ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Макроекономічна рівновага і цикл. Економічна рівновага та циклічністьМакроекономічна рівновага і цикл. Економічна рівновага та циклічність

Макроекономічна рівновага і цикл. Економічна рівновага та циклічність


Перелік тем курсових робіт, що розміщені на цій сторінці (перейдіть за посиланням):


1.1 Економічна рівновага та циклічність

Економічна рівновага характеризує такий стан економіки, при якому досягається стале урівноваження та взаємне збалансування структур, що протистоять одна одній (виробництво і споживання, попит і пропозиція тощо). В ринкових системах урівноваження досягається завдяки ринковому механізму через встановлення відповідних пропорцій. Рівновага відбиває внутрішній стан ринкової системи, яка само упорядковується.

Рівновага в економіці - це такий стан, при якому зберігається здатність економіки до саморегулювання: у випадку відхилення економічної системи від збалансованого стану в дію автоматично включаються сили, які намагаються відновити порушені структурні зв'язки [10, с. 118].

Автоматичним механізмом самонастроювання економічних зв'язків є механізм досконалої конкуренції, що не зазнає дії монополії. Отже, економічна рівновага є конкурентно-ринковою. Формування її відбувається за певних умов:
- функціонування на ринку економічно самостійних суб'єктів;
- можливість еластичного використання виробничих ресурсів і вільне ціноутворення;
- відсутність монополії та адміністративного втручання держави в систему підприємницької діяльності;
- наявність розвинутої ринкової інфраструктури. В умовах сьогодення в системі економічної рівноваги поряд з ринковими відносинами значне місце має державне регулювання.

Формування економічної рівноваги неможливе без поглиблення суспільного поділу праці. Саме суспільний поділ праці, його рівень і характер, що притаманні тій чи іншій економічній системі, зумовлюють суттєві ознаки механізму ринкової рівноваги, принципи його формування і функціонування, визначають специфіку його дії в конкретних історичних умовах. Ступінь розвитку та економічні межі суспільного поділу праці, в свою чергу, залежать від можливостей досягнення структурної збалансованості економічних зв'язків, їхнього рівноважного стану. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Макроекономічна рівновага і цикл. Економічна рівновага та циклічність.

Взаємозв'язок між економічною рівновагою і суспільним поділом праці характеризується тим, що досягнення першої є умовою вдосконалення макроструктури суспільного виробництва.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Макроекономічна рівновага і цикл. Економічна рівновага та циклічність,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Макроекономічна рівновага і цикл. Економічна рівновага та циклічність


Країнознавча та державно-правова характеристика Норвегії


План до курсової роботи:

Країнознавча та державно-правова характеристика Норвегії

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Країнознавча та державно-правова характеристика Норвегії,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Географічне положення держави

Королівство Норвегія (нор. Kongeriket Norge) - держава в Північній Європі, у західній частині Скандинавського півострова та великій кількості сусідніх малих островів. Межує на сході зі Швецією, Фінляндією та Росією. Омивається Баренцевим морем на північному сході, Норвезьким морем на заході та Північним на південному заході.

Офіційна назва - Королівство Норвегія (kongeriget norge).

Територія - 386,9 тис. кв. км (разом із архіпелагом Шпіцберген, Ян-Майєном та островом Буве). Населення - 4,416 млн. осіб.

Адміністративний поділ - 19 фульке (fylke - область), в т.ч. місто Осло, рівнозначне до фульке. Фульке поділяються на сільські (herreds-kommuner) та міські (by-kommuner) комуни.

Зовнішні території Північного Льодовитого океану - адміністративний район Шпицберген (Свалбард - група островів Північного Льодовитого океану). Територія - 62,4 тис. кв. км. Адміністративний центр - Лонгйербієн. Основна частина Свалбард - це архіпелаг Шпецберген. Суверенітет Норвегії над Свальбардом, встановлений Паризьким договором 9 лютого 1920 року. Шпіцберген офіційно оголошено частиною норвезької території з 14 серпня 1925 р. Губернатор призначається Радою Норвегії строком на три роки з можливим продовженням два роки. Зовнішні території в Атлантичному океані - острів Ян-Майєн, острів Буве. Столиця - Осло - 761, 2 тис. осіб.

Населення Норвегії становить близько 5 мільйонів, однієї з найменш населених країн Європи. Щільність населення - 16 осіб. / км?. Однак розподіл населення вкрай нерівномірний. Більше 1/5 населення зосереджено в південній частині Норвегії, на вузькій прибережній смузі навколо фіорду Осло (1/2) та Тьордхейм-фіорду. Понад 80% населення зосереджено в Південній, Західній та Східній Норвегії, причому останні припадають майже на половину.


