ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Методика викладання історії. Завдання і функції методики навчання історіїМетодика викладання історії. Завдання і функції методики навчання історії

Методика викладання історії. Завдання і функції методики навчання історії



1.1. Завдання і функції методики навчання історії

Слово «методика» походить від старогрецького слова «методос», що означає «дорогу дослідження», «спосіб пізнання». Значення його не завжди було однаковим, воно мінялося з розвитком самої методики, з формуванням її наукових основ.

Первинні елементи методики навчання історії зародилися з введенням викладання предмету як відповідь на практичні питання про цілі викладання, про відбір історичного матеріалу і прийоми його розкриття.

На сьогоднішній день питання, є чи ні методика наукою, не актуальне. Він вирішений принципово – методика викладання історії має свій предмет. Методика досліджує процес навчання історії з метою використання його закономірностей для підвищення ефективності освіти, виховання і розвитку підростаючого покоління. Вона розробляє вміст, організацію і методи навчання історії відповідно до вікових особливостей учнів.

Викладання історії в школі – це складне, багатогранне, не завжди однозначне педагогічне явище. Його закономірності розкриваються на основі об'єктивних зв'язків, що існують між освітою, розвитком і вихованням учнів. У основі його лежить навчання школярів [5, с.154].

Навчання історії, як вже говорилося, – це складний процес, що включає взаємозв'язані компоненти: цілі навчання, його вміст, передачу знань і керівництво їх засвоєнням, учбову діяльність школярів, результати навчання.

Цілі викладання визначають вміст навчання. Відповідно до цілей і вмісту обирається оптимальна організація викладання і навчання. Ефективність організації педагогічного процесу перевіряється отриманими результатами освіти, виховання і розвитку. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Методика викладання історії. Завдання і функції методики навчання історії.

Компоненти процесу навчання – категорії історичні, вони змінюються з розвитком суспільства. Цілі викладання історії, як правило, відображають ті зміни, які відбуваються в суспільстві. Чітке визначення цілей навчання є одним з умов його ефективності. Визначення цілей повинне враховувати загальні завдання навчання історії, розвитку учнів, їх знання і уміння, забезпечення учбового процесу і так далі Цілі мають бути реальні для тих умов, які існують в конкретній школі.

Вміст – обов'язковий компонент процесу навчання. Історично обумовлена перебудова цілей міняє і вміст навчання. У викладанні історії в сучасних умовах переважає цивілізаційний підхід замість формаційного, багато уваги приділяється історичним особам. Педагог учить дітей уміти розмежовувати процес пізнання минулого і процес етичної оцінки вчинків людей і так далі

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Методика викладання історії. Завдання і функції методики навчання історії,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Методика викладання історії. Завдання і функції методики навчання історії


Споживче кредитування та його розвиток в Україні


План до курсової роботи:

Споживче кредитування та його розвиток в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Споживче кредитування та його розвиток в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Економічна сутність і види споживчого кредитування

На сучасному етапі економічного розвитку важливе місце у пошуку шляхів виходу України з кризового стану займає подальше удосконалення форм кредиту, формування ефективної кредитної системи.

Значну роль у задоволенні виникаючих потреб населення, підвищенні його життєвого рівня, забезпеченні соціально-економічного розвитку країни відіграє така форма кредиту, як споживчий кредит, що надається населенню для задоволення різноманітних споживчих потреб.

Теоретичну сутність споживчого кредиту характеризують визначення, наведені у табл. 1.1.

У західній банківській практиці споживчими називають позики, надані приватним позичальникам для придбання споживчих товарів і оплати відповідних послуг. Споживчими кредитами прийнято, як правило, називати позики, надані населенню.

Узагальнивши вищенаведені підходи до визначення поняття «споживчий кредит», можна прийти до висновку, що споживчий кредит – це продаж торговельними підприємствами споживчих товарів з відстрочкою платежу або надання фінансовими установами позичок населенню на придбання споживчих товарів, а також на оплату різноманітних витрат приватного (особистого) характеру (плата за навчання, медичне обслуговування, придбані побутові товари тощо).

Головним спонукальним мотивом, що штовхає людей на користування споживчим кредитом, є потреба в предметах споживання і послугах, яка виникає за нестачі власних заощаджень і поточних доходів. Основними користувачами кредиту виступають чи люди з низькими доходами, чи люди, що сподіваються на збільшення своїх доходів [49, с. 44].

