ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Місце України в міжнародному поділі праціМісце України в міжнародному поділі праці

Місце України в міжнародному поділі праці



РОЗДІЛ І.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІЖНАРОЖНОГО ГЕОГРАФІЧНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ

Наслідком дії законів інтернаціоналізації виробництва та обігу стає глобалізації, яка виражає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів. Глобалізація супроводжується поглибленням міжнародного поділу праці на основі спеціалізації та кооперації країн у виробництві товарів і послуг, якими вони обмінюються через міжнародну торгівлю. Завдяки участі у міжнародному поділу праці кожна країна отримує певні переваги, зумовлені вибором нею форм спеціалізації та кооперування виробництва, які найбільшою мірою відповідають її природним умовам, досягнутому рівню розвитку продуктивних сил, національним затратам праці, що визначаються з урахуванням, з одного боку, витрат на виробництво товарів, які країна виробляє і які обходяться їй відносно дешевше, а з іншого ? витрат на виробництво товарів, які у разі відсутності міжнародної торгівлі обійшлися б їй дорожче при організації власного виробництва.

Економічні вигоди, отримувані країнами з різним рівнем продуктивності, інтенсивності, складності праці, спонукають їх до участі у міжнародному поділу праці. За участь у процесах глобалізації змагаються країни, що розвиваються, і країни з перехідною економікою, оскільки це відкриває їм нові підприємницькі можливості, створення інноваційних виробництв, збільшення зайнятості, підвищення реальної заробітної плати та т. ін. [4, с. 45] Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Місце України в міжнародному поділі праці.

Міжнародний поділ праці — концентрація виготовлення окремих видів товарів у тих країнах, де їх виробництво є економічно вигідним у зв'язку з географічним розташуванням, кліматом та наявністю природних ресурсів, а також ресурсів праці і капіталу. Міжнародний поділ праці виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом.

При вертикальному поділі праці відбувається розподіл за рівнями, наприклад, розмежовується виробництво і управління підприємством. При горизонтальному поділі праці розподіляються види робіт в межах одного рівня, наприклад, виділяються виготовлення, обробка деталей виробу і збір виробу з цих деталей.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Місце України в міжнародному поділі праці,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Місце України в міжнародному поділі праці


Строки в цивільному праві. Поняття та види строків


План до курсової роботи:

Строки в цивільному праві. Поняття та види строків

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Строки в цивільному праві. Поняття та види строків,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1. Поняття та види строків у цивільному праві

Цивільні правовідносини не існують абстрактно: вони виникають, змінюються та припиняються у часі.

Якщо відновлення порушеного суб'єктивного права не досягнуто в оперативному або претензійному порядку, уповноважена особа може звернутися за захистом своїх прав і законних інтересів до юрисдикційного органу. Можливість захисту права у примусовому порядку обмежена встановленими законом строками позовної давності. Призначення останніх полягає не лише у тому, щоб визнати існуючим, відновити суб'єктивне право або юридичний обов'язок чи іншим способом захистити їх, а й забезпечити здійснення, реалізацію закладених у суб'єктивному праві можливостей і задовольнити інтерес уповноваженої особи.

Для регулювання цивільних відносин використовують певні проміжки часу, які називаються строками.

Під строком у цивільному праві розуміють, звичайно, момент або проміжок часу, з настанням або із закінченням якого законодавець пов'язує певні правові наслідки. Так, якщо протягом трьох років громадянин відсутній за місцем постійного проживання і його місцезнаходження невідоме, то суд, за заявою зацікавленої особи, може оголосити такого громадянина померлим. Ось цей проміжок часу (три роки) і є строком.

За своєю правовою природою строки належать до юридичних фактів, а саме — до подій, оскільки перебіг чи настання строку має об'єктивний характер і не залежить від волі суб'єктів цивільних правовідносин. Цю думку поділяють більшість цивілістів. Але в юридичній літературі висловлювалися й інші точки зору. Наприклад, що в системі юридичних фактів строки займають особливе положення, вони не належать ні до категорії подій, ні до категорії дій.

Цю позицію поділяє і професор В.В. Луць, додаючи, що строки породжують юридичні наслідки лише у зв'язку з діями і подіями [15, с.20-23]. Вони не належать ні до дій, ні до подій, не займають самостійного місця в загальній системі юридичних фактів, а є часовою формою протікання подій або здійснення дій, оскільки строки породжують юридичні наслідки лише у зв'язку з діями чи подіями.


