ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Мотивація поведінки працівника в мікроекономічних теоріяхМотивація поведінки працівника в мікроекономічних теоріях

Мотивація поведінки працівника в мікроекономічних теоріях



1.1. Поняття, суть мотивації і стимулювання

Основною особливістю управління персоналом при переході до ринку є зростаюча роль особи працівника. Ситуація, яка склалася в даний час в нашій країні несе як великі можливості, так і великі погрози для кожної особи в плані стійкості її існування. Тобто зараз існує украй високий ступінь невизначеності в житті кожної людини. Отже, необхідно розробити новий підхід до управління персоналом. Цей підхід полягає в наступному:
- створення філософії управління персоналом
- створення довершених служб управління персоналом
- застосування нових технологій в управлінні персоналом
- створення і вироблення сумісних цінностей, соціальних норм, установки поведінки, яка регламентує поведінку окремої особи.

Філософія управління персоналом – це формування поведінки окремих працівників по відношенню до цілей розвитку підприємства [17, с. 36]. В таких умовах мотивація трудової діяльності співробітників фірми набуває особливо важливого значення. Для того, щоб людина виконувала доручену йому роботу сумлінно і якісно, вона повинна бути в цьому зацікавлена або, інакше кажучи, мотивована.

Мотивація – стимулювання до діяльності, процес спонукання себе і інших до роботи, дія на поведінку людини для досягнення особистої, колективної і суспільної мети. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Мотивація поведінки працівника в мікроекономічних теоріях.

В управлінні персоналом мотивація розглядається як процес активізації мотивів працівників і створення стимулів для їх спонукання до ефективної праці. В зв'язку з цим як синонімічні терміну мотивація використовуються також терміни стимулювання і мотивування.

Метою мотивації є формування комплексу умов, що спонукають людину до здійснення дій, направлених на досягнення мети з максимальним ефектом.

В основі сучасних теоретичних підходів до мотивації лежать уявлення, сформульовані психологічною наукою, що досліджує причини і механізми цілеспрямованої поведінки людини. З цих позицій мотивація визначається як рушійна сила людської поведінки, в основі якої знаходиться взаємозв'язок потреб, мотивів і цілей людини. Загальну характеристику процесу мотивації можна представити, якщо визначити використовувані для його пояснення поняття: потреби, мотиви, цілі.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Мотивація поведінки працівника в мікроекономічних теоріях,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Мотивація поведінки працівника в мікроекономічних теоріях


Праворозуміння та його значення для юридичної практики


План до курсової роботи:

Праворозуміння та його значення для юридичної практики

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Праворозуміння та його значення для юридичної практики,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття праворозуміння

Якщо ми побажаємо дослідити питання що собою являє значення терміну «праворозуміння», то ми виявимо, що воно навіть сьогодні слугує джерелом ряду дискусій, так як тлумачення зазначеного терміну не є однозначним. У ряді вітчизняних літературних джерел, ми можемо зустріти розкриття змісту праворозуміння різними способами, що викликає ряд суперечок серед науковців. Зокрема: праворозуміння – це процес усвідомлення права, всієї правової дійсності, реальності. У даному випадку, предмет пізнання може тлумачитися різним чином. Окремі дослідники права обмежують праворозуміння виключно сутністю права та тим, яку роль воно відіграє у процесі регулюванні суспільних відносин. Інші відносять до нього майже усі загальні властивості, риси та прояви права (таким чином практично ототожнюючи праворозуміння із загальнотеоретичним правознавством в цілому). Розглядаючи праворозуміння в широкому сенсі, воно виступає у якості інтелектуально діяльності компетентних осіб, яка має на меті осягнути сутність та зміст права, певне поєднання правових знань, які отримують під час здійснення правотворчої діяльності [25, с. 203].

Вітчизняний дослідник права П. Рабінович зазначає, що неможливо досліджувати праворозуміння виключно через пізнання права. Він стверджує, що праворозуміння – це пізнання (розуміння) права, що логічно, оскільки перед тим, як проводити дослідження (пізнавати, усвідомлювати) права, дослідник зобов’язаний попередньо знати (вирішити, констатувати, задекларувати), що собою являє явище, яке він відображає й позначає терміном - поняттям права. [24, с. 5].

Варто погодитися з думкою С. Алексєєва, що «… праворозуміння є певною, насамперед, науковою категорією, що відображає процес і результат цілеспрямованої розумової діяльності людини, що містить пізнання права, його оцінку та ставлення до нього як до цілісного соціального явища» [1, с. 169].


