоційно-експресивні та оцінні моменти мовлення. Наприклад, говорити – нейтральне слово, ректи – застаріле й урочисте, мовити – урочисте, балакати – розмовне, гомоніти – розмовно-голубливе, просторікувати – зневажливе, патякати – просторічно-зневажливе і т. д. Тобто предметом вивчення стилістики є закономірності функціонування мовних засобів у різних видах мовлення [8, с. 22].

Основним поняттям стилістики є стиль. Щодо мовного стилю є чимало визначень. Наведемо два з них: «Засоби нашої мови, що припускають можливість вибору, бувши відповідним способом використані тим, хто пише або говорить, утворюють те, що ми звемо словесним стилем» (Л. Булаховський); «Стиль – це суспільно усвідомлена і функціонально зумовлена внутрішньо об'єднана сукупність прийомів уживання, відбору й поєднання засобів мовного спілкування у сфері тієї чи тієї загальнонародної, загальнонаціональної мови, співвідносна з іншими такими ж способами вираження, що служать для інших цілей, виконують інші функції в мовній суспільній практиці даного народу» (В. Виноградов). Отже, мовний стиль – це сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання [16, с. 5].


Наполеон Бонапарт, Правління та війни Наполеона Бонапарта

План до курсової роботи:

Наполеон Бонапарт, Правління та війни Наполеона Бонапарта

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Наполеон Бонапарт, Правління та війни Наполеона Бонапарта,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Ранні роки

Наполеон Бонапарт народився у містечку Аяччо (Корсика) і був одним із восьми дітей у своїй родині. Ще в дитинстві він зацікавився військовою справою, у віці 15 років вступив у Королівську військову школу в Парижі, де пройшов 3-річний курс навчання за 1 рік. Ставши молодшим лейтенантом у французькій армії, майбутній імператор мав величезну на той час зарплатню у 30 фунтів, що дозволяло утримувати не лише себе, а й брата. Наполеон відзначився як артилерійський офіцер при облозі Тулона під час Великої французької революції й у віці 24 роки став генералом, згодом додавши до свого титулу лаври завойовника Італії.

Дитиною він страждав від сухого кашлю, що могло бути нападами туберкульозу. За словами його матері та старшого брата Жозефа, Наполеон багато читав, особливо історичну літературу. Він знайшов собі невелику кімнату на третьому поверсі будинку та нечасто спускався звідти, пропускаючи сімейні трапези. Наполеон згодом стверджував, що вперше прочитав "Нову Елоїзу" Руссо у віці дев'яти років. Однак із цим чином кволого інтроверта погано узгоджується його дитяче прізвисько "Баламут" (італ. "Rabulione") [4, с. 205].

Рідною мовою Наполеона був корсиканський діалект італійської мови. Він вчився читати і писати по-італійськи у початковій школі і став вивчати французьку мову, лише коли йому було майже десять років. Все своє життя він говорив із сильним італійським акцентом.


Неподаткові доходи в системі публічних доходів в Україні

План до курсової роботи:

Неподаткові доходи в системі публічних доходів в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Неподаткові доходи в системі публічних доходів в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Характеристика системи публічних доходів

Публічні фінанси є ключовою сфер фінансової системи України, і характеризують відносини, пов’язані з формування, розподілом (перерозподілом) і використанням фондів фінансових ресурсів державою (загальнодержавні фінанси) та органами місцевого самоврядування (місцеві фінанси).

Досить часто в економічній літературі місцеві фінанси розглядають як складову частину загальнодержавних або просто державних фінансів, що є некоректним, оскільки в умовах побудови демократичного суспільства органи місцевого самоврядування, обрані відповідною територіальною громадою, є відокремленими від органів державної влади [10, с. 205].

Для безперебійного функціонування держави, її органів, місцевих органів потрібні кошти. Кошти, які витрачаються на покриття публічних видатків на території держави, надходять у власність держави і місцевих органів самоврядування внаслідок розподілу вартості ВВП. Головним матеріальним джерелом їх є національний дохід (НД).

Публічні доходи - це частина НД країни, яка відраховується в результаті його розподілу і перерозподілу у власність і розпорядження держави й органів місцевого самоврядування з метою створення централізованих фондів для фінансування їх завдань і функцій.

Державні доходи – це частина внутрішнього валового продукту, що надходить у вигляді різних грошових платежів і надходжень у власність держави, які компетентні державні органи спрямовують на забезпечення цілей і завдань, що стоять перед державою.

Державні публічні доходи у вигляді платежів зараховуються до централізованого фонду держави - державного бюджету і централізованих цільових позабюджетних фондів. Частина НД йде у власність і розпорядження місцевих органів самоврядування.


Нерекламні засоби комунікації

План до курсової роботи:

Нерекламні засоби комунікації ПрАТ Оболонь

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Нерекламні засоби комунікації ПрАТ Оболонь,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Сутність та функції не рекламних засобів комунікацій

Нині комунікацію розглядають як один із важливих процесів управління підприємством. У цьому контексті маркетингові комунікації визначають як сукупність методів і форм передачі інформації та впливу на обрану аудиторію, використовувані для досягнення маркетингових цілей.

