ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Експортні операціі на прикладі конкретного підприємстваЕкспортні операціі на прикладі конкретного підприємства

Експортні операціі на прикладі конкретного підприємства



1.1. Сутність і організація експортних операцій

Серед різноманітних форм зовнішньоекономічної діяльності історично першою та переважаючою є міжнародна торгівля, тобто міжнародний обмін продуктами й послугами. За напрямком товарного потоку операції у міжнародній торгівля поділяються на експорт і імпорт. Розглянемо сутність експорту. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Експортні операціі на прикладі конкретного підприємства.

Експорт товарів – продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України. Таким чином, український суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює експорт товарів, є експортером. Експортна операція являє собою діяльність, спрямовану на продажів і вивіз за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту. Для продавця не має значення, що буде робити з цим товаром покупець – пустить в переробку, реалізує на внутрішньому чи ринку перепродасть у третій країні. Для продавця і його країни в будь-якому випадку це буде експортна операція. Її основними ознаками є висновок контракту з іноземним контрагентом і перетинання товаром границі країни - експортера. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону держави.

Перед здійсненням експортної операції необхідно вирішити питання про метод експорту. Метод експорту - це спосіб здійснення експортної операції.

У міжнародній торговій практиці застосовуються два методи експорту:

Прямий експорт - здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв'язків. Придбати курсову на тему - Експортні операціі на прикладі конкретного підприємства, можна вже сьогодні!.

Якщо фірма вибирає варіант прямого продажу, а не через посередника, їй необхідно створити діючу експортну службу.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Експортні операціі на прикладі конкретного підприємства,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Експортні операціі на прикладі конкретного підприємства


Політико-психологічні аспекти політичного лідерства

План до курсової роботи:

Політико-психологічні аспекти політичного лідерства

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Політико-психологічні аспекти політичного лідерства,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Політичне лідерство: проблеми теорії та методології

Відколи існує людське суспільство, відтоді й існує лідерство. Політичний лідер здатен концентрувати на собі визнання соціальних суб'єктів та конвертувати його як у вигляді реалізації своїх прав на владарювання та прийняття політичних рішень, так й у формі наділення легітимністю політичних організацій, інститутів, режимів, порядків, окремих осіб через вплив на громадську думку, мобілізацію та упорядкування легітимаційних потоків. Виходячи з цього, політичний лідер є одним із важливіших суб'єктів управління легітимаційними процесами в рамках суспільно-політичної взаємодії.

Політичне лідерство завжди означає вплив на інших людей, причому цей вплив особливий: він є постійним і здійснюється на всю групу, організацію, суспільство; він є пріоритетним, оскільки характеризується односпрямованістю – від лідера до членів групи; він спирається не лише на пряме застосування сили, а перш за все на авторитет.

У свідомості значної частини громадян політичний лідер є авторитетним членом певної організації або суспільства загалом, особистий вплив якого дає йому змогу відігравати провідну чи суттєву роль у політичних процесах і ситуаціях. Політичне лідерство – це: по-перше, механізм групової інтеграції, який об’єднує дії навколо особи чи певного угруповання, які відіграють роль керівника; по-друге, процес взаємодії угруповання авторитетних людей, які наділені реальною владою і здійснюють легітимний вплив на суспільство або окрему його частину на основі добровільно отриманих політико-владних повноважень і прав від значної частини громадян.

Узагальнений психологічний погляд на політичне лідерство дає змогу виокремити такі підходи у його визначенні [9, с. 238]: а) лідерство як різновид влади, носієм якої є певна людина або політична група; б) лідерство як управлінський статус, керівна посада, пов’язана з ухваленням важливих політичних рішень; в) лідерство як вплив на інших людей, що передбачає:


Політична діяльність Юзефа Пілсудського

План до курсової роботи:

Політична діяльність Юзефа Пілсудського

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Політична діяльність Юзефа Пілсудського,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

РОЗДІЛ 1. ДИТИНСТВО, ЮНІСТЬ ТА ПОЧАТОК КАРЬЕРИ ЮЗЕФА ПІЛСУДСЬКОГО

Юзеф Пілсудський народився 1867 року в селі Зулово на Віленщині в родині збіднілого поміщика з давнього і заслуженого для Речі Посполитої роду. Білевичі (а саме таким було дівоче прізвище матері майбутнього маршала) були родиною не менш знаною у Литві, аніж Пілсудські. "Був у Жмуді (нинішня Жемайтія, етнографічна область Литви) могутній рід Білевичів". Саме цими словами починається "Потоп", один з романів славетної трилогії Генрика Сенкевича, яка значить для поляків не менше, аніж "Війна та мир" для росіян.