Країнознавча та державно-правова характеристика ФРГ


План до курсової роботи:

Країнознавча та державно-правова характеристика ФРГ

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Країнознавча та державно-правова характеристика ФРГ,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Географічне положення держави

Федеративна Республіка Німеччина (Німеччина) розташована в Центральній Європі. Межує з Данією (довжина загальної кордону - 68 км), на півночі - з Нідерландами (577 км), з Бельгією (167 км), Люксембургом (138 км) та Францією (451 км) на заході, Швейцарією (334 км) та Австрією (784 км) на півдні, Чехією (646 км) та Польщею (456 км) на сході та південному сході.

Важливою умовою розвитку національної економіки Німеччини є її ЕГП. Німеччина розташована в субрегіоні Західної Європи. Межує з дев'ятьма країнами. Країни-сусіди Німеччини - це переважно високорозвинені країни, їх партнери в Європейському Союзі. Усі сусідні країни, крім Швейцарії та Австрії, є членами військово-політичного блоку НАТО. Німеччина розташована на перетині найважливіших транзитних маршрутів Європи. Має вихід до Північного та Балтійського морів. Країна близька до важливих мінеральних ресурсів Європи.

Площа території - 357 021 кв. км. 6 місце в Європі після Росії, України, Франції, Іспанії та Швеції.

Природні умови Німеччини загалом сприятливі для розвитку економічної діяльності.

Клімат країни помірний, перехідний від морського до континентального. Такі кліматичні особливості визначають спеціалізацію сільського господарства.

В останні століття на розташування німецької промисловості значно впливали мінеральні ресурси. Зараз більшість з них вичерпано. Тому Німеччина стала країною, залежною від імпортних мінеральних ресурсів.

Хоча країна має багато глибоких річок (Рейн, Дунай, Ельба), вона відчуває дефіцит води через високі виробничі потреби. Невеликий гідроенергетичний потенціал річок, що стікають з Альп, майже повністю задіяний у виробництві. Крім річок, канали відіграють головну роль у судноплавстві [3, c. 64].


Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності та її елементи


План до курсової роботи:

Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності та її елементи

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності та її елементи,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1. Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності та її елементи

Злочини у сфері службової діяльності – це умисні діяння, що посягають на суспільні відносини, які забезпечують нормальну діяльність державного і громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності (за Н.М Ярмиш) [12, с. 76]. За Кримінальним кодексом України (далі – КК) до таких злочинів відносяться: 1) злочини у сфері службової діяльності, яка здійснюється тільки в органах державної влади, місцевого самоврядування і юридичних особах публічного права (статті 364, 365, 368, 368-2, 369, 369-2 КК); 2) злочини, вчинювані у сфері службової діяльності, яка здійснюється лише в юридичних особах приватного права (статті 364-1, 365-1, 368-3 КК); 3) злочини, які можуть бути вчинені у сфері службової діяльності, що здійснюється в юридичних особах як публічного, так і приватного права (статті 366, 367, 370 КК) [1, с.131].

Криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності, зазначає О.В. Пчеліна, є складовою відповідної криміналістичної методики, в якій містяться узагальнені відомості про закономірності механізму вчинення вказаної категорії злочинів, котрі дозволять слідчому прогнозувати свою діяльність [14]. Крім того, криміналістична характеристика злочинів у сфері службової діяльності є однією з найбільш важливих складових розслідування, оскільки має багатий інформаційний потенціал, що застосовується для формування саме теоретичної бази версії.

Криміналістичну характеристику службових злочинів складають відомості про типові ознаки особи злочинця, способи, обстановку вчинення злочину, предмет посягання та сліди злочину [14]. Зазначені елементи криміналістичної характеристики злочинів у сфері службової діяльності перебувають в нерозривному зв’язку одне з одним.


Кримінальна відповідальність за кримінальні правопорушення, вчинені у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння


План до курсової роботи:

Кримінальна відповідальність за кримінальні правопорушення, вчинені у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Кримінальна відповідальність за кримінальні правопорушення, вчинені у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Стан сп’яніння як внутрішня детермінанта вчинення злочину

Історія людства, мабуть, не знає періоду, протягом якого не було б згадок про вживання одурманюючих речовин людьми різного роду. У той же час в різних країнах, в залежності від культури і традицій, перевага віддавалася різним одурманюючих речовин. Це можуть бути наркотики або алкоголь. Останній є традиційним напоєм для слов'янських держав.

