ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Об’єднання підприємств, їх види та особливості функціонуванняОб’єднання підприємств, їх види та особливості функціонування

Об’єднання підприємств, їх види та особливості функціонування



1.1. Історія виникнення та розвитку об’єднань підприємств

Про те, що об’єднання капіталів є одним із шляхів підвищення прибутковості, було відомо ще в античні часи. У Стародавньому Римі виникли перші галузеві об’єднання ремісничих виробництв, які дістали назву колегій.

У середні віки основною формою об’єднання капіталу були цехи, які пізніше об’єднувалися у мануфактури. Останні у свою чергу у ХVІІІ – ХІХ ст. стали основою для створення монополій.

Вчені виділяють п’ять хвиль злиттів та поглинань у світовій економіці [15, с. 3]:
- об’єднання компаній в 1897 – 1904 рр.;
- хвиля злиттів та поглинань в 1916 – 1929 рр.;
- конгломератні об’єднання в 1965 – 1970 рр.;
- хвиля злиттів та придбань у 80-х роках ХХ століття;
- об’єднання підприємств у другій половині 90-х років ХХ ст. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Об’єднання підприємств, їх види та особливості функціонування.

В період першої хвилі більшість об’єднань здійснювалося за принципом горизонтальної інтеграції. В цей час почав посилюватися процес концентрації виробництва та централізації капіталу в економіці провідних країн світу. Акціонерна система підготувала умови для монополізації. Перші монопольні об’єднання виникли в банківській сфері, та охопили цілі галузі промисловості, національні та світові ринки. Характерною рисою для об’єднань цього періоду було те, що 75% від загальної кількості об’єднань було залучено як мінімум по 5 фірм, при чому в 26% з них брало участь 10 та більше компаній. Інколи в об’єднання входило до кількох сотень підприємств.

В період між двома світовими війнами відбулася друга хвиля злиттів та поглинань підприємств в економіці провідних країн світу. В цей ас створюються олігополії, які приходять на заміну монополіям. Для об’єднань другої хвилі більш характерні вертикальні об’єднання та диверсифікація. Почали з’являтися комплексні підприємства, які стали підпорядковуватися єдиному оперативному керівництву [15, с. 4].

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Об’єднання підприємств, їх види та особливості функціонування,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Об’єднання підприємств, їх види та особливості функціонування


Облік касових операцій у ТОВ Інком


План до курсової роботи:

Облік касових операцій у ТОВ Інком

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Облік касових операцій у ТОВ Інком,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Економічна сутність касових операцій на підприємстві

Під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на поточних депозитних та інших рахунках у банках. До грошових коштів належать валюта України та іноземна валюта. Для обліку операцій із грошовими коштами призначені рахунки класу 3 «Кошти, рахунки та інші активи». Для бухгалтерського обліку цих операцій можуть бути використані регістри, ухвалені Міністерством фінансів у спеціальних методичних рекомендаціях, або інші регістри, які відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку.

Готівку, яка надійшла в касу підприємства, можна поділити на два види:

  1. готівка, що надійшла з поточного (розрахункового) рахунка підприємства в банку (як з основного, так і з додаткових);
  2. готівка, що надійшла у вигляді виручки підприємства або приватного підприємця за реалізовану продукцію, товари, роботи або послуги.

Такий поділ зроблено виключно з метою обмежити використання отриманої в касу виручки на виплату заробітної плати у випадку, коли в підприємства є податкова заборгованість. Напевно, з цієї причини він не враховує всіх можливих варіантів надходження готівки в касу підприємства. Наприклад, у касу може бути здана зайво отримана сума відрядних або коштів, виданих підзвітній особі на господарські потреби підприємства, не використана ним за призначенням. Це може бути повернення працівником підприємства зайво отриманої суми заробітної плати, раніше виданого кредиту або позики, а також відшкодування збитку, заподіяного підприємству даним працівником тощо [5, с. 8].

Причому готівка може надходити в касу підприємства як від фізичних осіб, працівників підприємства або громадян, які не працюють на підприємстві, так і від юридичних осіб.


Облік касових операцій. Порядок ведення та оформлення касових операцій


План до курсової роботи:

Облік касових операцій. Порядок ведення та оформлення касових операцій

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Облік касових операцій. Порядок ведення та оформлення касових операцій,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Сутність касових операцій підприємства


Під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на поточних депозитних та інших рахунках у банках. До грошових коштів належать валюта України та іноземна валюта. Для обліку операцій із грошовими коштами призначені рахунки класу 3 «Кошти, рахунки та інші активи». Для бухгалтерського обліку цих операцій можуть бути використані регістри, ухвалені Міністерством фінансів у спеціальних методичних рекомендаціях, або інші регістри, які відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку.

