ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Форми правління сучасних держав. Поняття і види форми правлінняФорми правління сучасних держав. Поняття і види форми правління

Форми правління сучасних держав. Поняття і види форми правління



1.1. Поняття і види форми правління

Форма державного правління — це організація вищих органів державної влади, характер і принципи їх взаємодії з іншими органами держави, з політичними партіями, класами і соціальними групами.

За формами правління всі держави поділяють на дві великі групи: - монархії; - республіки. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Форми правління сучасних держав. Поняття і види форми правління.

Монархія — це така форма правління, при якій повноваження верховної влади належать одній особі: королю, царю, султану, шаху, імператору і т.п. При такій формі правління вся вища законодавча, виконавча і судова влада належать монарху. Влада монарха передається, як правило, у спадщину.

Іноді монарх може обиратися. За свою державну діяльність монарх ні перед ким не звітується і не несе юридичної відповідальності. Як правило, такі монархи несуть відповідальність тільки перед Богом.

Всі монархії поділяються на: абсолютні, обмежені, дуалістичні, теократичні, станово-представницькі.

При абсолютній монархії влада монарха не обмежена і має всі характерні риси, які викладені у визначенні. Такі монархії були найбільш розповсюджені в епоху рабовласництва і феодалізму. Сьогодні їх залишилось дуже мало, зокрема в Марокко, Арабських Еміратах, Кувейті та ін [3, с.194].

В останнє століття найбільш поширеними є обмежені монархії. Іноді їх називають парламентськими або конституційними. Вони характеризуються тим, що влада монарха обмежена парламентом або конституцією. За таких форм правління монарх — глава держави, але він може суттєво впливати на законодавчу діяльність парламенту і на формування ним уряду. Іноді монархічна форма правління має формальний характер. До обмежених монархій відносяться Іспанія, Швеція, Японія, які ще можна назвати конституційними монархіями. До парламентських монархій можна віднести Англію. Придбати курсову на тему - Форми правління сучасних держав. Поняття і види форми правління, можна вже сьогодні!.

Дуалістична монархія — це така форма правління, коли монарх — глава держави сам формує уряд і призначає прем'єр-міністра. В такій монархії діє два вищих державних органи — монарх і уряд на чолі з прем'єр-міністром. В ній можуть існувати і інші вищі державні органи, зокрема судові.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Форми правління сучасних держав. Поняття і види форми правління,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Форми правління сучасних держав. Поняття і види форми правління


Дослідження стилів і моделей керівництва в практиці управління сучасним підприєством


План до курсової роботи:

Дослідження стилів і моделей керівництва в практиці управління сучасним підприєством

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Дослідження стилів і моделей керівництва в практиці управління сучасним підприєством,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Сутність та види стилів керівництва

Протягом усієї історії розвитку менеджменту ведуться суперечки навколо визначення суті і природи керівництва та лідерства. У працях зарубіжних вчених немає диференціації понять «лідер» і «керівник». Американські теоретики менеджменту дотримуються думки, що кожен керівник вже є лідером. В ідеалі так повинно бути, для цього існує відповідна система навчання для керівників. В українській теорії менеджменту ці два поняття обґрунтовано розрізняють

Більшість людей не помічають відмінностей між поняттями «лідерство», «керівництво» та «влада» і вважають, що, перебуваючи на керівній посаді, менеджер автоматично має владу над підлеглими і є лідером колективу. Формально це так, однак на практиці співвідношення цих трьох складових частин управлінського впливу надзвичайно різноманітне, оскільки воно формується під впливом багатьох чинників, до яких належать тип організації, її масштаби, напрям діяльності, місце в ієрархії управління, особистісні риси керівника та інше. Влада – це можливість реально вплинути на поведінку інших людей, тобто влада – це знаряддя впливу. Страх, винагорода, традиції, харизма, переконання та участь в керівництві є інструментами, які керівник використовує для впливу на працівників, апелюючи при цьому до їхніх потреб. Чим більша залежність підлеглих від керівника, тим більша влада керівника над підлеглими.