З народження і приблизно до 18 років дитина знаходиться на піклуванні батьків, що закладають основи його особистих заощаджень. З 18 років починає складатися фінансова незалежність, котра міцнішає з початком трудової діяльності.


Сприйняття людини та її особистісній характер


План до курсової роботи:

Сприйняття людини та її особистісній характер

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Сприйняття людини та її особистісній характер,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Розуміння феномену «сприйняття»

В історії розвитку досліджень поняття «розуміння» виділяють два етапи наукового пошуку [1]. На першому «розуміння» становить сприйняття й пізнання людини людиною і представлено «суб'єкт-об'єктною» концептуальною схемою міжособистісного пізнання. На другому – етапі інтерсуб'єктного підходу, який виразився в суб'єкт-суб'єктній концептуальній схемі, - «розуміння» виступає атрибутом спілкування.

Досить часто сприйняття людини людиною позначають як «соціальну перцепцію». Цей термін вперше був використаний Дж. Брунером у 1947 р. і тлумачився як соціальна детермінація перцептивних процесів. Пізніше дослідники надали поняттю дещо іншого значення: соціальною перцепцією почали називати процес сприйняття так званих соціальних об'єктів, під якими мали на увазі інших людей, соціальні групи, великі соціальні спільноти. Саме в такому використанні термін закріпився в соціально-психологічній літературі [2, с. 119]. В.С. Агеєв [3] відзначає, що поняття «соціальна перцепція», з одного боку, значно вужче за обсягом, ніж загально психологічна категорія «перцепція», оскільки мова йде про один клас об'єктів. З іншого боку, це поняття значно ширше від останнього (загально психологічного) за змістом, оскільки в нього включається не тільки сприйняття, але і ряд інших процесів.

Г.М. Андреєва процес сприйняття однією людиною іншої розглядає як обов'язкову складову частину спілкування і умовно називає її перцептивною стороною. На її думку, в плані спілкування людини з людиною доцільніше говорити не взагалі про соціальну перцепцію, а про міжособистісну перцепцію, або міжособистісне сприйняття (або - як варіант - про сприйняття людини людиною) [2, с. 120].


Стан та перспективи використання електронних грошей в Україні


План до курсової роботи:

Стан та перспективи використання електронних грошей в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Стан та перспективи використання електронних грошей в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Сутність, особливості та функції електронних грошей

Гроші є однією з ключових категорій економічної науки, вони мають властивість еволюціонувати разом з економічним та науково-технічним розвитком суспільства, що впливає на їхні форми, види, зовнішній вигляд, засоби захисту. Перехід від індустріальної економіки до інформаційної зумовив використання новітніх технічних досягнень і у сфері грошового обігу та появу платіжного інструменту нового покоління – електронних грошей.

Електронні гроші – це грошові зобов’язання емітента в електронному вигляді, які знаходяться на електронному носії у розпорядженні користувача.

Розглядати електронні гроші можна в широкому розумінні як усі види грошей, які випускаються і функціонують у вигляді записів на рахунках на спеціальних технічних пристроях. За такого підходу до них належать і гроші, випущені державою в безготівковій формі, які функціонують у банківській системі електронних платежів, і гроші інших емітентів, які функціонують за межами банківської системи. Тобто цей термін можна застосувати до всього широкого спектра платіжних інструментів, які використовують інноваційні технічні рішення.

Однак найчастіше даний термін вживають у вузькому розумінні, що охоплює саме недержавні електронні гроші, які функціонують в мережі Інтернет.

Термін «електронні гроші» є відносно новим і часто застосовується до широкого спектру платіжних інструментів, які засновані на інноваційних технічних рішеннях. Сьогодні існує чимало платіжних систем, з різними умовами роботи і різного походження, від вже добре відомих міжнародних (таких, як PayPal чи E-Gold) до національних (UkrMoney, Інтернет.Гроші) чи російських (WebMoney, Rupay, Яндекс Гроші).

Деякі дослідники ототожнюють електронних грошей з безготівковими грошима, що, на нашу думку, є помилковим припущенням. Електронні гроші, будучи не персоніфікованим платіжним продуктом, можуть мати як обіг, відмінний від банківського обігу грошей, так і обіг в державних або банківських платіжних системах.