Суб'єкт-об'єктні відносини в управлінні оперативно-службовою діяльністю СБУ


План до курсової роботи:

Суб'єкт-об'єктні відносини в управлінні оперативно-службовою діяльністю СБУ

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Суб'єкт-об'єктні відносини в управлінні оперативно-службовою діяльністю СБУ,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Завдання, організація діяльності Служби безпеки України

Служба безпеки України (СБУ) — це державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України і підконтрольна Верховній Раді України.

До правової бази діяльності СБУ належать Конституція України, закони України “Про Службу безпеки України”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, інші акти законодавства України та визнані Україною відповідні міжнародні правові акти.

Завдання СБУ визначені у ст. 2 Закону України “Про Службу безпеки України” (далі — Закону), відповідно до вимог якої на СБУ покладається в межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб.

До завдань СБУ належать також попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

До основних засад діяльності СБУ належать: законність; повага до прав та гідності особи; позапартійність; відповідальність перед народом України.

В оперативно-службовій діяльності СБУ дотримується також принципів поєднання єдиноначальності та колегіальності, гласності та конспірації.

Діяльність СБУ здійснюється на основі дотримання прав і свобод людини. Органи і співробітники СБУ повинні поважати гідність людини і виявляти до неї гуманне ставлення, не допускати розголошення відомостей про особисте життя людини.


Судимість. Поняття судимості. Кримінально-правове значення судимості


План до курсової роботи:

Судимість. Поняття судимості. Кримінально-правове значення судимості

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Судимість. Поняття судимості. Кримінально-правове значення судимості,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття судимості

Поширеною є думка, що КК РРФСР 1922 р (як і КК УРСР від 23 серпня 1922р.). не регламентував судимість, яка вперше на території СРСР була введена Декретом від 9 лютого 1925 р. "О дополнении статьи 37 Уголовного кодекса". Ця думка є необґрунтованою. В КК РРФСР 1922 р. були присутні деякі елементи судимості. Так, в п. "е" ст. 24 КК РРФСР 1922 р. зазначалось врахування при призначенні покарання рецидиву, який як відомо, можливий тільки при вчиненні нового злочину особою, яка має судимість. В ст. 37 цього ж кодексу було визначено, що при вчиненні умовно засудженим протягом випробувального терміну нового злочину умовне засудження анулюється. Випробувальний строк, в даному випадку, можна вважати строком судимості.

В ст. 55 КК РРФСР 1922 р. передбачалося умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, випробувальним терміном якого була невідбута частина покарання. Цей строк також можна вважати строком судимості. В Особливій частині КК РРФСР 1922 р. судимість являлася кваліфікуючою ознакою для деяких складів злочину. Так, в п. "б" ст. 142 цього кодексу було передбачено, що умисне вбивство являється кваліфікованим, якщо воно вчинене особою, яка вже відбула покарання. Однак строк такої судимості не встановлювався [20, c.439].

Як уже зазначалося, Декретом від 9 лютого 1925 р. ст. 37 КК РРФСР 1922 р. була доповнена вказівкою на те, що засуджені до позбавлення волі на строк не більше 6 місяців або до іншого більш м’якого покарання являються судимими, якщо вони протягом 3 років з дня вступу в законну силу обвинувального вироку суду не вчинять будь-якого іншого злочину. Якщо ж особу було засуджено до позбавлення волі на строк до 3 років - строк судимості встановлюється на 6 років. А особи засуджені до позбавлення волі на строк більше 3 років вважалися довічно судимими. Слід звернути увагу на те, що скоєння протягом строку судимості будь-якого злочину переривало судимість, і вона ставала пожиттєвою.


Судовий збір як інститут господарського процесуального права


План до курсової роботи:

Судовий збір як інститут господарського процесуального права

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Судовий збір як інститут господарського процесуального права,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Загальне поняття судових витрат у господарському судочинстві

Судові витрати – це пов’язані з розглядом справи в господарському суді витрати, що складаються з судового збору і витрат, пов’язаних із розглядом справи; це витрати, пов’язані із розглядом та вирішенням справ у порядку господарського судочинства, що покладаються на сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги з метою їх відшкодування державі, спонукаючи їх до врегулювання господарського спору без втручання держави [14, с. 99].

