ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Капітал комерційного банку особливості формування та управлінняКапітал комерційного банку особливості формування та управління

Капітал комерційного банку особливості формування та управління



1.1. Ресурси комерційного банку, їх склад та структура

Комерційні банки є насамперед підприємствами, що спеціалізуються на посередницькій діяльності, яка пов’язана з одного боку із купівлею вільних грошових коштів на ринку ресурсів, а з другого – їх продажем підприємствам, організаціям та населенню. За таких умов для банків є однаково важливими як операції із залучення коштів, так і з їх розміщення. Від операцій із залучення коштів залежить розмір банківських ресурсів, а отже і масштаби діяльності комерційних банків. В свою чергу вигідне розміщення ресурсів сприяє підвищенню дохідності та ліквідності комерційних банків. В свою чергу вигідне розміщення ресурсів сприяє підвищенню дохідності та ліквідності комерційних банків, забезпечує їх економічну самостійність та стабільність.

Ресурси комерційного банку – це сукупність грошових коштів, які знаходяться у розпорядження банку і використовуються ним для здійснення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Капітал комерційного банку особливості формування та управління.

Банківські ресурси з точки зору джерел утворення поділяються на власні і залучені. До власних коштів банку належать статутний капітал, резервний та інші фонди, резерви на покриття різноманітних ризиків і нерозподілений прибуток. До залучених коштів відносяться кошти на депозитних рахунках клієнтів банку, позики, отримані від інших банків, і кошти, отримані від інших кредиторів.

Головним джерелом банківських ресурсів є залучені кошти, частка яких в середньому по банківській системі України складає 80% від загальної величини ресурсів, а решта (20%) припадає на власний капітал [3, с.83].

Структура ресурсів окремих комерційних банків є індивідуальною і залежить від ступеня їх спеціалізації, особливостей їх діяльності, стану ринку кредитних ресурсів та інших факторів. Так, універсальні комерційні банки, які здійснюють переважно операції з короткострокового кредитування, як основний вид залучених ресурсів використовують короткотермінові депозити, а іпотечні банки, які займаються довгостроковим кредитуванням під заставу нерухомості, мобілізують кошти шляхом випуску та реалізації довгострокових зобов’язань (іпотечних облігацій). Придбати курсову на тему - Капітал комерційного банку особливості формування та управління, можна вже сьогодні!.

На підставі аналіз наукових джерел виявлено критерії, яким має відповідати визначення поняття “ресурси комерційного банку”, а саме джерела створення, мета, напрями використання ресурсів, а також специфіка банку як організації, що здійснює розміщення мобілізованих на фінансовому ринку ресурсів з метою дослідження доходу.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Капітал комерційного банку особливості формування та управління,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Капітал комерційного банку особливості формування та управління


Роль країн південно-східної Азії в розвитку світогосподарських зв'язків


План до курсової роботи:

Роль країн південно-східної Азії в розвитку світогосподарських звязків

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Роль країн південно-східної Азії в розвитку світогосподарських звязків,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Поняття та сутність економічних взаємовідносин у світі

Економічний розвиток і приріст населення в різних регіонах світу відбуваються нерівномірно, що також викликає необхідність розширювати міжнародні обміни, які сприяють розвитку нових ринків (товарів, послуг, праці, інформаційних, фінансових тощо), імпорту сировини, технологічного та інформаційного обміну, науковим, науково-технічним, виробничим, культурним та іншим зовнішньоекономічних зв'язків.

У сучасному світі прогрес кожної країни невіддільний від її участі у світовому обміні матеріальними та духовними цінностями. Нині жодна, навіть найрозвиненіша, країна не зможе однаково ефективно виробляти весь асортимент сучасної продукції. Часи національної відокремленості, господарської замкненості держав минули.

Провідні позиції в міжнародних економічних відносинах посідають економічно розвинуті країни Заходу, частка яких становить від 2/3 до 3/4 усіх видів міжнародних зв'язків. Країни, що розвиваються, ще й досі вельми залежать від експорту сировини, палива і продовольства.

