ГОТОВЫЕ курсовые работы

(097) 64 94 232,   (093) 6000 191
Ваше имя  
Эл. почта  
Мобильный телефон  
Тема курсовой работы  
Адміністративні правові норми. Структура адміністративно-правових нормАдміністративні правові норми. Структура адміністративно-правових норм

Адміністративні правові норми. Структура адміністративно-правових норм



1.1. Поняття та ознаки адміністративно-правових норм

Норма адміністративного права, як і норма будь-якої іншої галузі права, являє собою правило загального характеру, визначену міру належного чи можливого поводження, установлену державою й охоронювану спеціальними державними засобами.

Норми адміністративного права, так само як і норми інших галузей права, виконують функцію регулятора суспільних відносин. Вони відрізняються від норм інших галузей права тим, що предметом їхнього регулювання є суспільні відносини, що складаються в сфері управлінської, виконавчої діяльності держави [16, с. 31].

Крім суспільних відносин у сфері виконавчої діяльності держави норми адміністративного права регулюють відносини, що виникають у зв'язку з вирішенням органами представницької влади, суду, прокуратури і самоврядування питань державної служби, а також внутріорганізаційних питань управлінського характеру. Саме про це йде мова у курсовій роботі на тему – Адміністративні правові норми. Структура адміністративно-правових норм.

Адміністративно-правові норми регулюють також суспільні відносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суспільними й іншими недержавними об'єднаннями переданих у їхнє ведення функцій органів державного управління. Придбати курсову на тему - Адміністративні правові норми. Структура адміністративно-правових норм, можна вже сьогодні!.

Адміністративно-правова норма – це норма права, що регулює відносини в сфері державного управління, а також відносини управлінського характеру, що виникають в інших галузях державної діяльності [16, с. 33].

Перед нормами адміністративного права стоять наступні завдання:
- упорядкування різних компонентів системи державного управління, виконавчої діяльності;
- закріплення науково обґрунтованих і найбільш доцільних взаємин між керуючими і керованими системами;
- регламентація зв'язків різних галузей управління, взаємодії державних органів з підприємствами, установами, організаціями і громадянами, тобто з юридичними і фізичними особами.

Сутність адміністративно-правового регулювання полягає в упорядкуванні управлінських відносин, у встановленні за допомогою норм адміністративного права юридичних прав і обов'язків учасників цих відносин. Нормам адміністративного права притаманні наступні характерні риси:

Щоб отримату курсову роботу на тему -
Адміністративні правові норми. Структура адміністративно-правових норм,
заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

План до курсової роботи:

Адміністративні правові норми. Структура адміністративно-правових норм


Конституційні права та свободи людини й громадянина в Україні

План до курсової роботи:

Конституційні права та свободи людини й громадянина в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Конституційні права та свободи людини й громадянина в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Історичний розвиток ідеї прав людини

Питання прав і свобод людини і громадянина в їх історичному розвитку вивчали багато авторів, серед яких: М.В. Цвік, В. Д. Ткаченко, О. В. Петришина, А. В. Булгакова. Автори генеалогії прав і свобод людини і громадянина від ідеї природних прав, що виникла в Стародавній Греції, розглядають їх розвиток у Європі та дають коротку характеристику прав і свобод, закріплених в Конституції України 1996 р. Але, на жаль, поза авторами залишається розвиток і формування прав людини на території України, починаючи з Київської Русі і закінчуючи сьогоденням. М.П. Рогозін у своїй книзі "Права людини в сучасному світі" також представляє формування ідеї прав людини з позицій європейського досвіду [3, c. 48].

У своїй монографії Н.С. Сидоренко описала участь України у міжнародно-правовій, у тому числі європейській, системі захисту прав людини, торкнулася відповідності українського законодавства основним положенням Європейської соціальної хартії, важливості вступу України до Ради Європи, підписання та ратифікація основних свобод Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р. Але, на жаль, конституційні, політичні та правові аспекти взаємодії та співпраці України з Радою Європи в інших сферах захисту прав людини не були повністю вивчені.

Спираючись на історичні джерела, український народ зробив гідний внесок у формування прогресивних уявлень про права людини. Він створив низку яскравих прикладів правової думки та нормотворчості, що втілювали такі найвищі цінності суспільства, як законність, свобода, рівність, повага до особистості та інші.

Давнє звичаєве право – закон Руський, створював певні правові гарантії для нижчих класів, закріплював поступову відмову від варварських принципів кривавої помсти, обмежував свавілля і регулювало повсякденне життя населення Київської Русі. Ознакою справжньої демократії були "ряди" - договори, які мешканці укладали зі своїми князями. Головна вимога в договорі до князя - була "не ображати людей". Якщо князь не виконував своїх зобов’язань, люди в палаті могли усунути його з княжого трону [7, с. 22].