Правотворчість, поняття, ознаки, види, стадії


План до курсової роботи:

Правотворчість, поняття, ознаки, види, стадії

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Правотворчість, поняття, ознаки, види, стадії,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття, принципи та функції правотворчості

Правотворчість - це правова форма діяльності держави за участю громадянського суспільства (у випадках, передбачених законом), пов'язана зі встановленням (санкціонуванням), зміною, скасуванням правових норм. Правотворчість виражається у формуванні, систематизації, прийнятті та оприлюднення нормативно-правових актів.

Основна мета правотворчості - встановлення нових правових норм. Зміна та скасування застарілих правових норм, сприяє затвердженню нових, а отже, вони включаються до складу як допоміжні прояви правотворчості.

Ознаки правотворчості:

- здійснюється державою безпосередньо або з її попереднього дозволу, а також громадським суспільством (людьми) та її суб'єктами;
- полягає у створенні нових норм права або внесення змін або скасування діючих норм;
- оформлюється письмовим актом, який називається нормативно-правовим актом;
- проходить відповідно до правових норм, тобто порядку, встановленого правовими нормами;
- має конкретне призначення та організаційну спрямованість [5, c. 158].

Правотворчість не може бути зведена до законотворчості.

Правотворчість - один із важливих напрямків функціонування громадянського суспільства та держави, одна з правових форм їх діяльності. Слід відрізняти її від правотворення.

Правотворчість починається, коли приймається рішення держави щодо підготовки проекту регуляторного акту, скажімо, закону. Основна відмінність правотворчості від правотворення полягає в тому, що творчість права здійснюється державними органами або з їх санкцією, дозволом.


Предмет i методологiя теopiї держави та права


План до курсової роботи:

Предмет i  методологiя теopii держави та права

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Предмет i методологiя теopii держави та права,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Поняття та значення предмета і методу права

Перш ніж розглядати предмет теорії держави і права, слід розглядати такі поняття, як держава, право, предмет науки, предмет права, метод науки, теорія держави і права, їх взаємне поєднання.

Держава - це організація політичної влади переважної частини населення в соціально неоднорідному суспільстві, яке, підтримуючи цілісність і безпеку суспільства, керує ним перш за все в інтересах цієї частини, а також управління загальних соціальних справ. [4, с. 54]

Право є системою соціальних обов'язкових норм, дотримання і виконання яких забезпечується державою. Він відіграє ключову роль у регулюванні правопорядку на національному та міжнародному рівнях.


Предметом науки є низка питань, які вона вивчає (відповідає на питання "що?").

Метод науки (або дисципліна) - засіб або набір засобів, за якими вивчається суб'єкт (відповідає на питання «як?»). [2, с.19]


Відповідно до класифікації юридичних наук - теорія держави і права відноситься до історичних і теоретичних наук разом з історією держави і права, а також історією політичних і правових вчень (або доктринами держави і права).

Теорія держави і права - система наукового пізнання об'єктивних властивостей держави і права (їхня внутрішня структура і логіка розвитку); про основні і загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ.

Предмет права - правовідносини, тобто соціальні відносини які регулюються законом. Тісно пов'язаний з поняттям об'єкту права. Відносини відносяться до матеріальних і нематеріальних благ, які є об'єктом права. Предмет права фактично збігається з поняттям предмету правового регулювання. Суб'єкт права може бути загальним і родовим. Останнє є критерієм класифікації загальної системи права промисловістю та установами відповідно до специфіки певних груп суспільних відносин, що регулюються законом.

Поняття «суб'єкт права» є важливим для встановлення сфери та характеру регульованого закону про суспільні відносини, для вивчення права в цілому та його галузевих термінів.


Предмет бухгалтерського обліку. Сутність предмету та види об'єктів бухгалтерського обліку


План до курсової роботи:

Предмет бухгалтерського обліку. Сутність предмету та види обєктів бухгалтерського обліку

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Предмет бухгалтерського обліку. Сутність предмету та види обєктів бухгалтерського обліку,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Сутність предмету бухгалтерського обліку

У широкому розумінні предметом бухгалтерського обліку (на макрорівні) є процес створення, розподілу, обміну й споживання суспільного продукту в тій його частині, яка може бути охоплена інформацією у єдиному грошовому вимірнику. Предметом бухгалтерського обліку на мікрорівні є господарська діяльність підприємства.