Стаття 44 ГПК України встановлює склад судових витрат, до яких віднесені судовий збір; суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплата послуг перекладача, адвоката; інші витрати, пов'язані з розглядом справи. До інших витрат належать суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для надання пояснень із питань, що виникають під час розгляду справи (ст. 30 ГПК України); за проведення огляду і дослідження доказів у місці їх знаходження (ст. 39 ГПК України) тощо.

Отже, судові витрати, зазначені ст. 44 ГПК України, охоплюють:

- судовий збір – обов'язковий платіж за дії, які здійснює господарський суд, пов’язані з розглядом, вирішенням, переглядом господарських справ.
- інші судові витрати – це суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, за відшкодування витрат, пов'язаних із оглядом і дослідженням доказів у місці їх знаходження, оплатою послуг перекладача, адвоката, інших витрат, пов'язаних із розглядом господарської справи. Розмір судових витрат прямо не залежить від характеру спору і визначається окремо у кожній конкретній справі залежно від фактично здійснених витрат. Грошові суми судових витрат виплачуються особам, яким вони призначені.

Позовні заяви, заяви про вживання запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються судовим збором, крім випадків, установлених законодавством.


Сутність та зміст міжнародно-правового захисту іноземних інвестицій


План до курсової роботи:

Сутність та зміст міжнародно-правового захисту іноземних інвестицій

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Сутність та зміст міжнародно-правового захисту іноземних інвестицій,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Загальне уявлення про іноземні інвестиції

Зазвичай під іноземними інвестиціями розуміють матеріальні та нематеріальні цінності, що належать фізичним або юридичним особам однієї держави, але знаходяться на території іншої держави з метою отримання прибутку. Саме слово «інвестиція» (від англ. – investment) означає капіталовкладення [11, с. 8]. Іншими словами, мова іде про будь-який вид майнових цінностей, включаючи права на нерухоме та рухоме майно, акції та інші форми участі у компаніях, права на інтелектуальну власність та концесійні права, зокрема, права на розвідку та використання природних ресурсів.

Міжнародні інвестиції можна класифікувати за різними підставами. Найчастіше у юридичній літературі проводиться розподіл на прямі та портфельні інвестиції. У «Кодексі лібералізації руху капіталів», який було розроблено Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), прямі інвестиції визначаються як «інвестиції, які здійснюються з метою встановлення довготривалих економічних зв’язків між підприємницькими організаціями, а також інвестиції, які забезпечують їх власнику ефективний контроль над управлінням підприємством».

У Сеульській конвенції про заснування Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій (БАГІ) 1985 року міститься дещо інше визначення прямих іноземних інвестицій. До них відносяться інвестиції, які будуть визнані в якості іноземних Радою директорів БАГІ, якщо вони відповідатимуть наступним вимогам:

  1. інвестиції мають здійснюватись у вигляді внеску (грошового, у вигляді матеріальних цінностей, але не у вигляді послуг);
  2. внесок не має бути короткостроковим;
  3. інвестиції повинні мати підприємницький характер.

Підприємницький характер інвестицій обов’язково передбачає необхідність зв'язку з можливими прибутками та видатками від такого внеску, а також наявність підприємницького ризику [27, с.87]. Але Сеульська конвенція дає визначення інвестицій лише для цілей їх гарантування.


Сучасний стан та перспективи розвитку ЗЕД АПК


План до курсової роботи:

Сучасний стан та перспективи розвитку ЗЕД АПК

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Сучасний стан та перспективи розвитку ЗЕД АПК,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

2.1 Державне регулювання ЗЕД в АПК України

Важливим напрямом аграрної реформи і невід’ємною складовою аграрного ринку є забезпечення зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється згідно із Законом України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Зовнішньоекономічна діяльність визначається ним як діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, що побудована на взаємовигідних відносинах. Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути всі суб’єкти аграрного права: як юридичні, так і фізичні особи і навіть структурні підрозділи юридичних осіб, які взагалі не є суб’єктами права (філії, відділення, представництва тощо). Фізичні особи набувають права здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту їх державної реєстрації як суб’єктів підприємництва. Юридичні особи набувають таких прав із моменту їх державної реєстрації. Жодна додаткова реєстрація фізичних або юридичних осіб як суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності не здійснюється.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється шляхом встановлення певного режиму оподаткування, зокрема ввізним податком на додану вартість, ввізним акцизним збором, митом і митними зборами (останні не належать до податків, але стягуються як плата за послуги митниці), а також шляхом встановлення режиму ліцензування і квотування щодо окремих видів сільськогосподарської продукції. Ліцензування — особливий порядок видачі дозволів Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України на експорт або імпорт товарів. Квотування застосовується разом з ліцензуванням і передбачає зазначення в ліцензії переліку товарів, які дозволяється експортувати чи імпортувати.


