ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Демократія в сучасному суспільстві і шляхи її подальшого розвиткуДемократія в сучасному суспільстві і шляхи її подальшого розвитку

Демократія в сучасному суспільстві і шляхи її подальшого розвитку



Розділ 1. Сутність демократії і передумови її виникнення

Існує серцевинний набір певних критеріїв, за допомогою яких можна зробити висновок, наскільки в тих чи інших умовах розвинена демократія. До них належать елементи демократичного ладу, які існували вже в античні часи.

Першим і головним з них є громадянсько активні у своїй більшості, вільні громадяни, які є головними дійовими особами суспільного самокерування. Вони мають інтерес до суспільного життя, обізнані в ньому і власними силами та участю впливають на нього в тому напрямі, який вони вважають бажаним і правильним. Без громадянської активності демократія перетвориться на фікцію.

Другим елементом, що формує основи демократичного ладу, є визнання усіх громадян рівними й рівноправними. Кожен голос важить стільки ж, скільки й будь-який інший голос.

Третім важливим елементом демократичного устрою є повага до спільно прийнятих рішень і готовність сумлінно виконувати їх. На цьому ґрунтується один із принципів демократії — принцип влади більшості, коли загальнообов'язковим вважається рішення, за яке віддала свої голоси більшість тих, хто брав участь у голосуванні (Воля народу - вищий закон!). Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Демократія в сучасному суспільстві і шляхи її подальшого розвитку.

Перелічені вище першоелементи демократії поєднуються і втілюються з відповідною повнотою у виборах. Без справжніх виборів про демократію неможливо вести мову, хоч демократія жодною мірою не зводиться до виборів і не вичерпується ними. Для демократії вибори - це волевиявлення вільних громадян, творення влади, уособлення самокерування, спроможність дорослих і самодостатніх людей адекватно розуміти свої справжні інтереси й захищати їх зі знанням справи1.

Елементарною вимогою для здійснення істинного вибору є обізнаність громадян у тих справах, щодо яких приймається рішення. Саме тому свобода зборів і свобода висловлення власної думки (свобода слова), усе те, без чого важко прийняти правильне рішення, набувають за демократії великого значення. За допомогою вільного слова і під його впливом формується й живе громадська думка — дійова сила демократії. Хоча слово може використовуватися демагогами, некомпетентними й нечесними людьми і на шкоду демократії.

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Демократія в сучасному суспільстві і шляхи її подальшого розвитку,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Демократія в сучасному суспільстві і шляхи її подальшого розвитку


Правова природа Декларації про принципи міжнародного права


План до курсової роботи:

Правова природа Декларації про принципи міжнародного права

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Правова природа Декларації про принципи міжнародного права,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1. Поняття і джерела принципів міжнародного права

Принципи міжнародного права займають центральне місце в системі міжнародного права. Якщо простежити розвиток міжнародного права за період співіснування двох протилежних суспільних систем, то не можна не помітити, що в міжнародному праві відбулися істотні зміни. Віджили свій вік багаточисельні реакційні інститути, з’явились нові принципи і норми, що мають важливе значення для забезпечення миру і незалежності народів, розвилися і зміцнилися демократичні принципи і інститути міжнародного права.

Принцип міжнародного права є імперативною нормою загального міжнародного права. Існують і інші визначення принципу міжнародного права. Принципи міжнародного права загальновизнані норми міжнародного права найбільш загального характеру. Вони становлять основоположні норми міжнародного права, що мають вищу юридичну силу.

Доктринальне визначення принципу міжнародного права значно полегшується наявністю визначення імперативної норми загального міжнародного права в Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 року. У Конвенції визначено, що імперативна норма загального міжнародного права є нормою, яка приймається і визнається міжнародним співтовариством як норма, відхилення від якої неприпустиме і яка може бути змінена тільки наступною нормою загального міжнародного права, яка має такий самий характер.