Ще 1974 р. ООН прийняла програму Нового міжнародного економічного порядку, мета якого полягає в перебудові міжнародних економічних відносин на справедливій основі. Програмою передбачено:
? встановлення повного національного суверенітету над природними ресурсами і всіма видами господарської діяльності;
? поліпшення умов міжнародної торгівлі;
? скорочення технологічного розриву між розвиненими країнами і тими, що розвиваються;
? полегшення тягаря фінансової заборгованості країн, що розвиваються;
? контроль за діяльністю міжнародних монополій.

За час, який минув відтоді, країни, що розвиваються, спромоглися досягти значних успіхів. Але впровадження нового міжнародного економічного порядку, різнобічного включення Півдня у всесвітні економічні відносини залишається однією з нагальних проблем світового господарства [39, с. 17].


Роман Ідіот у контексті творчості Ф. М. Достоєвського, морально-етична проблематика, християнські мотиви


План до курсової роботи:

Роман Ідіот у контексті творчості Ф. М. Достоєвського, морально-етична проблематика, християнські мотиви

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Роман Ідіот у контексті творчості Ф. М. Достоєвського, морально-етична проблематика, християнські мотиви,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Творчість Достоєвського як одна з вершин російської і
світової літератури

Російська література багата на геніїв. Це і Пушкін, і Лєрмонтов, і наш Гоголь і Толстой. Якби нині складали десятку найкращих письменників другого тисячоліття (за оцінкою сучасних митців, літературознавців, за кількістю перевидань тощо), Достоєвський, поза сумнівом, увійшов би до цього переліку. Однак за життя Федора Михайловича Достоєвського за межами Росії не знали навіть письменники. На батьківщині ж тогочасні літературні критики не вирізняли його з-поміж таких видатних письменників, як Некрасов, Чернишевський, Лєсков, Гончаров. Наприкінці XX століття визнаний майстер світового роману Володимир Набоков (який, однак, навряд чи увійшов би до умовної «десятки») переконливо розвінчував стилістику романів Достоєвського, називаючи її «незграбною».

Достоєвський починається й закінчується парадоксом. Суперечливі композиція його романів, побудова фраз, виклад думок. Суперечлива натура цього генія, парадоксальне життя. Федір Достоєвський з дитинства мріяв стати письменником. Перший же його роман «Бідні люди» високо оцінили Микола Некрасов і Віссаріон Бєлінський, а чотири пізніх твори увійшли до списку «100 кращих книг всіх часів».

Дитинство Федора Достоєвського, його братів і сестер пройшло в Москві. Батько майбутнього письменника, Михайло Достоєвський, працював штаб-лікарем московської Маріїнської лікарні для бідних. Мати – Марія Нечаєва – походила з з роду московських купців. Хоча сім'я була небагата, дітям намагалися дати гарну освіту. Батько сам викладав їм латинь, вчителі – математику, французьку мову і російську словесність. Після смерті матері в 1837 році Федора Достоєвського і його старшого брата Михайла відправили вчитися в Петербург – в Інженерне училище. Але Достоєвський про цей час згадував так: «Ми мріяли лиш про поетів та поезію» [8, с. 49].


Світовий ринок технологій, структура, особливості, сучасні тенденції


План до курсової роботи:

Світовий ринок технологій, структура, особливості, сучасні тенденції

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Світовий ринок технологій, структура, особливості, сучасні тенденції,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Історія формування світового ринку технологій

Можна виокремити кілька головних етапів розвитку міжнародного технологічного обміну й формування інноваційного ринку. На першому етапі (кінець XIX – середина XX ст.) інтернаціоналізація почала охоплювати сферу виробництва, науки й техніки, створюються транснаціональні корпорації. Головною формою технологічного трансферту в цей період були прямі інвестиції транснаціональних корпорацій (ТНК) у країни, що розвиваються, та колонії. Другий етап (1950–70-ті роки) характеризується подальшим поглибленням міжнародного поділу праці, інтенсивним розвитком міждержавної спеціалізації й кооперування виробництва на рівні фірм і підприємств.

Різко посилюється активність ТНК, зростає їхня кількість, обсяг виробництва й продажів і, відповідно, – роль у національній та світовій економіці. Змінюється характер та географія зарубіжних інвестицій та міжнародного технологічного обміну. Їх починають спрямовувати переважно у розвинуті країни. Міжнародний технологічний трансферт реалізують у формі спільних підприємств, ліцензійних угод, контрактів у сфері управління та маркетингу, угод про надання технічної допомоги, договорів про передачу власникам новозбудованих підприємств «під ключ». Першочергового значення набуває отримання знань і «ноу-хау» [20, с. 355].