Питання сутності лідерства цікавило багатьох дослідників. Незважаючи на певні розбіжності у поглядах, вчені все ж таки схиляються до думки, що лідерство – це здатність завдяки особистим якостям впливати на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їхніх зусиль на досягнення цілей організації [16, с. 390].


Дострокове зняття судимості, характеристика підстав та умов застосування


План до курсової роботи:

Дострокове зняття судимості, характеристика підстав та умов застосування

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Дострокове зняття судимості, характеристика підстав та умов застосування,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Поняття, ознаки та різновиди судимості

Судимість є правовим наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання. Вона виражається в такому стані особи, який пов'язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями.

У літературі періодично виникають дискусії на тему, чи є потрібним узагалі інститут судимості в кримінальному праві. В період підготовки попередньої кодифікації законодавства (1958–1961 рр.) із пропозицією про ліквідацію судимості як кримінально-правового явища виступили окремі вчені, які вважали, що правообмеження, пов’язані із судимістю, заважають ресоціалізації осіб, які відбули покарання.

Але домінуючою була й залишається на теперішній час точка зору, що судимість має зберегти своє місце в системі елементів кримінальної відповідальності3 , хоча її роль і значення потребує подальшої розробки й істотного удосконалення. Прибічники цієї точки зору стверджують, що цей інститут є корисним для виправлення засуджених, закріплення цілей покарання і запобігання новим злочинам4 . Вважаємо даний підхід обґрунтованим і доцільним.

Тут вкажімо, що положення інституту судимості «пронизують» низку інших інститутів кримінального права чи окремих норм, забезпечуючи їх функціонування. Так, судимість тісно пов’язана і виступає необхідною умовою реалізації інститутів повторності, рецидиву, звільнення від кримінальної відповідальності чи відбування покарання, призначення покарання, амністії, помилування та ін. Неможливо не враховувати загально правових наслідків судимості особи. Нарешті, погашення чи зняття судимості анулює всі правові наслідки вчинення злочину, засудження за нього і відбування покарання. Тому виключення інституту судимості із системи кримінального права і реалізації кримінальної відповідальності об’єктивно є неможливим.


Еволюція світової валютної системи, основні елементи світової валютної системи


План до курсової роботи:

Еволюція світової валютної системи, основні елементи світової валютної системи

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Еволюція світової валютної системи, основні елементи світової валютної системи,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття світової валютної системи

З початку існування грошей з'явилися перші міжнародні валютні відносини. Наприкінці тривалого часу змінилися форми світових грошей та умови міжнародних розрахунків. Разом з історією зростало значення системи світового грошового обігу та ступінь її відносної незалежності.

Світова валютна система (СВС) - це історично встановлена норма організації міжнародних валютних відносин, закріплена міждержавними угодами. СВС - це сукупність методів, інструментів та міжурядових органів, за допомогою яких здійснюється розрахунково-розрахунковий оборот у межах світової економіки. Її поява та подальша еволюція відображають об'єктивний розвиток процесів інтернаціоналізації капіталу, що вимагає належних умов у міжнародній валютній сфері [1, c. 63].

Історично спочатку існували національні валютні системи, закріплені у національному законодавстві з урахуванням норм міжнародного права. Національна грошова система є невід'ємною частиною грошової системи країни, хоча вона відносно незалежна і виходить за межі національних кордонів. Її особливості визначаються ступенем розвитку та станом економіки та зовнішньоекономічних зв'язків країни. Національна валютна система нерозривно пов'язана зі світовою валютною системою.

Міжнародні валютні відносини набули нового імпульсу з середини ХХ століття. Інтернаціоналізація та глобалізація світової економіки посилює розвиток торговельно-економічного обміну, розвиває валютні відносини між країнами. Проблеми стабільності валюти стають найважливішими проблемами розвитку світової економіки.

Міжнародні валютні відносини - це сукупність економічних відносин, пов’язаних із функціонуванням грошей як світових грошей.