Перший з багатьох парадоксів, які супроводжували Юзефа Пілсудського все життя і навіть після смерті, полягає в тому, що майбутній реаніматор польської держави, власне не був… поляком. Так само, як і Адам Міцкевич, він був литвином. Литвин - це не зовсім литовець в нинішньому розумінні слова. Це - шляхтич литовського або білоруського походження з Великого князівства Литовського, спершу самостійного, а потім об'єднаного з Королівством Польським у єдину Річ Посполиту.

Переважна більшість з них до XVIII століття стала католиками і зпольщилася настільки, що навіть не розуміла литовської мови, яка збереглася лише серед темних селян. Литвини розмовляли виключно польською (ну, і хіба ще латиною), не уявляли собі майбутнього своєї коханої Литви інакше, як спільним із Польщею, але все ж не були повною мірою поляками.

Утім, уся слава і материного, і батькового родів лишалася у минулому, а майбутнє виглядало однозначним - вся Литва, а також і більша частина Польщі, були складовими Російської імперії. Після поразки у Кримській війні і скасування кріпацтва, Росія здавалося вийшла на шлях поступального розвитку і зростання своєї могутності. Жоден з "реалістів" не міг собі уявити, що могло б створити загрозу всевладдю росіян на батьківщині Пілсудського [2, с. 405].


Політичні репресії в Українській РСР 1937-1938 рр.

План до курсової роботи:

Політичні репресії в Українській РСР 1937-1938 рр.

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Політичні репресії в Українській РСР 1937-1938 рр.,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Причини та передумови політичних репресій в Україні в 30-х роках

У 1928 році влада фактично опинилася в роках Йосипа Сталіна. Навіть члени політбюро які були на рівні з ним та разом здійснювали переворот та впроваджували радянську владу, стали беззахисними перед цим диктатором. Знищивши Голодомором українських селян як клас, Сталін повернув свою увагу до інших верств населення. Репресивна війна не оминула церкви та духівництва, яким відповідно до радянської ідеології не було місця в Радянському Союзі. У 1932 р. Сталін проголосив провадження «безбожної п'ятирічки» й ліквідацію в СРСР до 1937 р. всіх релігійних конфесій і зовнішніх виявів релігійності.

Як тільки сталінський режим відчув силу, він почав атаку на тих діячів, чиїми зусиллями «українізація» втілювалась у життя. «Націонал-ухильниками» були оголошені наркоми освіти О. Шумський і М. Скрипник. Критика їхньої діяльності супроводжувалася тотальною чисткою системи освіти, літератури, мистецтва, науки. Особливо жорстоко і послідовно спрямовував репресивні акції П. Постишев, який разом з іншими діячами приїхав в Україну на початку 1933 року, коли Сталін після «упокорення» України голодом вирішив покінчити з «українізацією» [19, с. 82].

Ще в 1932 році у секретному, а зараз уже відомому листі до Кагановича Сталін писав: «Якщо не візьмемося зараз же за виправлення становища в Україні, Україну можемо втратити. Майте на увазі, що Пілсудський не дрімає і його агентура в Україні набагато сильніша, ніж думає Реденс чи Косіор. Майте також на увазі, що в Українській компартії (500 тис. членів, хе-хе) є чимало (так, чимало) гнилих елементів, свідомих і несвідомих петлюрівців, нарешті – прямих агентів Пілсудського. Як тільки справи стануть гірше, ці елементи не чекаючи відкриють фронт всередині (і поза) партією, проти партії… Поставити собі за мету перетворити Україну в найкоротший термін у справжню фортецю СРСР; в дійсно зразкову республіку. Грошей на це не шкодувати» [26, с. 274].


Польсько-українські відносини в період Другої світової війни

План до курсової роботи:

Польсько-українські відносини в період Другої світової війни

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Польсько-українські відносини в період Другої світової війни,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВІДНОСИН

Історії Республіки Польщі та України протягом другого тисячоліття нерозривно пов’язані. Взаємодія польського та українського народів завжди давали можливість протистояти іноземним поневолювачам, а взаємне поборювання призводило до історичної поразки сусідніх народів. Історія спільного успіху поляків та українців у боротьбі проти іноземних поневолювачів має великий історичний досвід. Поляки, литовці, білоруси та українці (у давнину – русини) спільними зусиллями здобували перемоги над монгольськими завойовниками і здійснили деокупацію сучасних територій України та Білорусі із під влади Золотої Орди. Найбільших успіхів у цих подіях було досягнуто під керівництвом литовського князя Ольгерда Гедиміновича (1345–1377), який витіснив ординців і включив у 1355–1356 рр. Чернігово-Сіверщину, а після перемоги спільних литовсько-українських військ над монголами 1362 р. на річці Сині Води ще і Переяславщину, Поділля, Київщину та інші білоруські та українські землі до складу Литви.