Готівку, яка надійшла в касу підприємства, можна поділити на два види:

  1. готівка, що надійшла з поточного (розрахункового) рахунка підприємства в банку (як з основного, так і з додаткових);
  2. готівка, що надійшла у вигляді виручки підприємства або приватного підприємця за реалізовану продукцію, товари, роботи або послуги.

Такий поділ зроблено виключно з метою обмежити використання отриманої в касу виручки на виплату заробітної плати у випадку, коли в підприємства є податкова заборгованість. Напевно, з цієї причини він не враховує всіх можливих варіантів надходження готівки в касу підприємства. Наприклад, у касу може бути здана зайво отримана сума відрядних або коштів, виданих підзвітній особі на господарські потреби підприємства, не використана ним за призначенням. Це може бути повернення працівником підприємства зайво отриманої суми заробітної плати, раніше виданого кредиту або позики, а також відшкодування збитку, заподіяного підприємству даним працівником тощо [5, с. 8].


Облік надходження та наявності основних засобів


План до курсової роботи:

Облік надходження та наявності основних засобів

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Облік надходження та наявності основних засобів,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття, класифікація та оцінка основних засобів

Основні засоби являють собою достатньо велику групу в активах підприємства. Вони визначаються як матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). [6]

У процесі експлуатації основні засоби переносять свою вартість на собівартість продукції частинами (шляхом нарахування амортизації). Основні засоби підприємств і організацій незалежно від форм власності відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за фактичними витратами на їх придбання, перевезення, встановлення, налагодження, державну реєстрацію, які становлять їх первісну вартість.

Згідно з п. 4 П(С)БО 7 «Основні засоби», об'єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; або конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Основні засоби можуть групуватися за сукупністю спільних технічних характеристик, за функціональним призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів, формами власності і видами економічної діяльності тощо. [24]


Облік операцій з цінними паперами в банку


План до курсової роботи:

Облік операцій з цінними паперами в банку

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Облік операцій з цінними паперами в банку,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Характеристика цінних паперів та їх класифікація

Легальне визначення цінних паперів нині закріплено у цілій низці нормативно-правових актів. Так відповідно до ст. 194 ЦК цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Згідно з ч. 1 ст. 163 ГК цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає відносини між суб'єктом господарювання, який його випустив (видав), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

При цьому відповідно до ч. 7 ст. 139 ГК цінні папери є особливим видом майна суб'єктів господарювання.

За ст. 3 Закону України від 23 лютого 2006 р. «Про цінні папери і фондовий ринок» (далі - Закон) [4] цінні папери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Не зважаючи на відносне співпадіння наведених визначень слід зазначити, що у ст. 163 ГК закладено суттєву відмінність: право випуску (видання) цінного паперу визнається за суб'єктом господарювання. Це важливо, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 163 ГК правовий режим цінних паперів визначається цим Кодексом та іншими законами. Тобто, пріоритет визнається за ГК, хоча подальший розвиток законодавства свідчить про інше.


Облік поточних зобов'язань підприємства


План до курсової роботи:

Облік поточних зобов'язань підприємства

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Облік поточних зобов'язань підприємства,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Сутність зобов’язань: економічний та правовий аспекти

Поняття зобов'язання пройшло в історії тривалу та складну еволюцію. Його витоки лежать в деліктах. Пізніше, як самостійне джерело зобов'язань з'явився договір. На сьогоднішній день в економічній літературі немає одностайності, щодо визначення поняття «зобов'язання». Його розглядають як борг, як суму витрат, як залучений капітал, як заборгованість.

Основними нормативними документами, які регулюють зобов'язання в Україні, є Господарський та Цивільний кодекси України. Методологічні засади формування в обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО 11 «Зобов'язання», П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», П(С)БО 26 «Виплати працівникам». Разом з тим, у П(С)БО 11 не наведено визначення поняття «зобов'язання». У табл. 1.1 розглянуто трактування зобов'язань у нормативних документах.

У вітчизняній практиці домінує трактування поняття «зобов'язання» з юридичної точки зору. Як юридична категорія господарське зобов'язання – це господарські відносини, що регулюються правом. В силу існування цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг, а інша сторона зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду – сплату коштів, зустрічні послуги [5]. Таким чином, сутність зобов'язання складають права та обов'язки сторін. Наприклад, у договорі купівлі-продажу покупець має право вимагати від продавця передати йому придбаний товар. Цьому праву покупця відповідає обов'язок продавця передати покупцеві проданий йому товар.