Становлення методів опитування та його різновидів


План до курсової роботи:

Становлення методів опитування та його різновидів

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Становлення методів опитування та його різновидів,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Історія становлення методів опитування

Метод опитування - це не винахід соціологів. В усіх галузях науки, де для отримання інформації дослідник звертається до людини із питаннями, він має справу з різними модифікаціями цього методу. Наприклад, лікарі, з'ясовуючи перебіг хвороби і стан здоров'я пацієнта, проводять анамнестичні опитування. Юристи, з'ясовуючи у свідків обставини справи, також користуються методом опитування, спеціально вивчають його психологічні аспекти та можливості оцінки достовірності відповідей. Журналісти, педагоги, працівники служб соціального забезпечення та багатьох інших сфер соціальної практики використовують цей метод для отримання необхідної інформації.

Специфіка методу полягає насамперед у тому, що при його використанні джерелом первинної соціологічної інформації є людина (респондент) - безпосередній учасник досліджуваних соціальних процесів і явищ.

Кожен варіант опитування представляє собою один із найбільш складних різновидів соціально-психологічного спілкування, зумовленого низкою обставин: змістом анкети або інтерв'ю, тобто переліком питань, в яких реалізований предмет дослідження; якістю роботи анкетера або інтерв'юера; зосередженої роботи респондента над запропонованими питаннями; психологічним станом респондента в момент проведення опитування.

Метод опитування, який спирається на достатню кількість навчених анкетерів або інтерв'юерів, дозволяє в максимально короткі строки опитувати досить велику кількість респондентів і отримувати різну за своєю природою інформацію.


Становлення та розвиток біржової діяльності в Україні


План до курсової роботи:

Становлення та розвиток біржової діяльності в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Становлення та розвиток біржової діяльності в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Сутність поняття «біржовий ринок», види бірж

Приступаючи до визначення поняття біржі, передусім, слід зауважити, що у науковій літературі до останнього часу не вироблено універсального її поняття, придатного для використання у різних галузях знань та цивільного обігу.

Зокрема, досить часто біржу характеризують з точки зору встановлення її економічної сутності. Під таким кутом погляду її вивчають як спеціально організований ринок цінностей, де в якості таких цінностей виступають: товари масового вжитку, цінні папери, валюта, фрахтові документи, комерційні векселі тощо [1]. При цьому наголошується, що особливість зазначеного ринку полягає в тому, що він завжди є оптовим, а предметом торгу виступають цінності, які можна замінити, з певними характеристиками, котрі до того ж відсутні у місті продажу [2]. Часом також уточнюється, що біржа є ринком, котрий функціонує постійно, на якому торгівля здійснюється за зразками. Це пов'язано з тим, що біржа є найбільш розвиненою формою регулярно функціонуючого ринку товарів, які можна замінити, що продаються за зразками, стандартами, а також ринку цінних паперів та іноземної валюти.

Разом із тим, біржу також визначають як організацію, де між учасниками товарного або валютного ринку укладаються при її сприянні певного виду правочини, які відповідають встановленим вимогам. До визначення біржі як організації є подібним характеристика її як товариства (спільноти) брокерів, які домовляються продавати торги в певному місці за певними правилами.

Зустрічаються такі визначення біржі, де увага звертається, головним чином, на зовнішні ознаки її діяльності, внаслідок чого біржа визначається як аукціон, де торгівля здійснюється шляхом обміну усними інструкціями між трейдерами (представниками брокерських фірм в торговій зоні біржі [3]). Покупці та продавці мають можливість оперативного вступати у контакт і мінятися ролями, здійснюючи протилежні правочини або підряд декілька правочинів.

Таким чином, можна виділити два основних підходи до визначення біржі:

  1. біржа – це певним чином організований ринок (сегмент ринку);

2) біржа – це організація особливого типу та призначення.


Становлення та розвиток інститутів спільного інвестування в Україні


План до курсової роботи:

Становлення та розвиток інститутів спільного інвестування в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Становлення та розвиток інститутів спільного інвестування в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1. Сутність та функції інститутів спільного інвестування

Інститути спільного інвестування - це інвестиційні фонди, метою діяльності яких є акумулювання коштів інвесторів для їх подальшого вкладання в цінні папери, корпоративні права та інші види нерухомості, результатом чого буде отримання інвесторами прибутку. Тобто ІСІ виступають посередником між інвестором та емітентом.