Наступною спільною успішною подією була перемога над тевтонськими рицарями під Грюнвальдом у 1410 р. Військові сили із литовських, польських, білоруських та українських теренів внаслідок Грюнвальдської битви поклали край експансії Тевтонського Ордену на тодішні землі Польського Королівства та Великого князівства Литовського.

Ефективними спільними діями коаліції польських, литовських, українських і білоруських військ проти східних агресорів можна відзначити 1514 рік. 8 вересня тридцятитисячна союзна армія під проводом Костянтина Острозького розгромила вісімдесятитисячну армію московітів (майже втричі більшу – 80/30), чим майже на пів століття зупинили експансію Москви на захід [5, с. 7].

Чим більше Україна втрачала автономні права, тим слабшою супроти агресорів ставала Польща. Майже повністю знищивши українську державність, Росія разом із Пруссією та Австрією у 1772 р. здійснили Перший поділ Речі Посполитої, 1793 р. здійснили Другий поділ, а у 1795 р. – Третій поділ.


Поняття та види конституційно-правової відповідальності в Україні

План до курсової роботи:

Поняття, завдання та функції кримінального права

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Поняття, завдання та функції кримінального права,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття та наука кримінального права

Кримінальне право виникає з появою права в цілому на відповідному етапі розвитку суспільства. Його головне завдання - боротьба з діями членів суспільства, що суперечать загальновизнаним нормам і стандартам, визнаним у конкретній спільноті людей на відповідному етапі суспільного розвитку.

Поняття кримінального права використовується в кількох сенсах, а саме: - незалежна галузь права; - сфера законодавства України; - різновид правової науки; - юридична дисципліна.

Використання поняття кримінального права як галузі права, науки та навчального курсу базується на єдиній правовій базі - системі діючих норм кримінального права, тобто галузі кримінального права України.

Кримінальне право відрізняється від інших галузей внутрішнього права спеціальними завданнями, предметом його захисту, а також конкретним предметом і методом правового регулювання.

Предметом захисту кримінального права України є права і свободи людини і громадянина, власність, громадський порядок і громадська безпека, довкілля, конституційний лад України [3, c. 46].

Це визначення цілком відповідає змісту ст. З Конституції України, яка говорить про те, що "людина, її життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні як найвища соціальна цінність"[1].

Слід мати на увазі, що визначено ч. 1 ст. 1 КК, цінності та відносини не регулюються, а лише захищаються кримінальним законодавством. Ці відносини та цінності регулюються іншими галузями права - конституційним, цивільним, адміністративним, земельним тощо. Те, що є предметом захисту кримінального права, є предметом регулювання для інших галузей права [2].

Предметом регулювання кримінального права є суспільні відносини, які виникають у зв’язку зі скоєнням злочину.

Особливості будь-яких суспільних відносин визначаються особливостями їх учасників, а також коло прав та обов'язків цих учасників.


Поняття та види кримінального правопорушення в кримінальному праві

План до курсової роботи:

Поняття, завдання та функції кримінального права 2

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Поняття, завдання та функції кримінального права 2,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття кримінального права

Кримінальне право виникає з появою права в цілому на відповідному етапі розвитку суспільства. Його головне завдання - боротьба з діями членів суспільства, що суперечать загальновизнаним нормам і стандартам, визнаним у конкретній спільноті людей на відповідному етапі суспільного розвитку.

Етимологія походження назви галузі права «кримінальна» до кінця не встановлена. Однак безперечно, що це визначення використовується різними народами залежно від ідеї, що лежить в основі такої назви. Зокрема, аналіз європейського права та законодавства дозволяє виділити три основні підходи, а саме [3, c. 46]: - якщо ґрунтується ідея протиправного діяння (злочину), то галузь права акцентується на терміні «кримінальне», від лат. kriminal, тобто «право про злочин»; - якщо на перше місце висувається ідея покарання за злочин, то, відповідно, назва визначається інакше, а саме як право на покарання; - у деяких пострадянських країнах (Казахстан, Киргизстан, Туркменістан, та ін.) галузь права називається «кримінальним правом»; її назву зазвичай пов’язують з ранніми правовими пам’ятками Давньої Русі, коли особа відповідала за вчинення проступку «головою», оскільки найсуворішим покаранням була страта; витоки такої відповідальності можна шукати, наприклад, у кровній помсті.