Говорячи про маркетингові комунікації підприємства, П. Дойль визначає їх як «процес передавання повідомлення від виробника покупцям з метою представлення продукції компанії у привабливому для цільової аудиторії світлі».

Є. Ромат зауважує, що в розпорядженні підприємств є комплексна система маркетингових комунікацій (реклама, стимулювання збуту, паблік рілейшнз, особисті продажі та прямий маркетинг), яка являє собою специфічне поєднання засобів і методів маркетингу, що забезпечують донесення інформації про товар, послугу, фірму до покупця та направлені в остаточному підсумку на здійснення покупки.

Багато фахівців вважають, що маркетингові комунікації і просування товарів – тотожні процеси. Так, одні вчені-маркетологи розуміють «просування» як будь-яку форму інформування, переконання споживачів від імені фірми про товари та послуги, що вона випускає. Їх твердження зводяться до того, що просування має однобічний характер спілкування – його основне завдання полягає в інформуванні, тому немає потреби у зворотній реакції споживачів. Інші вчені дотримуються точки зору, що маркетингові комунікації є засобом просування товарів і включають п’ять основних елементів: рекламу, стимулювання збуту, паблік рілейшнз, особистий продаж та прямий маркетинг.

Виходячи з цього, зробимо висновок, що маркетингові комунікації спрямовані на двосторонній зв'язок компанії та клієнтів, тоді, як просування є більш загальним поняттям та передбачає використання всіх елементів комплексу маркетингу, насамперед маркетингові комунікації, для просування товарів на ринку. Оскільки в основу обох цих понять покладено ідею комунікації підприємства з цільовою аудиторією, у цій роботі ми використовуватимемо їх як синоніми.

Цю модель комунікації запропонував К. Барнлунда, а удосконалив К. Шеннон, нині її використовують вітчизняні вчені як основну, що включає вісім структурних елементів:


Облік розрахунків із постачальниками та підрядниками

План до курсової роботи:

Облік розрахунків із постачальниками та підрядниками

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Облік розрахунків із постачальниками та підрядниками,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Сутність та нормативна база розрахунків з постачальниками та підрядниками

Процес постачання слід розглядати як невід’ємний елемент кругообігу засобів. Покупці здійснюють покупку у продавців (постачальників) сировини і матеріалів, мінеральних добрив, запасних частин та інших матеріальних цінностей, які потрібні для того, щоб здійснювати господарську діяльність. Окрім цього постачальники можуть представляти верстати, трактори, автомобілі та ряд інших об’єктів основних засобів.

Щодо підрядних організацій, то вони займаються виконанням для замовників будівельних робіт, а також робіт і послуг, які носять виробничий характер. До таких відносять такі, які пов’язані із ремонтом, внесенням добрив, технічним обслуговуванням. Щодо взаємовідносин між суб’єктами господарювання, то їх регулювання здійснюється за допомогою двосторонніх угод. У процесі організації облік слід забезпечити те, щоб виконувались умови, які зазначені в угоді.

Сутність процесу постачання полягає у тому, що суб’єкти господарювання укладають договори із постачальниками на ті виробничі фактори, які їх необхідні; організовують доставку та зберігання виробничих запасів; перераховують фінансові ресурси постачальникам за матеріали, які було отримано. Під час даного процесі спостерігається зміна активу з форми грошей на форму майна, призначення якого полягає у виробництві продукції [13, с. 205].

До основних контрагентів суб’єкта господарювання в процесі постачання відносять постачальників і підрядників. Облік договорів та те, як вони виконуються має бути покладено на відділ постачання або окрему особу по призначенню директора.

Сутність постачальників полягає у тому, що вони є юридичними і фізичними особами, які займаються для суб’єкта господарювання поставкою таких об’єктів як виробничі запаси, малоцінні і швидкозношувані предмети, необоротні активи або інші цінності. При цьому за поставку виникають зобов’язання, які мають бути погашені [1].


Облік розрахунків підприємства з персоналом з оплати праці

План до курсової роботи:

Облік розрахунків підприємства з персоналом з оплати праці

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Облік розрахунків підприємства з персоналом з оплати праці,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1. СУТНІСТЬ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВА З ПЕРСОНАЛОМ З ОПЛАТИ ПРАЦІ

Рівень ефективності праці має у певній мірі має визначатися системою заробітної плати, яка функціонує на підприємстві. Сутність заробітної плати з соціально-економічної точки зору полягає у тому, що вона являється головним джерелом формування грошових доходів, внаслідок чого рівень заробітної плати має характеризувати рівень добробуту у суспільстві. З іншої сторони, правильна організація заробітної праці мотивує працівників збільшувати ефективність виробничого процесу, що в свою чергу має впливати на рівень, зміну та масштаб розвитку держави у соціально-економічній сфері [13, с. 205].