Наприкінці 1970-х років (третій етап) міжнародний поділ праці ускладнюється, стає дедалі сильнішим, охоплюючи й передвиробничу, науково-технічну сферу. Провідною формою міжнародного технологічного трансферту стає продаж ліцензій, усталюється міжнародна кооперація у сфері науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, з’являються комплексні міжнародні угоди стратегічного характеру – стратегічні альянси (консорціуми) [4, с. 25].

Згідно з даними Міжнародного валютного фонду, кількість країн, що обмінюються технологіями, упродовж 70-90-х років ХХ ст. збільшилась із 22-х до 84-х, розширився національний склад і продавців, і покупців технологій. Саме цим пояснюють той факт, що темпи зростання міжнародного обміну технологіями переважає над традиційними світогосподарськими потоками як товарів, так і грошових капіталів.


Сенсомоторний розвиток дітей молодшого дошкільного віку в процесі занять з ліплення


План до курсової роботи:

Світовий ринок технологій, структура, особливості, сучасні тенденції

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Світовий ринок технологій, структура, особливості, сучасні тенденції,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Історія формування світового ринку технологій

Можна виокремити кілька головних етапів розвитку міжнародного технологічного обміну й формування інноваційного ринку. На першому етапі (кінець XIX – середина XX ст.) інтернаціоналізація почала охоплювати сферу виробництва, науки й техніки, створюються транснаціональні корпорації. Головною формою технологічного трансферту в цей період були прямі інвестиції транснаціональних корпорацій (ТНК) у країни, що розвиваються, та колонії. Другий етап (1950–70-ті роки) характеризується подальшим поглибленням міжнародного поділу праці, інтенсивним розвитком міждержавної спеціалізації й кооперування виробництва на рівні фірм і підприємств.

Різко посилюється активність ТНК, зростає їхня кількість, обсяг виробництва й продажів і, відповідно, – роль у національній та світовій економіці. Змінюється характер та географія зарубіжних інвестицій та міжнародного технологічного обміну. Їх починають спрямовувати переважно у розвинуті країни. Міжнародний технологічний трансферт реалізують у формі спільних підприємств, ліцензійних угод, контрактів у сфері управління та маркетингу, угод про надання технічної допомоги, договорів про передачу власникам новозбудованих підприємств «під ключ». Першочергового значення набуває отримання знань і «ноу-хау» [20, с. 355].

Наприкінці 1970-х років (третій етап) міжнародний поділ праці ускладнюється, стає дедалі сильнішим, охоплюючи й передвиробничу, науково-технічну сферу. Провідною формою міжнародного технологічного трансферту стає продаж ліцензій, усталюється міжнародна кооперація у сфері науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, з’являються комплексні міжнародні угоди стратегічного характеру – стратегічні альянси (консорціуми) [4, с. 25].

Згідно з даними Міжнародного валютного фонду, кількість країн, що обмінюються технологіями, упродовж 70-90-х років ХХ ст. збільшилась із 22-х до 84-х, розширився національний склад і продавців, і покупців технологій. Саме цим пояснюють той факт, що темпи зростання міжнародного обміну технологіями переважає над традиційними світогосподарськими потоками як товарів, так і грошових капіталів.


Сепаратизм як загроза національній безпеці України


План до курсової роботи:

Сепаратизм як загроза національній безпеці України

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Сепаратизм як загроза національній безпеці України,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Загальна характеристика поняття сепаратизму

Одним із факторів дестабілізації стану окремих держав у різних частинах світу, як і системи міжнародних відносин загалом, стали сепаратистські рухи, які характеризуються різноманітністю за видами та формами прояву. Вивчення цього явища, визначення його поняття та видів є основою для розробки засобів запобігання та боротьби з сепаратизмом, забезпечення територіальної цілісності держав, як основного принципу міжнародного права

Події в Україні показують, що сепаратизм, погрожуючи державному суверенітету, підриває територіальну цілісність, порушує принципи геополітичної безпеки нашої держави, знижує її міжнародний престиж тощо.