Пізніше, з появою права, епітет «злочинний» почали асоціювати з галуззю права, що встановлювала відповідальність за найсерйозніші посягання на суспільні відносини.

Основні положення кримінального законодавства не тільки визначають, як держава має орієнтувати суспільство на коло суспільно небезпечних діянь, але й показують, у яких випадках людина може і повинна бути покарана за злочин. Загалом кримінальне право є однією з галузей права, яка охоплює два основних інститути, а саме злочин і покарання.

Таким чином, предметом кримінального права є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням особою злочину та застосуванням до неї покарання.


Поняття та види суб'єктів публічної адміністрації

План до курсової роботи:

Поняття та види суб’єктів публічної адміністрації

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Поняття та види суб’єктів публічної адміністрації,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Суб'єкти публічного адміністрування

Термін «публічна адміністрація» вперше було використано в праві Європейського Союзу. Сутність публічної адміністрації полягає у тому, що вона є системою органів державної виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та інших суб'єктів, які виконують адміністративно-управлінські функції та діяльність яких направлена на те, щоб забезпечити інтереси країни та суспільства в цілому, а також є сукупністю заходів адміністративно-управлінського характеру, які встановлено чинним законодавством.

Для суб’єктів публічного адміністрування (публічної адміністрації) характерним є певна організаційна структура публічного адміністрування. Вона є єдиною та чинною системою державних органів управління, а саме мова йде про органи виконавчої влади, владні структури місцевого самоврядування, посадові і службові особи; установи, організації, окремі недержавні структури, які згідно із чинним законодавством виконують публічні управлінські функції за для того, щоб задовольнити публічний інтерес.

Публічне управління виступає як різновид соціального управління, локалізованого в межах територіальних колективів, що має кілька рівнів інституціоналізації: державний, регіональний і муніципальний. Як якісно нова форма публічне управління в сучасних умовах характеризується такими сутнісними властивостями, як транспарентність, легітимність та демократичність.

Таке розуміння публічного управління дозволяє розглядати його як якісно інше явище, аніж класичне державне управління і за змістом, і за етимологією. Це своєрідне «народне управління», де бюрократичні процедури застосовуються лише там і тоді, коли процедури безпосередньої участі населення в управлінні застосовувати неможливо. Для публічного управління характерна децентралізація повноважень та безпосередня участь населення у здійсненні управлінських процедур.


Поняття та зміст конституціоналізму, Український конституціоналізм

План до курсової роботи:

Поняття та зміст конституціоналізму, Український конституціоналізм

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Поняття та зміст конституціоналізму, Український конституціоналізм,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття та зміст конституціоналізму

Конституціоналізм є багатовимірним явищем державного і суспільно-політичного життя, яке на різних етапах розвитку конституційної держави має різні форми і наповнене різним змістом. Доктрина, формулювання конституційних пунктів, прийняття конституції та внесення до неї змін.

Конституціоналізм можна визначити як важливе історичне поняття, що є похідним від поняття «конституція», як в етимологічному, так і в науково-теоретичному плані. Конституція – той суспільний договір, який фіксує форми, способи, принципи, основи, права, обов’язки та інші взаємозв’язані між собою відносини держави та суспільства і їх реалізації [12, с. 73].

Конституціоналізм – це політико-правова категорія, яка визначає місце й роль конституції в правовій системі, суспільстві й державі, що знаходять вияв у її верховенстві й характері впливу на суспільні відносини. Повне уявлення про конституціоналізм об'єктивно можливе за умов його визначення за суттю, змістом і формою (формами).

Сьогодні основні закони функціонують у різних країнах у різних формах проте, в період їх виникнення перші конституції та конституційні процеси були досить складними. За Г.Д. Берманом, термін «конституціоналізм» був уведений у науковий обіг на межі XVIII-XIX ст. для позначення американської доктрини верховенства писаної конституції над законами. Однак реальність цього феномену вперше виявилась ще в міських правових системах Західної Європи в XI-XII ст. [3, с. 11].