Облік розрахунків за страхуванням. Міжнародний досвід обліку розрахунків зі страхування


План до курсової роботи:

Облік розрахунків за страхуванням. Міжнародний досвід обліку розрахунків зі страхування

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Облік розрахунків за страхуванням. Міжнародний досвід обліку розрахунків зі страхування,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Сутність та значення соціального страхування

Предмет соціального страхування включає комплекс трудових і соціальних відносин щодо соціального захисту працюючих громадян та членів їх родин у випадку настання для них чисельних соціальних ризиків втрати працездатності чи місця роботи. Соціальне страхування розробляє категорії (понятійний апарат) і принципи побудови своїх економічних, соціальних та правових механізмів.

До завдань наукової дисципліни «соціальне страхування» входить:

– отримання об’єктивних знань щодо засобів, якості та рівня соціального захисту працюючих громадян та членів їх родин;
– формування ціннісних орієнтирів у сфері організації солідарної взаємодопомоги людей праці, тобто знань про механізми соціальної взаємної підтримки в складних життєвих обставинах [10, с. 6].

Васильєвим Г. [12] наведено такі визначення поняття «страхування»:

  1. Економічна категорія, сукупність форм і методів формування цільових грошових фондів і їх використання для відшкодування збитків, завданих різноманітними небажаними подіями (страховими випадками), а також для надання допомоги громадянам та/чи їхнім сім’ям унаслідок настання певних подій у їхньому житті (дожиття, травми, інвалідності).
  2. Форма забезпечення зобов’язань у господарському й цивільно-правовому обігу, що реалізується через систему фінансової компенсації на випадок несприятливих обставин в обмін на переважно регулярну сплату невеликих грошових сум (страхових премій), які формують страховий фонд, що включається вповноваженою на те особою (страховиком) у прибуткові акти.

При цьому цілеспрямована господарська діяльність страховика здійснюється у формі фінансового посередництва, що ґрунтується на глибоких знаннях вірогідності настання страхового випадку.


Облік та оцінка незавершеного виробництва


План до курсової роботи:

Облік та оцінка незавершеного виробництва

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Облік та оцінка незавершеного виробництва,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Економічна суть незавершеного виробництва, як об’єкта обліку

Особливе місце у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) і фінансового результату від основної діяльності організації мають витрати, понесені в незавершеному виробництві. Триваючий характер виробничого процесу на підприємстві є причиною того, що на момент завершення звітного періоду як у бухгалтерському, так і в податковому обліку завжди наявні залишки продукції (виробів, заготівок, деталей), які не пройшли всі стадії обробки (фази, переділи), передбачених технологічним процесом, а також неукомплектовані вироби, які не пройшли перевірку та технічне приймання, не прийняті замовником роботи і послуги, залишки невиконаних замовлень виробництв і залишки напівфабрикатів власного виробництва. Вони і відносяться до незавершеного виробництва [1].

Не відносяться до незавершеного виробництва забраковані напівфабрикати (деталі), що не підлягають виправленню, а також сировина, матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, що не проходили процес обробки [2].

Наявність і обсяг залишків незавершеного виробництва залежать від тривалості технологічного процесу, його характеру й особливостей продукції, що випускається. Таким чином, якщо виробництво не передбачає етапів чи стадій виготовлення, а наприкінці звітного періоду не залишається недоробок, то й незавершеного виробництва не виникає [3].

Правильна оцінка незавершеного виробництва є надзвичайно важливою, оскільки вона прямо впливає на собівартість виробленої продукції.

Визначаючи вартість незавершеного виробництва, слід ураховувати:

? фактично здійснені прямі витрати (за первинними документами);
? транспортно-заготівельні витрати – за середнім відсотком, виходячи з вартості витрачених матеріальних цінностей;


Облік, аудит і аналіз витрат на реконструкцію, модернізацію та ремонт необоротних активів підприємства


План до курсової роботи:

Облік, аудит і аналіз витрат на реконструкцію, модернізацію та ремонт необоротних активів підприємства

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Облік, аудит і аналіз витрат на реконструкцію, модернізацію та ремонт необоротних активів підприємства,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття необоротних активів підприємства, їх класифікація

Для правильного визначення поняття «необоротні активи» та розкриття їх сутності слід в першу чергу дослідити, що розуміють під цим терміном в різних науках економічної групи. В економічній теорії, фінансах, бухгалтерському обліку по різному розглядають їх, по різному трактують поняття, навіть зустрічаємо різну назву терміну, який є об’єднуючим для засобів довгострокового користування.

Для правильного розуміння поняття необоротних активів необхідно дослідити поняття активу. Визначено, що активи – це сукупність матеріальних і нематеріальних ресурсів і прав, виражених у грошовій вартості, які контролюються підприємством і використовуються з певною метою.