Насамперед, принципи міжнародного права відображені в статуті ООН. ЇХ перелік міститься в ст. 2 розд. 1 “Цілі і принципи” ООН і її члени діють у відповідно до наступних принципів:

1. Організація заснована на принципі суверенної рівності всіх її членів.

2. Всі члени ООН добросовісно виконують прийняті на себе за даним Статутом ООН зобов’язання, щоб забезпечити їм всім разом права і переваги, що витікають з приналежності до складу членів Організації.


Правова система в Україні проблема реформування та ефективності


План до курсової роботи:

Правова система в Україні проблема реформування та ефективності

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Правова система в Україні проблема реформування та ефективності,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Зміст та характеристика правової системи

Правова система для юриспруденції полягає у можливості за її допомогою комплексно проаналізувати всю правову сферу життя суспільства, виявити найсуттєвіші закономірності, що складаються між її частинами та у стосунках з іншими суспільними явищами.

У загальному вигляді правову систему можна визначити, як сформовану під впливом об’єктивних закономірностей розвитку суспільства сукупність усіх його правових явищ, які перебувають у стійких зв’язках між собою та з іншими соціальними системами [11, C.561].

Ураховуючи те, що поняття правової системи належить до найзагальніших понять юридичної науки, яке має відбивати складне, багатогранне явище, будь-яке його визначення не охоплює всіх його характеристик.

Науковці визначають такі риси правової системи:

  1. правова система є різновидом соціальної системи;
  2. правова система формується, як правило, у межах певної держави у деяких випадках правова система може виходити за межі держави і охоплювати соціальні системи різних країн (релігійні правові системи — мусульманська, канонічна, індуська, іудейська та міжнародно-правові системи, наприклад, європейське право);

3) ступінь розвитку правової системи. Розвиток правової системи можна визначити за кількісними та якісними критеріями. До кількісних належить наявність розвинутої системи норм права та відповідних джерел, системи правозастосовчих інститутів, системи правової освіти тощо; до якісних — ступінь соціальної затребуваності права, його реальна здатність врегулювати суспільні відносини;


Правове регулювання безпеки підприємницької діяльності на зовнішньоекономічному ринку


План до курсової роботи:

Правове регулювання безпеки підприємницької діяльності на зовнішньоекономічному ринку

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Правове регулювання безпеки підприємницької діяльності на зовнішньоекономічному ринку,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Не зважаючи на тісний взаємозв'язок економічної безпеки підприємства і зовнішньоекономічної діяльності, основні теоретичні та практичні аспекти цих двох понять формувалися здебільшого ізольовано один від одного.

Термін «зовнішньоекономічна діяльність підприємства» є загальноприйнятим поняттям, яке регламентовано законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудованої на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами [1].

Спочатку в управлінській діяльності термін економічна безпека стосовно окремо взятого підприємства вживався як певний критерій, що характеризує захищеність інформаційних ресурсів суб'єкта господарської діяльності, його комерційної таємниці, забезпечення конфіденційності внутрішньої документації, а також майнової і фізичної захищеності підприємства та його співробітників [2]. Така точка зору існувала в наукових працях кінця 90-х років минулого століття та на початку 2000-х років.

Подібне розуміння сутності економічної безпеки підприємства зовсім не враховує такі важливі фактори стійкої діяльності господарюючого суб'єкта як наявність фінансової залежності, ефективність виробничої діяльності, конкурентноздатність, ринкова позиція та інше.

Існування цілого ряду ринкових, політичних, управлінських та інших факторів, здатних вивести підприємство зі стану рівноваги й призвести його до банкрутства, обумовлює об'єктивну необхідність формування комплексного розуміння економічної безпеки підприємства. У вітчизняній і закордонній науковій літературі сформувався ряд загальних поглядів (підходів) на її сутність.


Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні


План до курсової роботи:

Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Правове регулювання інформаційної діяльності в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Історія розвитку правових основ регулювання інформаційної діяльності

Аналіз змін в економіці, політиці, культурі, інших сферах людської діяльності примусив учених уже в середині минулого століття, про наближення нової епохи — інформаційного суспільства. Останнє розглядалось як результат цілої серії еволюційних і революційних змін. При цьому футурологи (фахівці, які прогнозують майбутнє), намагаючись описати параметри нового суспільства, виходили з якісно нової ролі інформаційної діяльності в його функціонуванні. Один з таких сценаріїв запропонував американський дослідник Алвін Тофлер і виклав у своїй праці «Футурошок» [1, C.111].

А. Тоффлер зазначає, що кожна особа несе у своїй свідомості ментальну модель світу як суб’єктивний образ навколишнього середовища, що існує об'єктивно поза людською свідомістю. У цій моделі частина образів може відповідати дійсності, а частина — викривлює її. Прискорення темпів життя, збільшення інформаційного навантаження, що проявляються у прискоренні зміни ментальних образів у людській свідомості, посилює в людей відчуття нестабільності самого знання і вимагає нового рівня адаптації індивіда до навколишнього середовища [2, С.11-12].

Погляди на майбутнє інформаційне суспільство протягом другої половини XX ст. поступово еволюціонували. На початку 90-х років нову цікаву концепцію запропонувала завідувач кафедри політології Каліфорнійського університету (США) Л. Грофф. Вона, розробляючи свою концепцію, брала до уваги роботи інших футурологів — А. Тофлера, Д. Бела, Дж. Несбіта. Коротко про суть її поглядів. У своєму розвитку суспільство послідовно проходить три епохи: аграрну, індустріальну та інформаційну. Перехід від однієї епохи до іншої обумовлений цілою серією еволюційних і революційних змін у технологіях, а також пов'язаних з ними відповідними змінами в суспільних інститутах.


Правове регулювання керування документаційними процесами


План до курсової роботи:

Правове регулювання керування документаційними процесами

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Правове регулювання керування документаційними процесами,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Управління документаційними процесами: загальна характеристика, задачі та функції

Термін «документ» походить від латинського слова «documentum» - доказ, свідчення. Цим словом позначають будь-які письмові джерела, відповідним чином оформлені, тому що мають юридичну чинність [11, с. 5].

Аналіз послідовних визначень терміна «документ» дозволяє виділити три основні формулювання:
– «документ» - матеріальний об'єкт,
– «документ» - носій інформації,
– «документ» - документована інформація [13, с. 3].

Керування документами в сучасних умовах - складне організаційно-технічне завдання. Без розв'язку даного завдання в області керування документообігом організації може запанувати справжній хаос. Втрата документів, затягування узгодження - ці та інші негативні наслідки неписьменного керування документами можна уникнути, впровадивши корпоративну систему електронного керування документами [21].

Термін «діловодство» характеризує сукупність робіт з документування управлінської діяльності установ і організації в них документів. Поняттям «документ» визначається як інформація, записана будь-яким чином на будь-якому матеріалі, видана або отримана будь-яким фізичною або юридичною особою, у будь-якій організації для використання у своїй діяльності. Таким чином, поняття «керування», «інформація», «діловодство», «документ» органічно взаємозалежні [5, с. 3].

Можна сказати, що документознавство - це наука про документ і документно-комунікаційну діяльність. Це наукова дисципліна, що вивчає закономірності створення й функціонування документів, принципи побудови документно-комунікаційних систем і методи їх діяльності.


Правове регулювання прав на чуже майно


План до курсової роботи:

Правове регулювання прав на чуже майно

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Правове регулювання прав на чуже майно,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття права на чужі речі в системі речового права

Під речовим правом на чуже майно слід розуміти визначену договором з власником або законом міру можливої поведінки управомоченої особи по здійсненню обмежених за обсягом (у порівнянні з правом власності) правомочностей речового характеру (володіння, користування і розпорядження) стосовно речей, які їй не належать.

Закон відносить до речових прав на чуже майно: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій) (ч.1 ст.395 ЦК). Проте цей перелік не є вичерпним, бо законом можуть бути передбачені інші речові права на чуже майно. До речі положення Господарського кодексу України (ГК) визначають можливість встановлення права господарського відання, оперативного управління і оперативного використання майна.