Предметом бухгалтерського обліку (у його вузькому розумінні) є господарські факти, господарські операції, що зумовлюють рух господарських засобів, а також джерел їх утворення. У системі обліку відображають не самі події, які характеризують господарську діяльність, пов'язану з технологією виконання робіт або з трансформуванням спожитих ресурсів у готовий продукт в їх натуральному вираженні, а факти про зміни в об'єктах спостереження.

Кожна наука має свій предмет (що вивчає ця наука) та метод (як, власне, відбувається процес цього вивчення).

Предметом обліку є фактичний стан об'єкта і фактичні результати його зміни, тобто господарська діяльність суб'єкта господарювання, його майно і джерела утворення.

На підприємствах різних галузей економіки предмет бухгалтерського обліку має свої особливості. Так, на машинобудівному підприємстві предметом бухгалтерського обліку є весь процес виготовлення і реалізації машин та обладнання, у будівельній організації предметом бухгалтерського обліку є процес будівництва об'єктів, здійснення будівельно-монтажних робіт тощо).

Предмет бухгалтерського обліку знаходить своє відображення через окремі елементи, які називають об'єктами.


Представництво iнтересiв клiента в соцiальнiй роботi. Особливостi представництва iнтересiв


План до курсової роботи:

Представництво iнтересiв клiента в соцiальнiй роботi. Особливостi представництва iнтересiв

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Представництво iнтересiв клiента в соцiальнiй роботi. Особливостi представництва iнтересiв,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Визначення пoняття адвoкацiя

Важливою складовою соцiальної роботи є дiяльнiсть з представництва та захисту iнтересiв клiєнта або як ще її називають «адвокацiя». Термiн «адвокацiя» походить вiд латинських «ad» - «тут, в даний момент» i «voca» - кликати, закликати. Це поняття стосується принципiв роботи багатьох органiзацiй з вiдстоювання iнтересiв конкретної групи осiб або певної громади, просування актуальних iдей або прав, лобiювання окремих питань тощо.

У «Вiкiпедiї» - адвокацiя – термiн з практики дiяльностi громадських органiзацiй, який означає кампанiю, спрямовану на представництво i захист прав та iнтересiв певної соцiальної групи.

Об'єктом впливу кампанiї є державнi установи; метою впливу – здiйснення певних структурних змiн (наприклад, прийняття законiв) стосовно групи, iнтереси якої вiдстоюються. Слiд вiдрiзняти адвокацiю вiд пропаганди. Мета адвокацiї – захист прав, а не розповсюдження вiдомостей i поглядiв (uk.wikipedia.org/wiki/Адвокацiя).

Слово «адвокацiя» походить вiд англiйського advocacy (дiєслово to advocate), яке можна перекласти як рекомендацiя, пiдтримка, аргументацiя, просування чогось. Поряд iз використанням в англiйськiй мовi слова у його прямому значеннi, за ним закрiпилось i специфiчне понятiйне значення, яке трактує адвокацiю як особливий вид занять з характерними рисами, i, як правило, спрямований на соцiальну проблематику. Саме з цим другим, особливим значенням, i пов'язане виникнення неперекладного слова «адвокацiя» [6, с. 6].

Найзагальнiше визначення поняття адвокацiї – це дiяльнiсть, що має на метi захист i просування прав та iнтересiв громад чи окремих груп населення. На сьогоднiшнiй день заходи з адвокацiї є невiд'ємною частиною роботи будь-якої органiзацiї, що турбується про свiй статус, органiзацiйну спроможнiсть i стiйкiсть.


Прийняття управлінських кадрових рішень


План до курсової роботи:

Прийняття управлінських кадрових рішень

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Прийняття управлінських кадрових рішень,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Сутність, зміст і форми управлінських кадрових рішень

Кадри завжди були найважливішими чинниками, які забезпечують ефективність роботи підприємства. Реалізація потенційних можливостей будь-якої організації залежить від знань, компетенції, кваліфікації, дисципліни, мотивації, здібності розв’язувати проблеми, сприйнятливості до навчання працюючого персоналові та начальницького складу. Тому кадрова політика є складовою всієї управлінської та виробничої діяльності організації, а ефективний відбір персоналу, його адаптація, навчання й перенавчання спрямовано згідно з потребами фірми. Кінцевою метою кадрової політики є створення згуртованої, відповідальної, високопродуктивної команди, здатної виконувати завдання. Важливу роль у здійснені ефективної кадрової політики відіграє управління, а саме прийняття управлінських кадрових рішень.