Аналіз вітчизняної наукової літератури з тлумачення терміну “інститут спільного інвестування” дає можливість зробити висновок, що більшість вчених дотримуються визначення законодавства.

Однак, деякі автори у своїх тлумаченнях наводять й інші ознаки цих фінансових посередників. Так, наприклад, М. Коваленко та Л. Радванська називають їх організаційно-правовою формою діяльності, пов’язаною з об’єднанням грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку. Вони зазначають, що історично інвестиційною компанією визнається торговець цінними паперами, який, окрім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення [12].

На думку В. Гриценко “в Україні в ролі інститутів колективного інвестування виступають професійні інвестори, які мають в своєму арсеналі великі обсяги капіталу, що надає їм можливостей для здійснення різноманітних видів інвестування” [5, с.27].

Л. Фурдичко при розгляді міжнародного досвіду й специфіки розвитку України, називає інститути спільного інвестування “ефективним інструментом нагромадження значних капіталів, обіг яких забезпечує гармонійний розвиток національної економіки” [13, с.81].

Альтернативним варіантом є науковий погляд аналітиків української асоціації інвестиційного бізнесу, які визначають нову для українського інвестора можливість вкладення своїх заощаджень з метою їхнього примноження. ІСІ – це інвестиційні фонди, в яких акумулюються кошти інвесторів для подальшого отримання прибутку через вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість [14].


Статутний капітал і корпоративні права підприємства


План до курсової роботи:

Статутний капітал і корпоративні права підприємства

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Статутний капітал і корпоративні права підприємства,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Статутний капітал підприємства та його функції

Капітал фірми є одним з факторів виробництва поряд з природними і трудовими ресурсами. Капітал - вартість, що авансується у виробництво з метою отримання прибутку [5, c. 45].

Термін « капітал » неоднозначно трактується в економічній літературі. З одного боку, під капіталом фірми розуміють суму акціонерного капіталу, емісійного доходу і нерозподіленого прибутку, що міститься в балансі підприємства. Величина капіталу розраховується як різниця між вартістю активів фірми і її кредиторською заборгованістю [12, c.122].

З іншого боку, під капіталом розуміють усі довгострокові джерела коштів.

Термін «капітал» часто використовують і для характеристики активів підприємства. При цьому він підрозділяється на основний капітал (довгострокові активи, у тому числі незавершене будівництво) та оборотний капітал ( всі оборотні кошти підприємства) [13, c. 256].

Зустрічаються також визначення капіталу як загальної вартості коштів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів [10, c. 43].

У західній літературі під терміном «капітал» розуміють всі джерела коштів, що використовуються для фінансування активів і операцій фірми, включаючи короткострокову та довгострокову заборгованість, привілейовані і звичайні акції (пасив балансу) [20, c. 74].

Структура капіталу - це сукупність фінансових коштів підприємства з різних джерел довгострокового фінансування, а якщо говорити точніше - співвідношення короткострокових зобов'язань, довгострокових зобов'язань і власного капіталу організації.


Стратегічне планування діяльності туристичного підприємства


План до курсової роботи:

Стратегічне планування діяльності туристичного підприємства

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Стратегічне планування діяльності туристичного підприємства,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

2.1. Коротка характеристика діяльності ДП Готелю «Україна»

Чотирьохзірковий Готель Україна розташований в Києві на Майдані Незалежності. Це місце, де перетинаються культурне, політичне та розважальне життя української столиці. Неподалік розташовані найвідоміші київські театри, Секретаріат Президента України, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, Національний банк, мерія, головпоштамт, нічні клуби та великі торговельні центри.

Готель Україна можна назвати першим «хмарочосом» Києва. Він має непросту, проте цікаву історію. Більше ста років тому, у киян тільки й розмов було про найвищий у місті славнозвісний «будинок Гінзбурга». Саме на його місці, аби підкреслити казковий природний ландшафт Києва, одразу після війни побудували висотний готель [36]. Його будівля ніби «коронує» головну площу столиці України. З вікон просторих і затишних номерів можна спостерігати за святковими концертами та парадами на Майдані Незалежності, динамічною панорамою Хрещатика, пам’яткою сивої давнини Старокиївською горою.