Стрімкі темпи розвитку економічної сфери нашої держави відкрили великі можливості для підвищення рівня життя громадян дало поштовх розвитку злочинності. А те, що в останні роки став доступний широкий асортимент алкогольної продукції та інших засобів сп'яніння, які розраховані на найрізноманітніші споживчі смаки і матеріальні можливості, дозволяє населенню вільно споживати алкоголь та інші засоби сп'яніння. Стан сп'яніння учасників злочину проявляється в найрізноманітніших сферах злочинних посягань: від простих (побутових) до найскладніших (шахрайство, вбивство та ін.) видів злочинів. Але цей факт не завжди очевидний, часто вимагає доказів і може мати принципове значення для ефективного розкриття і розслідування злочину [2, с. .207].

Залежно від речовини, вживання якого викликає інтоксикацію, його ділять на:

- алкогольне;
– наркотичне;
- токсичне.

З медичної точки зору алкогольна інтоксикація - це стан людини, що виникає в результаті надмірного вживання алкогольних напоїв (алкогольна інтоксикація), яке призводить до фізіологічних, психічних, вегетативних і неврологічних розладів.

Існує три ступені алкогольного сп'яніння:

– легкий;
– середній;
– тяжкий.


Кримінальна відповідальність за незаконну трансплантацію органів або тканин людини в контексті зарубіжного кримінального законодавства


План до курсової роботи:

Кримінальна відповідальність за незаконну трансплантацію органів або тканин людини в контексті зарубіжного кримінального законодавства

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Кримінальна відповідальність за незаконну трансплантацію органів або тканин людини в контексті зарубіжного кримінального законодавства,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Генезис правового регулювання трансплантації органів і тканин людини

Недосконалість правового регулювання медичної діяльності здатне стримати розвиток суспільних відносин в цій сфері, а також загрожує життю та здоров’ю людей [2, с.17]. Тому для повноцінного дослідження кримінальної відповідальності за незаконну трансплантацію вважаємо за доцільне проаналізувати історію розвитку законодавства, що регулює трансплантацію органів і тканин людини. Безумовно, не йдеться про вичерпне дослідження історії розвитку правового регулювання пересадки органів та тканин людини, бо це надзвичайно б розширило обсяг та межі роботи. Проаналізуємо основні положення.

Аналіз генезису правової регламентації трансплантації органів та тканин людини проводився 1.1. Гореликом [3], Н.Є. Криловою [4], H.A. Маргацькою [5], Г.В. Чеботарьовою [2] та іншими науковцями, але питання правового забезпечення трансплантології, ще не знайшло свого остаточного вирішення і потребує подальшої розробки. Тому метою запропонованої статті є дослідження становлення та розвитку законодавства, що регулює трансплантацію органів і тканин людини та формулювання відповідних висновків.

Першим нормативним актом радянського періоду, який визначав права, обов’язки та відповідальність медичних працівників, була Постанова ВЦВК та РНК РРФСР від 01.12.1924 р. «Про професійну роботу і права медичних працівників», яка закріпила обов’язок отримувати згоду пацієнта на проведення будь - якої операції.

Враховуючи стан медицини та нагальну потребу нормативного забезпечення донорства крові, яке є видом трансплантації, наприкінці 20-х рр. XX століття активно розпочинає створюватися відповідна нормативна база: Інструкція «Про застосування лікувального методу переливання крові», затверджена 14.08.1928 р.


Кримінальні процесуальні функції. Види кримінальних процесуальних функцій


План до курсової роботи:

Кримінальні процесуальні функції. Види кримінальних процесуальних функцій

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Кримінальні процесуальні функції. Види кримінальних процесуальних функцій ,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття та ознаки кримінальних процесуальних функцій

Проблемі визначення поняття і змісту кримінальної процесуальної функції як однієї з актуальних у науці кримінального процесу завжди приділялось багато уваги, але й досі вона залишається дискусійною та суперечливою. Різні погляди існують на сутність поняття «кримінальна процесуальна функція», що можливо пояснити багатозначністю указаного терміна, а також не розробленістю питання про співвідношення поняття «кримінальна процесуальна функція» з такими близькими за значенням до нього поняттями, як «вид кримінальної процесуальної діяльності», «напрями кримінальної процесуальної діяльності», «обов’язки суб’єктів кримінальної юстиції» тощо. Так, до кримінальних процесуальних функцій українські вчені-правознавці С. Альперт, Ю. Грошевий, В. Попелюшко, О. Яновська та інші відносили основні напрями цієї діяльності [2, с. 13;]. Зокрема, О. Яновська термін «кримінальна процесуальна функція» визначає так: «це виражені в законі основні напрямки процесуальної діяльності, що здійснюються з метою реалізації завдань кримінального провадження суб’єктами, уповноваженими на ведення процесу або наділеними правами для активної участі у справах з метою захисту своїх законних прав» [44, с. 23].