Право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК та іншими законами (ч.1 ст.136 ГК).

Право оперативного управління – це речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної діяльності, у межах, встановлених ГК та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом) (ч.1 ст.137 ГК).

Право оперативного використання майна полягає у здійсненні майнових правомочностей відокремленим підрозділом (структурною одиницею) господарської організації стосовно переданого йому нею майна і у визначених нею межах (ст..138 ГК).


Правове регулювання торговельної діяльності в Україні


План до курсової роботи:

Правове регулювання торговельної діяльності в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Правове регулювання торговельної діяльності в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Нормативно-правове регулювання торговельної діяльності та основні тенденції його розвитку

Торговельна діяльність регулюється Господарським і Податковим кодексами України, Законом України «Про захист прав споживачів», іншими актами законодавства, а також Порядком провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів від 15 червня 2006 р. № 833.

Як передбачено в ч. 2 ст. 258 ГК, правове регулювання господарських відносин здійснюється з урахуванням суспільного розподілу праці, що склався та об’єктивно існуючих галузей народного господарства. Необхідно здійснювати правове регулювання господарських відносин з урахуванням специфіки галузі господарювання та виду господарської діяльності, з якими пов'язуються відповідні відносини . Господарським законодавством, зокрема, визначаються особливості правового регулювання господарсько-торговельної діяльності, комерційного посередництва, перевезення вантажів, капітального будівництва, інноваційної, фінансової діяльності тощо.

Як зазначив Г. В. Смолин: «Правове регулювання господарських відносин має враховуватись як умова, що визначає його особливості, економічну форму результату господарської діяльності. Залежно від цільового використання продукти господарської діяльності призначаються для сфери виробництва і функціонують у нових актах виробництва або для сфери особистого споживання, коли продукт виробництва вибуває з виробничого процесу» [42, с.315].


Правове регулювання. Суб'єкти правового регулювання


План до курсової роботи:

Правове регулювання. Суб'єкти правового регулювання

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Правове регулювання. Суб'єкти правового регулювання,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Правове регулювання : поняття, предмет та ін.

Правове регулювання у суспільстві – важлива умова створення стабільного правового порядку, а також органів, інститутів і установ, здатних забезпечити захист і охорону від порушень тих прав і законних інтересів громадян та інших осіб, що закріплені діючими нормами права. Загальні соціальні цілі правового регулювання переслідують досягнення соціально корисних результатів і, у першу чергу, створення необхідних умов для прогресивного розвитку і процвітання суспільства.

Правове регулювання – це здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток. Головною ознакою моделі держави, що характеризуються як правова, виступає саме ознака високої правової врегульованності суспільних відносин.

Наявність правового регулювання просто необхідна для забезпечення і гарантування в нормативному порядку волі в суспільстві. Правове регулювання - це явище, необхідність якого виникає з ряду передумов, наприклад таких як, утвердження справедливості, створення оптимальних умов для переважної дії в суспільстві економічних і духовних факторів. Відсутність ефективного механізму правового регулювання породжує свавілля в суспільному житті людей.

Предмет правового регулювання - найважливіші, з погляду держави, суспільні відносини, що об'єктивно потребують і зазнають юридичного регулювання, сторони яких є їх свідомими та вольовими учасниками.

При всій широті предмета правового регулювання , до нього входять не всі суспільні відносини, а ті з них, що мають певні ознаки. Ці відносини :

1) що виникають між людьми та їх об’єднаннями. Не є предметом правового регулювання явища об’єктивної дійсності, що розвиваються за законами природи - фізичні, хімічні, біологічні процеси, стихійні явища - землетруси, повені тощо. Проте деякі з цих явищ і процесів або їхні результати можуть враховуватись як юридичні факти ( наприклад, умови і порядок виплати страхових сум за збитки, завдані землетрусом);


Правовий інститут імпічменту поняття, витоки, правові наслідки


План до курсової роботи:

Правовий інститут імпичменту поняття, витоки, правові наслідки

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Правовий інститут імпичменту поняття, витоки, правові наслідки,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Історичні витоки виникнення інституту імпічменту

Інститут імпічменту має достатньо довгу історію. Походить це слово від терміну «empechen» англійської мови середніх віків, який означає «заважати» чи «звинувачувати» [37, с.339] та старофр. «empeechment» – «осуд», «обвинувачення».