Сучасні підходи в організації діяльності Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації


План до курсової роботи:

Сучасні підходи в організації діяльності Дарницької районної в місті Києві державної адміністраціїї

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Сучасні підходи в організації діяльності Дарницької районної в місті Києві державної адміністраціїї,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Теоретико-методологічні підходи до реформування організації та діяльності місцевих органів виконавчої влади

Місцеве самоврядування як демократичний інститут нашого суспільства після ухвалення в 1996 році Конституції України дедалі більше впливає на соціально-економічні та політичні процеси в державі, сприяє оптимізації державного управління та децентралізації влади, активізації населення та залученню його до участі в політико-правових процесах, зокрема у вирішенні питань місцевого значення.

На сучасному етапі державотворення в Україні система державної влади є симбіозом новостворених за період незалежності державних органів та тих, що існували у період радянської доби. Сучасна модель місцевих державних адміністрацій сформувалась після прийняття Конституції України та Закону України “Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999 № 586-XIV. Відповідно до цієї моделі місцеві державні адміністрації функціонують на рівні районів та областей. До їх складу належать територіальні підрозділи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади [16, с. 110].

Місцеві державні адміністрації виконують повноваження як загальної, так і спеціальної компетенції, а також делеговані повноваження. При здійсненні своїх повноважень місцеві державні адміністрації та їх голови відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні Кабінету Міністрів України. Місцеві державні адміністрації також підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині делегованих повноважень.

Однак існуючі органи влади мають певні недоліки у своєму існуванні: виконавча вертикаль не виконує покладені на неї завдання; органи місцевого самоврядування не мають реальних можливостей для повноцінного функціонування; користуючись своїми повноваженнями, місцеві державні адміністрації фактично нівелюють місцеве самоврядування.


Сучасні регіональні аспекти розвитку банківських послуг у світі


План до курсової роботи:

Сучасні регіональні аспекти розвитку банківських послуг у світі

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Сучасні регіональні аспекти розвитку банківських послуг у світі,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1. Соціально економічна сутність та основні функції банківських послуг у світі

Комерційний банк розглядається як виробничо-господарська структура, що виробляє свій продукт, який носить вартісний характер. Продуктом банку є платіжні кошти, які входять разом з кредитом у грошовий обіг, і певного роду послуги. Більшість авторів наукових робіт пропонують розрізняти поняття “банківський продукт” та “банківські послуги”. Спільність їх полягає в тому, що продаж банківського продукту і надання банківських послуг мають за свою мету вдосконалення та підвищення ефективності банківського підприємництва, результатом якого є отримання додаткових клієнтів та прибутків. Відмінністю є те, що виробництво послуг може бути пов'язане або не пов'язане з банківським продуктом.

Банківські послуги визначають як діяльність з просування банківського продукту, що пов'язана зі створенням оптимальних умов для залучення тимчасово вільних ресурсів та ефективному їх розміщенню з метою задоволення потреб клієнта при проведенні банківських операцій та одержанням банківського прибутку. Банківський продукт – ширше поняття, він включає всю різноманітність дій на фінансовому ринку: як платіжні кошти та грошові операції, що здійснюються комерційними банками за визначену плату і за дорученням або в інтересах своїх клієнтів, так і надання послуг.

Специфіка функціонування банківських установ полягає в тому, що їхнім продуктом є, з одного боку, надання різноманітних послуг шляхом проведення активних, пасивних і комісійно-посередницьких операцій, а з іншого – створення безготівкових платіжних засобів, що значною мірою є результатом тих же операцій (рис. 1, а) [5, с.28].

Банківська послуга трактується як форма задоволення потреби (у кредиті, розрахунково-касовому обслуговуванні, гарантіях, купівлі, продажу і зберіганні цінних паперів, іноземної валюти тощо) клієнта банку [19, с. 527]. Відповідно до цього підходу, В.А. Перехожев [13] пропонує такий зразок переліку банківських продуктів, що надаються для реалізації послуги (див. таблицю додатку А).