Л. Алексєєва, М. Мичко, Л. Давиденко та інші вважають, що поняття кримінальна процесуальна функція» значно ширше від поняття «напрям діяльності», бо крім практичного спрямування конкретного виду діяльності, функція повинна містити ще й соціальне призначення цієї діяльності. Свій висновок вони обґрунтовують тим, що природа будь-якої функції завжди двоїста: з одного боку, це обов’язок здійснювати певну діяльність, а з другого – безпосередня її реалізація. «Напрям діяльності» і «соціальне її призначення» – дві обов’язкові сторони будь-якої функції. У зв’язку з цим науковці вважають, що поняття «кримінальна процесуальна функція» повинно відображати не лише характер процесуальної діяльності, а й соціальну її спрямованість, бо інколи один вид діяльності може виконуватися за допомогою різних функцій, які відрізняються між собою не лише за характером діяльності, а й за соціальним спрямуванням.


Кримінально-правова характеристика використання неповнолітньої дитини для заняття жебрацтвом


План до курсової роботи:

Кримінально-правова характеристика використання неповнолітньої дитини для заняття жебрацтвом

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Кримінально-правова характеристика використання неповнолітньої дитини для заняття жебрацтвом,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Залучення неповнолітньої особи до злочину виявляється у діях дорослої людини, пов’язаних із безпосереднім психічним та фізичним впливом на неповнолітню особу, вчинених з метою спровокувати його бажання брати участь у злочині, та передбачає ініціативну поведінку, пов’язану з впливом на неповнолітнього до залучення його до участі у злочині, включаючи переконання, залякування, хабарництво, обман, підбурювання помсти, ревнощів чи інших підбурювань, пропозицію вчинити злочин, обіцянку придбати чи продати викрадене майно, даючи поради про місце і способи, за допомогою яких вчиняють або приховують сліди злочину, вживати алкоголь з неповнолітньою особою з метою сприяння його схильності до вчинення злочину тощо [2, с. 258].

Необхідність захисту неповнолітніх від негативного впливу дорослих пояснюється, на справедливу думку Г.М. Міньковського та А.П. Тузова тим, що "їхні моральні почуття ще не мають характеру стійких вірувань. Вони можуть захоплюватися героїчний вчинок і в той же час не підлітків часто приваблюють до зовнішніх проявів особистості. Однак вони не завжди можуть побачити їх справжні наміри. Ось чому виникають псевдо-захоплення. Ось чому неповнолітні, особливо морально нестабільні ті, що може порівняно задіяти дітей у злочинній чи іншій асоціальній діяльності.

Залежність правопорушень серед дорослого населення від правопорушень серед неповнолітніх відома вже давно, оскільки остання в певному сенсі є джерелом і резервом усіх злочинів.

Статистика свідчить, що за останні роки кількість неповнолітніх, які вчинили злочини, пов’язані з дорослими, зросла в 2,2 рази.

У 2018 році за злочини неповнолітніх, пов’язані із дорослими, було засуджено 6489 неповнолітніх. Третина засуджених підлітків (32,3%) вчинили злочини разом з дорослими, іноді під їхнім прямим впливом. Це, насамперед, корисливі пропозиції, прохання, поради чи часто - залучення до спільного використання алкогольних напоїв чи наркотиків.


Кримінально-правова характеристика легалізації доходів одержаних злочинним шляхом


План до курсової роботи:

Кримінально-правова характеристика легалізації доходів одержаних злочинним шляхом

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Кримінально-правова характеристика легалізації доходів одержаних злочинним шляхом,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Об’єкт і предмет складу злочину

Об’єкт злочину є обов’язковим елементом будь-якого складу злочину, тому його правильне встановлення має визначальне значення для юридичної оцінки злочину, визначення тяжкості заподіяної злочином шкоди, відмежування певного злочину від суміжних злочинів [12, с. 77].

У кримінально-правовій літературі традиційно об’єктом злочину є суспільні відносини, які знаходяться під охороною кримінального закону та яким через вчинення злочину заподіюється чи може бути заподіяна значна шкода. В цьому аспекті ми підтримуємо погляди вчених, згідно з якими поняття «суспільні відносини» як об’єкт злочину з урахуванням його обсягу та змісту є більш ємним і не виключає, а, навпаки, змістовно включає в себе тією чи іншою мірою також правоохоронювані блага, інтереси та цінності. Відповідно, з позиції наукового підходу, це поняття є більш широким за своїм обсягом і найбільш прийнятним [6, с. 14].