Діяльність підприємств, установ, організацій (далі – підприємство) незалежно від форм власності, підпорядкування і сфери діяльності нерозривно пов’язана з прийняттям управлінських рішень, у т. ч. з кадрових питань, зокрема щодо:

• прийняття на роботу;
• переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації;
• переміщення;
• суміщення професій (посад), виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника;
• відсторонення від роботи;
• встановлення неповного робочого часу;
• надання відпусток;
• звільнення з роботи;
• зміну прізвища.


Принцип верховенства права в кримінальному праві


План до курсової роботи:

Принцип верховенства права в кримінальному праві

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Принцип верховенства права в кримінальному праві,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття принципів кримінального права України

Поняття «принцип» не є суто кримінально-правовим, а бере свій початок із визначення, виробленого філософією, де принцип визначено як першооснову,
керівну ідею, основне правило поведінки. Разом з тим, зауважимо, що від правильного застосування того чи іншого терміна часто залежить упізнаність усієї директиви, що міститься у правовій нормі, а наявність у чинних законах численних термінологічних одиниць, що збігаються за своїм значенням, вносить плутанину у правозастосування. Термін «принцип» (від лат. «principium») – це початок, основа [26, с.1232]. У філософії він інтерпретується як теоретичне узагальнення того найтиповішого, що виражає сутність явища й закономірність, покладену в основу пізнання [29, c.408]. Правові принципи (від лат. principium – визначають початок, основа) – це обумовлені закономірностями конкретного суспільства відправні ідеї, що визначають характер, підставу, обсяг і межі правового регулювання суспільних відносин [27, с. 16].

Щодо поняття принципів кримінального права, то уніфікованого (загальноприйнятого) визначення ані у КК України, ані в юридичній літературі нині не має. Правильно вказує О. П. Кучинська, що зміст поняття «принципи (засади)» залежить від контексту застосування та позиції автора [16, с. 37–38].

Принципами кримінального права визнаються найбільш визначні, головні положення (засади) кримінального законодавства, які встановлені законом чи безпосередньо із нього витікають, і які мають пряму дію, пряму регулятивну функцію [21]. Також принципи кримінального права трактують як основні, провідні засади, які закріплені в нормах права і визначають побудову всієї галузі права, окремих її інститутів, правотворчу і правозастосовну діяльність [14, с. 15]. Майже так само визначає принципи кримінального права В.П. Ємельянов. Механізм дії принципів кримінального права, зауважує науковець, полягає в тому, що вони є підґрунтям правової свідомості осіб, які мають безпосереднє відношення до застосування кримінального закону чи його вдосконалення [10, с. 9].


Принципи права. Поняття та види принципів права


План до курсової роботи:

Принципи права. Поняття та види принципів права

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Принципи права. Поняття та види принципів права,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1. Поняття та види принципів права

В теорії права існує два терміни «принципи права» і «правові принципи». Вони відрізняють один від одного тим, що правові принципи виникають, як правило, задовго до виникнення системи права і законодавства. Правові принципи, які закріплені в системі права і законодавства, переходять у принципи права [16, с. 30].

В юридичній літературі минулого та сучасності немає єдиної точки щодо визначення поняття принципів права, що у свою чергу, дає можливість стверджувати про актуальність цієї проблеми. Незважаючи на відмінність у поглядах на проблему принципів права, юридична наука у відповідні історичні епохи була єдиною у проголошенні певних положень та ідей як принципів права. Іншими словами, принципи права – це такі правові явища, які безпосередньо пов’язують зміст права з тими закономірностями суспільного життя, на яких ця правова система побудована і які вона закріплює. Сама ця залежність зумовлює характер правотворчості, зміст правових норм, способи і методи реалізації права [13, с. 20-21].