В умовах ринкової економіки рух валюти реалізується за допомогою комерційних банків. Вони мають в своєму розпорядженні мережу філіалів в різних країнах або валютні рахунки в цих державах. Клієнти мають можливість вносити кошти на рахунок банку в одній країні і при необхідності переводити ці внески в іншу країну у інакшій валюті, проводячи через такі банки торгові і інакші зовнішньоекономічні операції.


Еволюція соціальних комунікацій, розвиток соціальних мереж


План до курсової роботи:

Еволюція соціальних комунікацій, розвиток соціальних мереж

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Еволюція соціальних комунікацій, розвиток соціальних мереж,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1. 1. Поняття та типи соціальних комунікацій

Досліджуючи сутність людини та специфіку її діяльності, наука завжди приділяла особливу увагу вивченню такого явища, як комунікація. Вона є важливою складовою усіх природних процесів, про який би етап розвитку людської цивілізації не йшлося. Сьогодні наука має близько понад 200 визначень поняття комунікації, вона поділена на різні типи і види відповідно до специфіки, характеру та сфери застосування.

У вітчизняній науці уявлення про соціальні комунікації почали особливо активно розвиватися в другій половині XX ст. із розвитком потреб в інформаційних обмінах в усіх сферах суспільного життя на базі активного впровадження здобутків науково-технічного прогресу. Саме в цей період почалося розрізнення понять, пов'язаних зі змістом того, що передається в цьому процесі, і уявленнями про організацію функціонування передавального механізму як такого.

«Енциклопедичний словник» 1954 року дає два визначення поняття «комунікація» - це шляхи сполучення, засоби зв'язку та мовознавчий текст повідомлення, словесне передавання думок [10, с. 40]. Автори даної енциклопедії тоді ще не вводили в обіг поняття соціальних комунікацій. Однак, характеризуючи морські й дальні комунікації, виділяють їх головні ознаки. Так, згідно зі словником, воєнні комунікації – це шлях залучення (залізничні, шосейні, ґрунтові, повітряні), що зв’язують війська з їхніми базами, тобто, забезпечують життєздатність і життєво важливі для них. Говорячи про морські комунікації, вони вказують на те, що комунікації є лініями (напрямами) усталеного судноплавства, обмеженого пунктами відбуття й прибування суден [10, с. 41].

Таким чином, в середині ХХ століття уявлення про комунікації були пов'язані лише із відповідною суспільною потребою, двома або ж декількома учасниками, усталеними напрямами, із певним матеріальним та технічним забезпеченням. На цьому етапі розгляду проблеми інформаційні комунікації між людьми було виділено в спеціальний сегмент, що відносився до мовознавства.


Еволюція соціального призначення держави


План до курсової роботи:

Еволюція соціального призначення держави

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Еволюція соціального призначення держави,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1. ВИНИКНЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ

Закріплення у другій половині XX століття у більш ніж десяти країн Європи мають статус соціальної держави. Оскільки реалізація більшістю інших розвинутих країн моделі соціальної держави тільки поставили теоретичний огляд перед юридичною наукою: завдання щодо дослідження змісту нового типу державності, особливо основних закономірностей його виникнення, розвитку і функціонування.

Однак, не зважаючи на те, що концепція соціальної держави визнана на рівні як конституційної теорії, так і практики, в цілому вона залишається надзвичайно дискусійною по сьогодення. Одним з питань, з приводу якого відбуваються дискусії, є положення відносно часу і місця її започаткування.

Традиційно визначають засновницею соціальної державності Велику Британію. Виникнення «держави добробуту» - саме таку назву вона одержала у Великій Британії та в деяких інших країнах - пов’язують з ім’ям Лорда Беверіджа, який у 1942 році виклав її головні принципи:
• загальнодоступність,
• універсальність,
• адекватність соціальної допомоги.

Однак, цей підхід має певні вади:
• хронологічно дата започаткування концепції зазначена неточно.

У сорокових роках XX століття відбувається політичне визнання формули «держава добробуту».