Відзначимо про те, що визначення сутності заробітної плати є важливим моментом, внаслідок чого її слід досліджувати із різних точок зору. З економічної точки зору, заробітну плату розглядають як винагороду або заробіток, розраховану в грошовому вимірі, яку по трудовому договору роботодавці виплачують працівникам за роботу, яку вони виконують або мають виконати. Дане визначення є загальновизнаним та воно найточніше відповідає визначенню, яке наведено у такому нормативному актів як Закон України «Про оплату праці» [5].

В умовах функціонування сучасної ринкової економіки заробітну плату розглядають як елемент ринку праці, який формуються у тому разі, коди відбувається взаємодія попиту та пропозиції на працю та який відображає ринкову величину того, як використається наймана праця. В даному випаду дуже часто використовуються усереднені показники ставок плати одиниці праці певної якості [20, с. 245].

Розглядаючи сутність заробітної праці з точки зору найманих робітників, її визначають як основну частику їх трудових доходів, які вони отримують у результаті того, що реалізують свою здатність до праці та які мають забезпечити те, що відбувалось відтворення робочої сили.

Розглядаючи сутність заробітної праці з точки зору підприємців, її визначають як елемент витрат виробничого процесу та одночасно як важливий чинник, який забезпечує матеріальну зацікавленість будь-якого робітника у тому, щоб досягнути високих кінцевих результатів праці.


Облікові регістри, техніка, форми і методи обліку на підприємстві

План до курсової роботи:

Облікові регістри, техніка, форми і методи обліку на підприємстві

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Облікові регістри, техніка, форми і методи обліку на підприємстві,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1. СУТНІСТЬ, ТА МЕТОДИ ОБЛІКОВИХ РЕГІСТРІВ

Облікова система формується в цілях забезпечення єдності методологічного, технічного та організаційного, облікового та управлінського процесів залізницями, підприємствами, організаціями, установами та їх структурними підрозділами Олійник

Облікові регістри – це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, журналів, книг, журналів-ордерів тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Інформація, що міститься в облікових регістрах, використовується для оперативного управління, економічного аналізу діяльності підрозділів і підприємства в цілому, а також для складання звітності.

Запис у регістрах бухгалтерського обліку виконується на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти виконання господарських операцій і розпоряджень (дозволів) на їх проведення, накопичують і систематизують інформацію первинних документів.

Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Форми облікових регістрів рекомендуються Міністерством фінансів України або розробляються міністерствами і відомствами за умови дотримання загальних методологічних принципів. Облікові регістри складаються щомісяця і підписуються виконавцями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства. Ведення облікових регістрів та контирування документів первинного обліку здійснюють із застосуванням, щонайменше, коду класів рахунків і коду синтетичного рахунка. Аналітичні дані в облікових регістрах мають узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця [6, с. 55].

Інформація про господарські операції, здійснені підприємством за певний період, в облікових регістрах переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності підприємства.


Оптові торговельні підприємства в Україні

План до курсової роботи:

Оптові торговельні підприємства в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Оптові торговельні підприємства в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

РОЗДІЛ 1. ТЕОРТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ОПТОВИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Оптову торгівлю можна визначити як підприємницьку діяльність з продажу, перепродажу із відповідними перетвореннями товарів підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам підприємницької діяльності для подальшого перепродажу чи професійного використання їх.

Як економічна категорія оптова торгівля — це сукупність економічних, організаційних і правових відносин між суб’єктами товарного ринку стосовно купівлі-продажу (поставки, обміну) великих партій товару для його подальшої реалізації або професійного використання.

Головним завданням оптової торгівлі є створення найсприятливіших умов суб’єктам товарного ринку для здійснення раціонального товарного обігу з метою якомога повнішого задоволення попиту організованих споживачів та підприємств роздрібної торгівлі в зручний для них час, у необхідній кількості та якості й потрібному асортименті.

Оптові закупівлі товарів є основою комерційної діяльності оптових торгових підприємств. їхня мета полягає в забезпеченні планомірного і безперебійного забезпечення товарами роздрібної торговельної мережі. Операції оптових закупівель товарів властиві не тільки оптовим підприємствам. Закупівельну діяльність здійснюють також і роздрібні торговельні підприємства.

Оптові закупівлі — це придбання товарів великими партіями з метою їх дальшого перепродажу. Прийняття комерційного рішення щодо оптових закупівель товарів констатує наявність ринкової потреби в певних товарах, передбачає відбір конкретних товарів і їх постачальників з числа наявних на ринку і забезпечує реальне просування товарів зі сфери виробництва до сфери обігу.

В умовах глибокого суспільного розподілу праці оптові закупівлі товарів забезпечують розміщення замовлень торгівлі виробництву на виготовлення і постачання товарів, необхідних для задоволення попиту населення на товари народного споживання.