У науці кримінального права більш поширенішою є триступенева класифікація об’єктів «за вертикаллю» (загальний, родовий і безпосередній) [2, с. 104–105]. Прихильники чотириступеневої класифікації виділяють загальний, родовий, видовий і безпосередній об’єкти. Виділення видового об’єкта не суперечить, а існує поряд із триступеневою класифікацією – для виокремлення певних груп суспільних відносин, які входять до родового об’єкта. Саме на таку позицію будемо орієнтуватися в подальшому.

Родовий об’єкт – це група відносин, на яку посягають однорідні злочини. Так, В.Я. Тацій визначає родовий об’єкт як об’єкт, яким охоплюється певне коло тотожних чи однорідних за своєю соціальною і економічною сутністю суспільних відносин, які через це повинні охоронятися єдиним комплексом взаємозалежних кримінально-правових норм [2, с. 105].


Кримінально-правова характеристика наруги над державними символами


План до курсової роботи:

Кримінально-правова характеристика наруги над державними символами

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Кримінально-правова характеристика наруги над державними символами,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття, сутність державних символів України та їх правова охорона

Державна символіка є важливим атрибутом сучасної держави, частиною її конституційного ладу. Символи нації, створені нею в процесі власного державотворення, з часом, як правило, стають державними в результаті їх консолідації на законодавчому та правовому рівнях. Символічна історична традиція перетворює населення в народ, формує націю. Національна символіка України орієнтована на вираження провідної ролі нації у формуванні власної держави.

Державні символи визначаються та закріплюються на конституційно-правовому рівні офіційними символами держави, які у стислій формі відображають її суверенітет та ідеологію та, як правило, мають етнічне та національне походження.

У юриспруденції поняття "державна символіка" трактується по-різному: як вищі відмінності держави, закріплені в законі країни, офіційні знаки (зображення, предмети) або звукові вирази, які в стислій формі передають одне або більше ідей політичного чи історичного характеру та символізують суверенітет. Держави, в основі яких покладена конституція чи спеціальні закони, як правило, мають історичне походження, відображають особливості розвитку та сучасний стан суспільства.

Ознаки символів держави [1, c. 44]:

1) Є офіційними знаками держави, які є результатом їх інституціоналізації, тобто нормативної фіксації держави. Значення інституціоналізації символів держави полягає в наступному:
- встановлює перелік державних символів, які ідентифікують певний стан у знакові чи іншій формі;
- визначають вміст відповідного символу статусу, його графічне зображення тощо;
- забезпечується та гарантується належна стабільність державних символів;
- висвітлюються нові суспільні відносини, які є політично важливими та соціально значущими в умовах державно-правової реальності;


Кримінально-правова характеристика насильницького донорства


План до курсової роботи:

Кримінально-правова характеристика насильницького донорства

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Кримінально-правова характеристика насильницького донорства,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Об’єкт злочину

Правильне встановлення об’єкта злочину є важливою теоретичною та практичною проблемою, оскільки від його чіткого визначення залежить точне встановлення юридичних ознак та ступеня небезпечності складу злочину, правильної кваліфікації, а також відмежування його від інших правопорушень.

У теорії кримінального права основні теорії та концепції об’єктом злочину визнають: суспільні відносини (В.І. Борисов, М.Й. Коржанський, Ю.О. Кучер, А.В. Савченко, В.Я. Тацій,); соціальні цінності (П.С. Матишевський, Т.І. Присяжнюк, Є.В. Фесенко); соціальні блага (С.Б. Гавриш, А.Ф. Зелінський, В.М. Куц); блага, інтереси і права (В.Т. Дзюба); право охоронювані інтереси та блага особистості, суспільства або держави (О.Ф. Бантищев); правовідносини (С.Я. Лихова); блага та суспільні відносини (А. М. Ришелюк); сфери життєдіяльності людей (В.П. Ємельянов); соціальну оболонку суспільних відносин (В.М. Трубніков).

Домінуючою у кримінально-правовій доктрині є позиція, згідно з якою об’єктом будь-якого злочину є суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом [1, с. 7].

Характерними ознаками об’єкта складу злочину є: суспільні відносини, предмет та потерпілий. При цьому, суспільні відносини є обов’язковою складовою об’єкта складу злочину, а предмет та потерпілий – факультативними.

Загальноприйнятою є класифікація об’єкта складу злочину «по вертикалі», за якої об’єкт поділяється на загальний, родовий та безпосередній [5, с. 64].

Загальним об’єктом складу злочину є всі суспільні відносини, що охороняються КК України.