Імпічмент був вперше застосований в політичній системі Британії. Зокрема, цей процес був використаний так званим "Хорошим парламентом" проти барона Вільяма Латімера в 1376 р. Окрім того, що його було позбавлено титулу Четвертого барона Латімеру, він був засуджений до тривалого тюремного ув'язнення [26, с. 28].

Парламент Британії мав право імпічменту ще з середньовічних часів. Спочатку Палата лордів ухвалила, що імпічмент може застосовуватися тільки до перів (дворян), і дворянство може піддавати цій процедурі собі рівних у парламенті, а Палата общин не могла використовувати цю процедуру - процес щодо членів Палати общин відбувався у суді присяжних. Проте, в 1681 році Палатою общин була прийнята резолюція, відповідно до якої члени цієї палати могли використовувати процедуру імпічменту до будь-якої посадової особи в країні.

Після правління Едуарда IV (1461-1483 рр.), процедура імпічменту вийшла з ужитку, а білль про позбавлення громадських прав став кращою формою боротьби з небажаними суб'єктами Корони. Однак, під час правління Джеймса I (1603-1625 рр.) і надалі, процедура імпічменту стала більш популярною, оскільки вона не вимагала згоди Корони, на відміну від білля про позбавлення громадських прав, що дозволяло парламенту протистояти королівським спробам домінувати в законодавчому органі.

Наслідуючи приклад Британії, конституції штату Вірджинія (1776) і Массачусетс (1780), а також згодом і інших штатів, прийняли доктрину імпічменту. Однак вони у своїх положеннях обмежили покарання до зміщення з офіційної посади, без застосування до особи будь-якого кримінального покарання. Саме така модель процедури імпічменту існує на даний час [19, с. 18].


Правовий інститут розлучення в українському та світовому законодавстві


План до курсової роботи:

Правовий інститут розлучення в українському та світовому законодавстві

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Правовий інститут розлучення в українському та світовому законодавстві,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття інституту розлучення в доктрині України та країн Європейського Союзу

Життєві ситуації, як відомо, не передбачувані. Доля кожної людини унікальна, кожен життєвий шлях неповторний. На жаль, поряд з радісними подіями на ньому зустрічаються і сумні. Не завжди подружжя витримує випробування своїх почуттів часом і бажає розірвати шлюб.

20 лютого 1919 року був прийнятий 1 Декрет УРСР «Про розлучення», який проголосив свободу розлучення і анулював церковну процедуру розлучення. Згідно цього декрету, шлюб розривався на прохання одного або обох з подружжя.

Заяви про розірвання шлюбу повинні були подавати в місцеві органи РАЦСу, але, оскільки останні були організовані не всюди, то ці заяви могли подаватися в народні суди.

Даний Декрет містив також норми, які регламентували такі правові наслідки розлучення:

  1. при розірванні шлюбу за взаємною згодою, подружжя зобов'язані були вказати в поданій заяві, які прізвища будуть носити розлучені подружжя і їх діти, а при односторонній заяві розлучені подружжя поверталися до своїх дошлюбних прізвищ; прізвище дитині визначав суд, куди подружжя могли звертатися з цього приводу;
  2. всі інші питання, які пов'язані з розірванням шлюбу, вирішувались угодою між подружжям у формі договору нотаріального або домашнього, а у випадку спору між ними - народним судом.

Перші декрети УРСР про шлюб і його розірвання проголосили дійсно демократичні принципи, які потім розвинулися в чітку і послідовну систему інститутів сімейного права, були першим кроком на шляху створення сімейного права України. [1, с.18]