Становлення конституціоналізму формувалося під впливом взаємовідносин між церквою та державою, світською і релігійною сферами владних відносин. Через те, що духовний диктат церкви підтримувався багатовіковою традицією, а релігійні догми були пануючими, будь-яка опозиційність держави перетворювалась на релігійні конфлікти. Таку особливість спостерігаємо для перших буржуазних революцій. Наприклад, Нідерландська революція XVІ ст. набула форми визвольної боротьби іспанських колоній у Європі під прапором кальвінізму проти феодально-монархічного деспотизму іспанських католиків-завойовників.


Поняття та класифікація зброї в криміналістиці

План до курсової роботи:

Поняття та класифікація зброї в криміналістиці

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Поняття та класифікація зброї в криміналістиці,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Виникнення і розвиток криміналістичного зброєзнавства

Давньогрецький історик та письменник Ксенофонт казав «» Зброя прирівнює слабких людей до сильних» Чи так це – спірне питання. У будь якому разі, на нашу думку, таке явище – як використання зброї існує здавна, і у будь які части рухало людство вперед, як би добре, чи погано це не звучало. Криміналістика – сплав наук, що допомагає у розкритті злочинів, а як відомо, у кожного злочину – своя зброя.

Як продукт суспільного виробництва, що втілює останні технічні досягнення, предмет обміну й торгівлі, пам’ятник матеріальної культури та мистецтва зброя є носієм історичної інформації, необхідної при вивченні рівня розвитку суспільства, його матеріальної та духовної культури, соціально–економічних, політичних відносин тощо. Зброєзнавство структурно пов’язане і переважно послуговується теоретико–методологічними засадами та методами дослідження джерелознавства історичного, однак передбачає залучення до своїх досліджень також загально історичних методів і методів споріднених наук – інших спеціальних історичних дисциплін, археології, історії мистецтва, а також методів низки точних, природничих та гуманітарних наук [18, с. 205].

Зброєзнавство – спеціальна історична дисципліна, яка вивчає як предмети озброєння (ручну зброю, військову техніку та військове спорядження), історичні закономірності їх виникнення, розвитку, використання й поширення, так і закономірності виникнення, розвитку й поширення пов’язаних з їх виробництвом технологій. Головне завдання зброєзнавства полягає в комплексному вивченні різноманітних предметів озброєння як джерела історичного, а також у подальшій розробці зброєзнавчих методів дослідження.

Перші види зброї з'явились в період палеоліту розвинулись із засобів полювання (дерев'яні списи, заточенні камені тощо), пізніше в період мезоліту з'являються лук та стріли. У добу неоліту з'являються такі базові види холодної зброї, як кам'яна сокира, булава з кам'яною голівкою, кинджали з каменю і кістки.


Поняття, завдання та функції кримінального права 2

План до курсової роботи:

Поняття, завдання та функції кримінального права 2

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Поняття, завдання та функції кримінального права 2,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття кримінального права

Кримінальне право виникає з появою права в цілому на відповідному етапі розвитку суспільства. Його головне завдання - боротьба з діями членів суспільства, що суперечать загальновизнаним нормам і стандартам, визнаним у конкретній спільноті людей на відповідному етапі суспільного розвитку.

Етимологія походження назви галузі права «кримінальна» до кінця не встановлена. Однак безперечно, що це визначення використовується різними народами залежно від ідеї, що лежить в основі такої назви. Зокрема, аналіз європейського права та законодавства дозволяє виділити три основні підходи, а саме [3, c. 46]: - якщо ґрунтується ідея протиправного діяння (злочину), то галузь права акцентується на терміні «кримінальне», від лат. kriminal, тобто «право про злочин»; - якщо на перше місце висувається ідея покарання за злочин, то, відповідно, назва визначається інакше, а саме як право на покарання; - у деяких пострадянських країнах (Казахстан, Киргизстан, Туркменістан, та ін.) галузь права називається «кримінальним правом»; її назву зазвичай пов’язують з ранніми правовими пам’ятками Давньої Русі, коли особа відповідала за вчинення проступку «головою», оскільки найсуворішим покаранням була страта; витоки такої відповідальності можна шукати, наприклад, у кровній помсті.

Пізніше, з появою права, епітет «злочинний» почали асоціювати з галуззю права, що встановлювала відповідальність за найсерйозніші посягання на суспільні відносини.

Основні положення кримінального законодавства не тільки визначають, як держава має орієнтувати суспільство на коло суспільно небезпечних діянь, але й показують, у яких випадках людина може і повинна бути покарана за злочин. Загалом кримінальне право є однією з галузей права, яка охоплює два основних інститути, а саме злочин і покарання.

Таким чином, предметом кримінального права є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із вчиненням особою злочину та застосуванням до неї покарання.