Довгий час явище сепаратизму привертало увагу теоретиків та практиків провідних наукових установ, аналітичних центрів та засобів масової інформації. Існують об'єктивні та суб'єктивні обмеження, які впливають на процес аналізу цього явища. Об’єктивно сепаратизм не є однорідним явищем, хоча в основному відображає кризові процеси суспільного розвитку. Сепаратистські прояви поєднують в собі такі показники, як часова та територіальна протяжність, географічне положення та геополітичне середовище, абсолютна та конкретна кількість учасників, легітимація ідеологічної платформи. Диференційований прояв цих властивостей ускладнює розробку критеріїв їх кваліфікації як сепаратистських чи несепаратистських. Суб’єктивно сепаратизм - явище, що має конфліктний характер, тому складно оцінити конфлікт, нейтрально сприймати події, що відбуваються, і поведінку його учасників [2, c. 109].

«Сепаратизм» породжує потребу в систематичному їх узагальненні, пошуку інваріантної формулювання концепції за принципом необхідності та достатності її основних компонентів та відповідної структури, які в сукупності забезпечують загальність висловлення.


Синтез, фізико-хімічні властивості і фармакологічна активність похідних коричної кислоти


План до курсової роботи:

Синтез, фізико-хімічні властивості і фармакологічна активність похідних коричної кислоти

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Синтез, фізико-хімічні властивості і фармакологічна активність похідних коричної кислоти,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1. СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ КОРИЧНОЇ КИСЛОТИ

Кислота корична — кристалічна, безбарвна сполука, зі специфічним запахом, поганорозчинна у воді, добре — в спирті та діетиловому ефірі, Tтопл. 133 °C, Tкип. 300 °C. Накопичується у значних кількостях у бальзамічних ексудатах рослин, напр., у перуанському бальзамі, входить до складу багатьох рослин, її використовують для покращання запаху продуктів, бо вона характеризується медово-квітковим запахом, її етиловий ефір є компонентом кори кориці та інших ефірних олій рослин. Є складовою частиною шикіматного та фенілпропаноїдного шляху синтезу фенольних сполук у рослинах. Застосовують її як консервант у харчовій промисловості, у синтезі речовин (напр. індиго), використовують у парфумерних і косметичних композиціях.

За будовою вуглецевого скелету феноли поділяють на:
? С6 – прості феноли, бензохінон;
? С6-С1 – фенольні кислоти, похідні бензойної кислоти;
? С6-С2 – ацетофенон, фенілоцтова кислота;
? С6-С3 – гідроксикоричні кислоти, кумарини, фенілпропани, хромони;
? С6-С4 – нафтохінони;
? С6-С1–С6 – ксантони;
? С6-С2–С6 – стильбени, антрахінони;
? С6-С3–С6 – флавоноїди, ізофлавоноїди;
? (С6-С3)2 – лігнани, неолігнани;
? (С6-С3– С6)2 – біофлавоноїди;
? (С6-С3)n – лігніни,
? (С6)n – катехіни, меланіни,
? (С6-С3–С6)n – конденсовані дубильні речовини (Harborne, 1980; Aoki et al., 2000; Hattenschwiler et al., 2000; Iwashina, 2000; Lattanzio et al., 2003) [4, С. 105].

Феноли також класифікують за кількістю ароматичних кілець у молекулі та хімічною природою структурних елементів, які поєднують ці кільця (King et al., 1999). Кінг і Янг у 1999 році виділили три найбільш важливі групи харчових фенолів: флавоноїди, фенольні кислоти та поліфеноли. Слід відзначити, що попередній скринінг харчових фенолів свідчить про їх високу варіабельність навіть в межах одного рослинного організму.


Система показників рентабельності підприємства та методи їх оцінки


План до курсової роботи:

Система показників рентабельності підприємства та методи їх оцінки

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Система показників рентабельності підприємства та методи їх оцінки,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Економічна характеристика рентабельності підприємства

Кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства є величина прибутку (або збитку), яка обчислюється на основі суми доходу і поточних витрат, пов'язаних з його отриманням.