Сучасні тенденції розвитку та формування раціональних потреб людини


План до курсової роботи:

Сучасні тенденції розвитку та формування раціональних потреб людини

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Сучасні тенденції розвитку та формування раціональних потреб людини,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Сутність та класифікація економічних потреб людини

Кінцевою метою суспільного виробництва є задоволення всього різноманіття потреб людей.

Потреби мають об’єктивний характер і виражають необхідність у матеріальних та духовних благах для забезпечення умов життєдіяльності окремої особи, соціальної групи, класу, суспільства в цілому. Прагнення задовольнити свої потреби мотивує поведінку людини, формує сукупність її інтересів. Внаслідок наявності ряду причин потреби людей дуже різноманітні, задовольнити їх нелегко та дедалі складніше, беручи до уваги їх кількісне зростання і якісне вдосконалення.

Спонукальним мотивом до виробничої діяльності і окремої особи, і суспільства в цілому виступають потреби. Намагаючись їх задовольнити, суспільство щоразу наштовхується на відносну обмеженість виробничих ресурсів. Основна суперечність економічного розвитку саме й полягає в суперечності між потребами, що постійно зростають, і обмеженістю виробничих ресурсів [20].

За формую вияву своєї сутності потреба суб’єктивним психологічним явищем – відчуття людини нестатку чого-небудь, бажанням його задовольнити певними благами чи послугами. За цим психологічним явищем приховується явище економічне - об’єктивна необхідність привласнення людьми благ як передумова їх споживання, у процесі якого вгамовується голод, спрага, задовольняються інші потреби. Щоб привласнити і спожити блага, їх необхідно створити, що відбувається в процесі виробництва, від час якого люди певним чином ставляться не лише до благ, а й одне до одного. Тому потребу необхідно розглядати і як економічну категорію.


Сучасні тенденції та регіональні особливості розвитку телекомунікаційних послуг у світі


План до курсової роботи:

Сучасні тенденції та регіональні особливості розвитку телекомунікаційних послуг у світі

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Сучасні тенденції та регіональні особливості розвитку телекомунікаційних послуг у світі,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ ПОСЛУГ, ЇХ РОЛЬ У РОЗВИТКУ І РОЗМІЩЕННІ ПРОДУКТИВНИХ ПОСЛУГ У СВІТІ

Ефективна економічна діяльність в даний час ґрунтується на перетворення інформації, яке являє собою цілеспрямований обмін впорядкованими даними (отримання та надсилання відомостей) з іншими структурами і людьми. Можна сказати, що інформація служить мірою впорядкованості і стабільності економічної системи, яка є сукупністю впливів людини на деякі ресурси з метою задоволення його потреб, в процесі якого багаторазово відбувається перетворення інформації. Сучасне матеріальне виробництво базується на індустріальних технологіях, які все більше вимагають розширеного обміну інформацією, тобто залежать від ступеня досконалості процесів обробки даних. В цілому взаємодія суб'єктів виробництва має виключно інформаційну сутність [2, с. 114].

Притаманне ринковій економіці вільне волевиявлення людей складається шляхом аналізу різнорідної інформації (вона може бути спотвореної, спрямованої на зміну споживчого попиту, усунення конкурентів і т. п.). Отже, економічні процеси завжди є результатом перетворення інформації. На них дуже сильно впливають умови створення, обробки і передачі даних.

Цінність матеріальних ресурсів має просторову і реальну сутність, у той час як цінність інформаційних ресурсів заснована на тимчасової суті, т. е., як правило, найбільшої величини вона досягає в момент виникнення (створення) і значно зменшується у зв'язку з тиражуванням. Саме тимчасова їх сутність лежить в основі інвестиційної привабливості регіонів. Інформаційний процес забезпечує повноцінне функціонування економіки регіону і грає ключову роль в його розвитку.

Для адекватної ідентифікації важливих характеристик інформаційного потенціалу регіону необхідно усвідомити той факт, що на регіональному рівні здійснюється безперервне генерування інформації не тільки для внутрішнього використання, але і для впливу на довкілля регіону. Якщо розглядати зовнішній інформаційний оточення регіону як елемент зовнішнього середовища, то слід визнати, що вона формується у тому числі і під впливом інформації, що надходить з регіону в зовнішнє середовище.