Юридична адреса підприємства: м. Київ, вул. Інститутська, 4.

До послуг готелю відносяться:

1. Послуги з проживання. У вартість номеру включено:

- сніданок у ресторані (шведський стіл) - з 07:00 до 10:30;
- безкоштовний WI-FI;
- служба прийому та обслуговування;
- служба телефонних операторів (послуга «Wake up» за проханням гостя);
- міський телефонний зв'язок у межах Києва;
- кабельне телебачення (31 канал);
- інформаційний термінал у холі готелю;


Стратегія оновлення продукції підприємства


План до курсової роботи:

Стратегія оновлення продукції підприємства

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Стратегія оновлення продукції підприємства,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Інноваційна політика підприємства в контексті стратегії розвитку

Вітчизняні підприємства недостатньо уваги приділяють формуванню інноваційної політики, спостерігається неефективне її впровадження. Це обмежує їх можливості використовувати наявний інноваційний потенціал для успішного функціонування. Багатьом вітчизняним підприємствам притаманна непостійність в інноваційній діяльності, крім того, починаючи з 2002 року йде спад виробництва нових продуктів, що є негативною тенденцією для української промисловості. Причинами таких негативних тенденцій є і неефективне управління інноваційною діяльністю, що обумовлено невикористанням сучасних управлінських технологій. Тому належне управління інноваційною діяльністю, формування та реалізація інноваційної політики мають стати першочерговими завданнями вітчизняних підприємств під час їх переходу на інноваційний шлях розвитку.

Розглянемо докладніше підходи до формування інноваційної політики, запропоновані вітчизняними та закордонними науковцями.

Як зазначає Ю.В. Мішустін, під час формування інноваційної політики перед вітчизняними підприємствами постають проблеми забезпечення власними зусиллями зниження стратегічної уразливості та стійкості господарських процесів, їх інноваційна політика повинна базуватися на розгляді нововведення як складного комплексу взаємозалежних видів діяльності, в результаті яких нова ідея не тільки впроваджується у виробництво, але й завершується прийняттям ринком продукту (товару, послуги, технології) [60].

Г.О. Склярова пропонує формувати оптимальну інноваційну політику на промислових підприємствах за такою послідовністю: формування підсистеми стратегічного планування інноваційної політики, формування підсистеми прогнозування інноваційних ризиків, підсистеми розроблення інноваційної програми підприємства, підсистеми планування реалізації інноваційних проектів.


Страхування вантажів, пасажирів та багажу


План до курсової роботи:

Страхування вантажів, пасажирів та багажу

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Страхування вантажів, пасажирів та багажу,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Сутність та необхідність страхування при транспортних перевезеннях

Страхування відповідальності є однією з найскладніших галузей страхової діяльності. Воно виникло і це на початку 20х років XIX ст., а в Україні найбільшого розвитку набуло на початку 90-х років XX ст.

За економічним змістом страхування відповідальності відіграє подвійну роль: з одного боку — захищає майнові інтереси самого страхувальники, а з другого — потерпілого (третьої особи) на випадок неплатоспроможності того, хто завдав збиток. В основу страхових відносин при страхуванні відповідальності покладено норми вітчизняного та міжнародного права, які закріплені у Законах України та постановах Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, розпорядженнях уряду України, міжнародних конвенціях та угодах. Цивільним кодексом України передбачена відповідальність особи, яка завдала шкоди життю, здоров'ю і майну третьої особи. Законом України "Про страхування" визначено об'єкт страхування відповідальності, яким можуть бути майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі.

Для страхування становлять інтерес такі види відповідальності: адміністративна; цивільна; матеріальна [13, с. 48-54].

Адміністративна відповідальність — це одна з форм юридичної відповідальності громадян і посадових осіб за здійснення ними адміністративного правопорушення.

Матеріальна відповідальність — це обов'язок працівника відшкодувати збитки, завдані ним підприємству своїми явно протиправними діями, згідно з порядком, установленим трудовим законодавством.

Цивільна (цивільно-правова) відповідальність як один із видів юридичної відповідальності суб'єктів господарювання — це встановлені нормами цивільного та господарського права юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою передбачених правом обов'язків, що пов'язано з порушенням суб'єктивних прав іншої особи.