Зародження і формування власне «соціальної державності» сталося значно раніше - в XIX столітті.
• на відміну від правової держави, яка тлумачиться досить однозначно, єдиної концепції соціальної держави фактично не існує.

Це означає, що правильним буде не вказати на одну країну як її засновницю, а в кожній з існуючих груп визначити країну, яка дала розвиток певному напрямку в межах загального поняття «держава соціально-демократичної орієнтації». Тоді, Велика Британія буде родоначальницею моделі «держави добробуту», а Німеччина - «соціальної держави» [1; 15].


Економіка Норвегії, сучасний стан, провідні галузі, тенденції розвитку


План до курсової роботи:

Економіка Норвегії, сучасний стан, провідні галузі, тенденції розвитку

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Економіка Норвегії, сучасний стан, провідні галузі, тенденції розвитку,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Географічне положення держави

Королівство Норвегія (нор. Kongeriket Norge) - держава в Північній Європі, у західній частині Скандинавського півострова та великій кількості сусідніх малих островів. Межує на сході зі Швецією, Фінляндією та Росією. Омивається Баренцевим морем на північному сході, Норвезьким морем на заході та Північним на південному заході.

Офіційна назва - Королівство Норвегія (kongeriget norge).

Територія - 386,9 тис. кв. км (разом із архіпелагом Шпіцберген, Ян-Майєном та островом Буве). Населення - 4,416 млн. осіб.

Адміністративний поділ - 19 фульке (fylke - область), в т.ч. місто Осло, рівнозначне до фульке. Фульке поділяються на сільські (herreds-kommuner) та міські (by-kommuner) комуни.

Зовнішні території Північного Льодовитого океану - адміністративний район Шпицберген (Свалбард - група островів Північного Льодовитого океану). Територія - 62,4 тис. кв. км. Адміністративний центр - Лонгйербієн. Основна частина Свалбард - це архіпелаг Шпецберген. Суверенітет Норвегії над Свальбардом, встановлений Паризьким договором 9 лютого 1920 року. Шпіцберген офіційно оголошено частиною норвезької території з 14 серпня 1925 р. Губернатор призначається Радою Норвегії строком на три роки з можливим продовженням два роки. Зовнішні території в Атлантичному океані - острів Ян-Майєн, острів Буве. Столиця - Осло - 761, 2 тис. осіб [12, c. 218].

Населення Норвегії становить близько 5 мільйонів, однієї з найменш населених країн Європи. Щільність населення - 16 осіб. / км?. Однак розподіл населення вкрай нерівномірний. Більше 1/5 населення зосереджено в південній частині Норвегії, на вузькій прибережній смузі навколо фіорду Осло (1/2) та Тьордхейм-фіорду.


Епітет як засіб відтворення емоційного стану персонажу


План до курсової роботи:

Епітет як засіб відтворення емоційного стану персонажу

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Епітет як засіб відтворення емоційного стану персонажу,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття та характеристика епітету

У лінгвістичній літературі існує багато тлумачень епітету. Так, автори словника лінгвістичних термінів Ганич Д. І., Олійник І.С. дає таке визначення: «Епітет - це один із основних шляхів, образне художнє визначення, яке підкреслює характерну ознаку, визначальну якість предмета, концепції, дії. Здебільшого епітети - це прикметники, в широкому розумінні епітети - це іменники-прикметники, а також прислівники, які метафорично пояснюють дієслово».

На думку авторів словника епітетів української мови (Бібік С.І., Єрмоленко С.Ю., Пустовіт Л.О.), «епітетом є будь-який художній зміст, мета якого, як свідчить його етимологічне походження, виявляється в наданні предмету поезії і живопис, тобто для визначення індивідуальної якості предмета, який належить лише йому і не передається іншим предметам. Серед усього розмаїття способів української мови епітет відзначається тим, що він розкриває величезні можливості мови у поєднанні, поєднанні слів» [1; 3].