В своїх наукових працях з питань фінансового менеджменту І.О. Бланк під активами підприємства розуміє контрольовані ним економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, які характеризуються детермінованою вартістю, продуктивністю і здатністю генерувати дохід, постійний оборот яких в процесі використання зв’язаний з факторами часу, ризику і ліквідності[14,c.56]. Зокрема вчений виділяє декілька класифікаційних ознак: за характером функціонування, за характером участі активів в різних видах діяльності підприємства, за характером фінансових джерел формування активів тощо, а також за характером участі в господарському процесі з позицій особливостей їх обороту, відповідно до якої виділяє оборотні (поточні) та необоротні активи. Саме ця класифікація активів призначена для цілей бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Зарубіжні вчені-бухгалтери М.Р. Метьюс, М.Х.Б. Перера зазначають, що “поділ активів на основні і оборотні прийшов у практику бухгалтерського обліку з економіки через судову сферу в кінці ХІХ або на початку ХХ століття”[28,c.125].


Образование как социальный институт проблемы и перспективы развития


План до курсової роботи:

Образование как социальный институт проблемы и перспективы развития

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Образование как социальный институт проблемы и перспективы развития,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Основные понятия «социальный институт», «образование»

Социальные институты - это исторически сложившиеся устойчивые формы организации совместной деятельности людей. Термин «социальный институт» употребляется в самых разнообразных значениях. Говорят об институте семьи, институте образования, здравоохранения, институте государства и т. д. Первое, чаще всего употребляемое значение термина «социальный институт», связано с характеристикой всякого рода упорядочения, формализации и стандартизации общественных связей и отношений. А сам процесс упорядочения, формализации и стандартизации называется институционализацией [9, с. 97].

Каждый институт, будь то институт управления, социального контроля, собственности, церковь или семья, можно рассматривать как некий структурно-функциональный блок внутри социальной системы. Он, с одной стороны, обладает относительной самостоятельностью, а с другой — непременно включен в социальное целое. Он имеет собственное специфическое содержание и свои особенные функции, цели и задачи. Но все это, как правило, подчинено решению тех целевых программ, выполнением которых занят весь социум в целом.

Процессы институциализации всегда и везде составляли одно из основных направлений развития мировой цивилизации. Они были особенно важны там, где требовалось подчинить стихийную витальную энергию масс нормативным, дисциплинирующим началам. С помощью социальных институтов нормы упорядочивались, закреплялись, приобретали характер системы. Но самым главным было то, что вместе с институтами и входящими в них официальными лицами появлялись специальные органы контроля за выполнением нормативных требований. При этом институты имеют в своем большинстве сверхличный характер и обеспечивают нормативно-регулятивное воздействие на поведение индивидов и групп от лица всего социума [2].


Олігополістична конкуренція, її характер та основні засоби


План до курсової роботи:

Олігополістична конкуренція, її характер та основні засоби

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Олігополістична конкуренція, її характер та основні засоби,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Причини виникнення і характеристика олігополістичної конкуренції

Олігополія - це ринкова структура, в якій у реалізації якого-небудь товару домінує декілька фірм, а входження нових виробників у ринок ускладнене чи неможливе. Товар, реалізований олігопольними фірмами, може бути і диференційованим і стандартизованим. Прикладом олігополії, при якій продукт є стандартизованим, служить ринок алюмінію. Автомобілі, нафтопереробка, сигарети і пиво є прикладами диференційованих товарів, що виробляються олігополіями. Звичайно на олігополістичних ринках панує від двох до десяти фірм, на які припадає половина і більше загальних продажів продукту. Фірми усвідомлюють загальну взаємозалежність: приймаючи рішення, вони вимушені зважати на реакцію своїх конкурентів. Реакція, яку очікує фірма з боку суперників у відповідь на зміну встановлених цін, обсягів випуску продукції або маркетингової діяльності, впливає на рівновагу олігополістичного ринку. У багатьох випадках олігополії захищені бар'єрами для входу на ринок, схожими на бар'єри для монопольних фірм. Природна олігополія існує, коли декілька фірм можуть поставляти продукцію для всього ринку при більш низьких довгострокових середніх витратах, ніж вони були б у багатьох фірмах [5, с. 115].

Як правило на олігополістичних ринках домінує від двох до десяти фірм, на які припадає половина чи більше загального обсягу продажів продукту. На таких ринках декілька або й усі фірми у довгостроковому часовому масштабі одержують значні прибутки, оскільки вхідні бар'єри ускладнюють або унеможливлюють вхід фірм-новачків до ринку.

Олігополія - переважаюча форма ринкової структури. До олігополістичних галузей належать автомобільна, сталеплавильна, нафтохімічна, електротехнічна та комп'ютерна індустрії.