Так, слід відзначити про те, що поняття «прибуток» слід розглядати на рівні будь-якого суб’єкта господарювання – юридичної особи. Тобто, мова йде про те, що фінансовий результат діяльності фізичних осіб, які не виконують підприємницької функції (мова йде про найманих працівників, вкладників банків, володарів акцій та ін.) – це сума доходу, до якого входить заробітна плата, проценти на інвестовані капітали, рентні платежі та ресурси власного призначення, які використовуються. Що ж до юридичних осіб, для того, щоб визначити їх кінцевий фінансовий результат, слід обчислити саме значення прибутку, тому, що суб’єкти господарювання, здійснюють фінансово-господарську діяльність та витрачають фінансові ресурси (мова йде про витрати, поточного характеру), які слід пов’язати із отриманням доходів. Якщо значення доходів більше чим значення зазначених витрат, суб’єкти господарювання можуть отримати бажанні фінансові результати від фінансово-господарської діяльності, які вимірюються сумою прибутку, який було отримано [12, с. 91].

Прибуток розглядають як частину чистого доходу, який залишається у суб’єкта господарювання після того, як відшкодовано усі затрати, які пов’язують із виробничим процесом, процесом реалізації та іншою діяльністю.

На сучасному етапі ринкових відносин прибуток розглядають як джерело будь-яких фінансових ресурсів суб’єкта господарювання. Значення прибутку має характеризувати фінансовий результат діяльності суб’єкта господарювання та має показувати рівень його фінансового стану. Прибуток – основне фінансове джерело розвитку та діяльності суб’єкта господарювання; науково-технічне удосконалення матеріально-технічної бази. Прибуток також являється джерелом, яке дозволяє сплачувати податки. Якщо враховувати значення прибутку у діяльності підприємства, то вся діяльність має спрямовуватися на його збільшення.


Склад та структура Верховної Ради України


План до курсової роботи:

Склад та структура Верховної Ради України

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Склад та структура Верховної Ради України,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Історія створення та становлення Верховної Ради України

Традиції українського парламентаризму сягають давньоруського віча - всенародних зборів середньовічної громади чи міста. У ХV столітті, у литовсько-польську добу, на українських землях з’явилася практика проведення зібрань шляхти - сеймів. Сейми мали декілька рівнів - від земського до добу загальнонаціонального важливих Вального проводилися сейму. У Верховної XVI століття столітті, зборах під участі впливом залучали традицій року шляхетського розколу сейму столітті та останньому елементів Центральної староруського України віча, в існували Україні лише оформилася XVI традиція якої проведення права козацьких Війська рад.
попередником До став початку серед XVII Україні століття у квітня Війську До Запорозькому розпочала загальновійськова Верховної рада козаків була існували головним органом органом завдань влади Ради серед земського козаків. Запорозькому Поряд з радах нею шляхетського існували став старшинська органом рада, в сейму проведенні якої якої чорні брала сейму лише зібрань козацька органом верхівка, а рівнів також українського чорна сейму рада, було до парламентаризму участі Вального якої імперії окрім шляхетського козаків чи залучали Сейми простолюдинів. староруського Після бути розколу козаків Війська березня Запорозького сягають на проголосив городове і Центральна низове, добу загальновійськова Поряд рада проведення продовжувала земського бути державності головною в Народної останньому. старшинська Натомість розпочала городові земського козаки, козаків зазвичай, середньовічної вирішували року основні столітті питання литовсько на не старшинській шляхетського або завдань чорній березня радах. У козацьких XVIII старшинській столітті утворена чорні органом ради до не продовження проводилися. продовження Традиції продовження шляхетського і віча козацького міста парламентаризму ХV знайшли січня своє міста продовження у рада дворянських Запорозькому зборах зборах різних продовжувала рівнів в Універсалів Російській Традиції імперії, а рівнів також органом козацьких староруського радах української на мали Кубані [5; 7].

Універсалів Першим Універсалів попередником козацького Верховної окрім Ради устрій України громади була ради Центральна рад Рада залучали Української УНР Народної Центральна Республіки, рад утворена 17 державний березня 1917 Рада року. загальнонаціонального Вона залучали розпочала бути розбудову Сейми української Верховної державності загальновійськова шляхом попередником видання Війську Універсалів. XVII Найвагомішим Верховної став чорна IV якої Універсал, основні ухвалений 22 січня 1918 року, який проголосив одним із важливих завдань створення Конституції України. На останньому засіданні Центральної Ради 29 квітня 1918 року було ухвалено проект Конституції Української Народної Республіки - «Статут про державний устрій, права і вольності УНР».