Узагальнення змісту поданих інтерпретацій аналізованого терміна «епітет» дозволяє зробити висновок, що епітет є стилістичним засобом передачі власного світогляду письменника, образним художнім значенням, що викликає певне емоційне ставлення до предмета опису в Читач. Отже, одним із важливих засобів репрезентації, що широко використовується у виступі автора, є епітет. Іншими словами, епітет - це лексико-синтаксичний троп, оскільки він виконує функцію визначення (а silvery lаugh) або обставини (to smile cuttingly), або звертання (my sweet!), Це не обов’язково виражається образною природою слово та обов’язкова присутність містить емоційні чи експресивні конотації та іншого типу, причина, чому виражається ставлення автора до предмета.

Сам термін походить від грецького «epitheton». Його метою завжди було характеризувати предмет чи явище, виділяючи його якості. Епітет надає їм додаткових властивостей, об’єктивних чи суб’єктивних, реальних чи нереальних, розширюючи значення слова, до якого воно належить.

Епітети свідчать про значні можливості мови у сполученнях слів, є одним із проявів мовного багатства, а також відображають мовні традиції певного віку загалом. Вони допомагають відрізнити певний предмет чи явище від кількох однорідних, передають ідею з більшою точністю, надають мові образи та емоції.


Естетичне виховання дітей дошкільного віку засобами дидактичної гри


План до курсової роботи:

Естетичне виховання дітей дошкільного віку засобами дидактичної гри

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Естетичне виховання дітей дошкільного віку засобами дидактичної гри,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Проблема художньо-естетичного виховання дітей в науковій літературі

З перших років життя дитина несвідомо тягнеться до всього яскравого і привабливого, радіє блискучим іграшкам, різнокольоровим квітам і предметам. Все це викликає у неї почуття задоволення, інтересу. Слово «прекрасна» рано входить у життя дітей. З першого року життя вони чують пісню, казку, розглядають картинки. Дуже швидко мистецтво стає джерелом їх радісних переживань. У процесі естетичного виховання у них відбувається перехід від бурхливої реакції на все яскраве, прекрасне до усвідомленого сприйняття краси.

В даний час в освітньому просторі дошкільників особлива увага приділяється художньо-естетичному розвитку. Виходячи з мети української освітньої політики, - "розвиток людини, здатної до самовизначення та самореалізації".

Естетичний розвиток - це результат естетичного виховання. Художня освіта стає складовою цього процесу - процесу набуття знань з історії мистецтва, умінь, навичок, розвитку здібностей до художньої творчості.

Одним із пріоритетів дошкільного навчального закладу є художньо-естетичний розвиток. Робота в цій галузі проходить через усі розділи програми.

Дитячий садок призначений для всебічного розвитку дітей дошкільного віку. Поряд із фізичним, розумовим та моральним розвитком значне місце в роботі дитячого садка посідає художньо-естетичний розвиток. Вихователі дошкільних закладів приділяють велику увагу різним аспектам естетичного розвитку - дизайну приміщення та ділянки, зовнішньому вигляду дітей та дорослих, використанню художніх творів. Серед заходів, що проводяться з дітьми, велика частка належить тим, в яких діти малюють, ліплять, слухають художню літературу, вчаться чітко читати, співати та танцювати під музику. Естетичний розвиток здійснюється під впливом дійсності (природи, повсякденного життя, праці та суспільного життя) та мистецтва (музика, література, театр, твори мистецтва та декоративне мистецтво) [25, c. 49].


Європейський Союз. Права та обов'язки його нових членів


План до курсової роботи:

Європейський Союз. Права та обовязки його нових членів

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Європейський Союз. Права та обовязки його нових членів,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Історія створення Європейського Союзу

Європейський Союз - союз держав-членів Європейських Спільнот, створений згідно з Договором про Європейський Союз, підписаним в лютому 1992 року і чинним із листопада 1993 року [1].

Інтеграційні процеси підштовхувались високим рівнем розвитку продуктивних сил, поглибленням спеціалізації виробництва в умовах відносно незначних масштабів внутрішніх ринків країн Західної Європи.

Необхідно відзначити, що вагомим чинником інтеграційних процесів у Європі стала і необхідність протидії цілковитому домінуванню США у світовому господарстві.