У літературі зустрічаються такі визначення поняття «принципи права»: а) керівні засади (ідеї), зумовлені об’єктивними закономірностями існування та розвитку людини і суспільства, які визначають зміст та спрямованість правового регулювання (П. М. Рабінович); б) об’єктивно властиві праву відправні засади, безперечні вимоги (позитивні зобов’язання), які пред’являються до учасників суспільних відносин з метою гармонійного поєднання індивідуальних, групових і суспільних інтересів (О. Ф. Скакун); в) основні ідеї, вихідні положення чи провідні засади процесу його формування, розвитку і функціонування (М. Н. Марченко); г) вихідні, визначальні ідеї, положення, настанови, які творять моральну й організаційну основу виникнення, розвитку та функціонування права (М.І. Байтін); д) система найбільш загальних і стабільних імперативних вимог, закріплених у праві, які є концентрованим виразом найважливіших сутнісних рис та цінностей, що притаманні цій системі права і визначають її характер і напрями подальшого розвитку (С. П.
Погребняк); е) основні нормативні засади позитивного права, що визначають сутність та спрямованість правового регулювання (Л. А. Луць) [23, с. 234].


Припинення акціонерного товариства, підстави, порядок та правові наслідки


План до курсової роботи:

Припинення акціонерного товариства, підстави, порядок та правові наслідки

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Припинення акціонерного товариства, підстави, порядок та правові наслідки,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття та ознаки акціонерного товариства

У світовій практиці корпоративне управління здійснюється переважно в акціонерних товариствах (далі АТ). В Україні АТ є однією з найбільш поширених форм господарювання компаній. Основною причиною цього явища є особливості приватизаційних процесів, коли значна частина приватизованих підприємств набула форми акціонерних товариств.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського кодексу України акціонерне товариство (АТ) - це господарюючий суб'єкт, який має статутний капітал, розділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і відповідальний за управління тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, в межах вартості своїх акцій [9].

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону "Про акціонерні товариства", АТ - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права якого засвідчені акціями [21].

Під визначенням розуміється специфіка акціонерного товариства, що визначає специфіку його правового статусу:

- це бізнес-організація корпоративного типу, тип бізнес-компанії;
- відноситься до компаній-об'єднань капіталу, в яких майнові елементи переважають над особистими (для участі в акціонерному товаристві досить внести майновий внесок - заплатити за частку, а особиста участь-праця, в управлінні справами товариства-зазвичай необов'язкова);
- статутний капітал акціонерного товариства носить акціонерний характер, формується шляхом випуску та продажу акцій фізичним і (або) юридичним особам;
- має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій), є юридичною особою, що випускає акції від свого імені та зобов'язується своєчасно виконувати зобов'язання, що випливають з умов їх випуску;


Припинення судимості щодо неповнолітніх


План до курсової роботи:

Припинення судимості щодо неповнолітніх

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Припинення судимості щодо неповнолітніх,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Проблема кримінальної відповідальності неповнолітніх

Неповнолітні - це особи віком від 14 до 18 років. Малолітні - це особи, які не досягли чотирнадцяти років.

За своєю природою неповнолітні істотно відрізняються біологічним та психологічним відношенням від дорослих, що визначає особливості їх соціального та правового статусу.

Державні органи та установи повинні, перш за все, проводити «батьківські» заходи щодо неповнолітніх, максимально сприяючи їх соціалізації, вихованню порядних громадян держави. Кримінальні заходи державного примусу вкрай небажані для неповнолітніх. Адже неповнолітні не мають достатнього життєвого досвіду, легко піддаються навіюванню, не завжди розуміють різницю між моральним та аморальним, їм значною мірою не вистачає необхідних знань, навичок соціальної поведінки, адекватної оцінки своїх дій.

Однак сучасний стан злочинності в Україні, в тому числі серед неповнолітніх, не дає можливості утримуватися від застосування до них кримінально-правових заходів, коли інші види державного впливу вичерпані або неефективні.

Закон встановлює оптимальний вік, з якого можлива кримінальна відповідальність громадян - шістнадцять років і лише за певні злочини, суспільна небезпека яких очевидна навіть для молодих людей - починаючи з чотирнадцяти років (ст. 22 ККУ) [20].

Основна мета застосування кримінальних заходів щодо неповнолітніх, які вчинили злочин, - виправлення їх, запобігти повторним проявам з їх боку. Неповнолітній правопорушник повинен відчувати особливість підходу суспільства до питання про його відповідальність за вчинок.

Вихідним пунктом кримінального законодавства є те, що вчинення злочину неповнолітньою завжди є пом'якшувальною обставиною (п. 3 ст. 66 КК). Закони про амністію насамперед стосуються неповнолітніх правопорушників. Але цього недостатньо.