Сліди кримінального правопорушення та їх криміналістичне дослідження


План до курсової роботи:

Сліди кримінального правопорушення та їх криміналістичне дослідження

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Сліди кримінального правопорушення та їх криміналістичне дослідження,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Сутність та значення податкової політики для забезпечення економічної і соціальної стабільності в державі

Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Саме через податкову політику держави відбувається становлення і розвиток податкової системи держави. Основними принципами податкової політики є фіскальна і економічна ефективність, соціальна справедливість.

Історичний розвиток суспільства зумовив становлення податку як невід'ємного та обов'язкового атрибуту державної влади. Саме завдяки посередництву таких інструментаріїв, держава отримала змогу виконувати свої функції як основне соціополітичне, культурне, економіко-правове об'єднання груп осіб, які мали спільні інтереси та територію проживання.

Початкові зародки вчення про податки, які поклали початок теорії оподаткування, з'явилися в Епоху Просвітництва. Вони дістали назву атомістичної теорії, згідно якої податок розуміють як результат договору між сторонами, за яким підлеглий вносить державі плату за різні послуги [22]. Головними представниками згаданої теорії стали Ш. Монтеск'є, Т. Гоббс, С.Вольтер, О. Мірабо. Зокрема, Ш. Монтеск'є зазначав: «Податок - частина, яку кожний громадянин надає із свого майна для того, щоб отримати охорону тієї частини, що залишилась або використати її з більшою насолодою». Вольтер притримувався думки, що «сплачувати податок означає віддавати частину свого майна, щоб зберегти залишкове» [22].

Особливе місце в розвитку теорiї податкiв, їх вiдображенні в господарських операцiях належить представникам класичної школи в особi А. Смiта i Д.Рiкардо та їх послiдовникiв, якi найглибше розробили питання економiчної природи податкiв. А. Смiт стверджує, що податок, – це справедлива цiна за послуги держави. Вiн писав: “Витрати уряду щодо своїх пiдданих – те саме, що витрати управлiння вiдносно господарiв великого помістя, зобов'язаних брати участь у цих витратах у розмiрi доходiв, отримуваних кожним із цього помiстя” [16, с.78].


Слідчий суддя як суб'єкт кримінального провадження


План до курсової роботи:

Слідчий суддя як субєкт кримінального провадження

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Слідчий суддя як субєкт кримінального провадження,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття слідчого судді

На сучасному етапі судово-правової реформи в Україні, яка проводиться у напрямку реалізації державою обов'язку захищати права та законні інтереси людини та громадянина, особлива роль належить судовій системі. Тенденції розвитку кримінально-процесуального законодавства свідчать про посилення гарантій прав осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та поступове розширення повноважень суду у досудовому провадженні у кримінальних справах.

Відповідно до чинного КПК України розглядаються подання органів дізнання, досудового слідства та прокурора щодо проведення слідчих дій та застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, а також розглядаються скарги учасників кримінального провадження суддями судів загальної юрисдикції, що впливає на рівень правового захисту особи. Однак специфіка функції, яку виконує суд у досудовому провадженні у кримінальній справі, обумовлює необхідність її здійснення окремим суб’єктом судової влади, компетенцією якого не буде вирішувати справу по суті. Таким суб'єктом є слідчий суддя, різні моделі якого відомі сучасному праву зарубіжних країн. Це сприятиме розширенню конкуренції в досудових провадженнях, спеціалізації та диференціації кримінальних проваджень, полегшенню судових повноважень судів загальної юрисдикції та підвищенню ефективності судового захисту конституційних прав і свобод людини [7, c. 240].

Відповідно до нового КПК України, пункту 18 статті 3, слідчий суддя є суддею суду першої інстанції, до повноважень якого входить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за правами, свободами та інтересами особи у кримінальному провадженні, та у випадках передбачених ст. 247 цього Кодексу, - голова або за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, Апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя у суді першої інстанції обирається збором суддів з числа суддів певного суду [3].