1948 році США виробляли понад 60% сукупної продукції промислово розвинутих країн, на частку США припадало близько половини усіх довгострокових зарубіжних капіталовкладень і майже 80% усіх золотих запасів капіталістичного світу. Крім того, створена після війни система міжнародних валютних та інших економічних відносин, а також мережа міжнародних економічних організацій - МВФ, МБРР, ГАТТ - були побудовані таким чином, щоб зміцнити економічне становище і вплив США, які домінували і у політичних союзах: від НАТО до АНЗЮС.

Жодна країна Західної Європи поодинці не могла бути для США рівноправним партнером, для цього потрібен був міцний і довгостроковий економічний союз, єдиний господарський простір, який міг би зіставитися з національним господарством США.

Все це і обумовлювало необхідність консолідації західноєвропейської економічної еліти на власній основі. З цією метою у рамках утвореної 1949 році Ради Європи було здійснено ряд проектів регіональної інтеграції - від об’єднань у межах окремих галузей промисловості до величезних проектів західноєвропейської федерації.

За одним з таких проектів («план Шумана») у квітні 1951 році було підписано Паризький договір про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС) у складі Франції, ФРН, Італії, Бельгії, Нідерландів і Люксембургу з організацією не тільки спільного ринку чотирьох продуктів гірничорудної промисловості (вугілля, залізна руда, сталь і металобрухт), але й спільного регулювання обсягів виробництва і рівня цін, інвестиційних програм і раціонального використання робочої сили.


ЄС, як фактор світової політики, минуле та сьогодення


План до курсової роботи:

ЄС, як фактор світової політики, минуле та сьогодення

Щоб отримату курсову роботу на тему -

ЄС, як фактор світової політики, минуле та сьогодення,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Історія створення ЄС

Після подій ІІ Світової війни увесь цивілізований світ прагнув не лише зберегти мир, а й почав об’єднуватися у різні організації та союзи, інтегруватися для ефективного політичного та економічного розвитку. Лідером розвитку світових інтеграційних процесів залишається Європейський континент, а зразком успішного інтеграційного об’єднання – Європейський Союз. Для уникнення воєн та відбудови спустошеного континенту Жану Моне (одному з підлеглих тодішнього міністра закордонних справ Франції Робера Шумана) спала на думку ідея встановити контроль над виробництвом сталі та вугілля. Адже без цього неможливо виготовити зброю чи розпочати війну [8, с. 29].

Таким чином план Шумана, який було оприлюднено 9 травня 1950 року, сподобався й іншим країнам. Отже, 1951 р. Бельгія, Німеччина, Франція, Італія, Люксембург та Нідерланди заснували Європейське Співтовариство з вугілля та сталі (ЄСВС), також відоме як Montanunion.

Ідея об'єднаної Європи впроваджувалась і надалі. Основну увагу було зосереджено на економіці. Для того щоб спільно втриматися на світовому ринку, виникла потреба забезпечити вільне пересування людей, товарів, послуг та грошей у межах спільноти. З цією метою у 1957 р. представники шести країн-засновниць зустрілися у столиці Італії та підписали Римські договори. У результаті виникло ЄЕС (Європейське Економічне Співтовариство), а також ще одна організація під назвою Євроатом.

У перші роки існування європейських співтовариств інтеграція охопила переважно ринкову сферу й елементи регулювання сільського господарства. Важливими досягненнями цього періоду були запровадження Спільного зовнішнього тарифу і створення Митного союзу, який став підґрунтям для подальшої економічної інтеграції. Водночас було досягнуто лібералізації руху працівників, завдяки чому виникли умови для формування спільного ринку праці. На початок 1970 р. в ЄЕС існувала свобода підприємництва і надання послуг для більшості галузей промисловості й торгівлі, була втілена в життя Спільна сільськогосподарська політика (ССГП), якою регламентувалася організація сільськогосподарського ринку й визначалися механізми та інструменти фінансування ССГП [10, с. 121].