Конституційно-правова відповідальність в Україні, поняття та види

План до курсової роботи:

Конституційно-правова відповідальність в Україні, поняття та види

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Конституційно-правова відповідальність в Україні, поняття та види,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття конституційно-правової відповідальності

Юридична відповідальність є найважливішим інститутом будь-якої системи права, однією із істотних ознак права, необхідним елементом механізму його дії. Проте питання поняття юридичної відповідальності залишається дискусійним, а загальновизнане визначення юридичної відповідальності досі не розроблено. Домінуючим у літературі з питань юридичної відповідальності є її тлумачення як примусового заходу, заснованого на правовому та громадському осуді правопорушення та певних наслідків, що виражається у встановленні його, у вигляді обмеження (позбавлення) особистого чи майнового порядку. Розрізняючи відповідальність як захід відновлення порушеного права (цивільна, компенсаційна відповідальність) і карну відповідальність (кримінальні покарання, адміністративні стягнення), більшість авторів, однак, вважають, що ці ознаки притаманні всім видам відповідальності.

Об'єктивна (невинна) кримінальна відповідальність в юридичній літературі одноголосно відкидається. Наявність вини визнається необхідним елементом підстави адміністративно-дисциплінарної відповідальності. Виняток у цьому сенсі робиться лише для цивільно-правових відносин, оскільки цивільне законодавство допускає безвинну відповідальність за певними позадоговірними та договірними зобов’язаннями [2, c. 45].

Оскільки юридична відповідальність є одним із найважливіших засобів організації правильного (належного) виконання правових актів, запобігання та припинення небажаної з точки зору права поведінки суспільних відносин, вона виступає як категорія, притаманна всім галузям права, в тому числі конституційному. Таким чином, за порушення норм конституційного права настає конституційно-правова відповідальність, яка є особливим видом юридичної відповідальності, яка передбачена конституційно-правовими нормами. Слід відрізняти від конституційно-правової відповідальності, передбаченої іншими галузями права (кримінальним, адміністративним, цивільним), до яких притягуються громадяни, іноземці, особи без громадянства,


Конституційно-правова реформа в Україні

План до курсової роботи:

Конституційно-правова реформа в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Конституційно-правова реформа в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття конституціоналізму та його ознаки

В українській конституційно-правовій науці конституціоналізм не отримав єдиного визначення і трактується по-різному. Існує кілька аспектів цієї концепції. Перш за все, конституціоналізм трактується як політико-правова ідеологія, історично пов’язана з феноменом конституції. Він розглядається як певне інтелектуальне узагальнення, притаманне розвитку політико-правової думки певної країни та як персоніфікована концепція (концепції), сформульована деякими авторами. При цьому конституціоналізм часто узагальнюють як суспільно-політичний рух, спрямований на реалізацію відповідних ідей.

Виходячи з вищесказаного, можна стверджувати, що єдиного розуміння конституціоналізму не існує, оскільки навіть із вищесказаного стає зрозумілим, що конституціоналізм розглядається як [13, c. 42]: - політико-правова ідеологія, історично пов'язана з феноменом конституції; - певне інтелектуальне узагальнення, притаманне розвитку політико-правової думки в конкретній країні; - персоніфікована концепція (концепції), сформульована деякими видатними авторами; - суспільно-політичний рух, спрямований на реалізацію актуальних ідей.

Крім того, слід мати на увазі, що конституціоналізм іноді ототожнюється з деякими особливостями політичної системи в цілому, з конституційними методами управління державними справами. Таке тлумачення конституціоналізму має історичну традицію, пов’язану з практикою обмеження абсолютної монархії під час буржуазних революцій. Адже починаючи з ХVІІІ ст. в Європі поняття конституціоналізму почали тлумачити як державне правління, обмежене конституцією - актом вищої юридичної сили, оскільки останній обов'язково відтворював поняття природних прав людини, народного суверенітету та поділу влади.


Конституційно-правове регулювання виборів в Україні

План до курсової роботи:

Конституційно-правове регулювання виборів в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Конституційно-правове регулювання виборів в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Сутність та різновиди виборів

Влада народу реалізується двома шляхами: безпосередньо (вибори, референдум) та через представницькі установи. У прямій демократії між волею народу і її втіленням у рішення немає опосередкованих ланок: народ сам бере участь в обговоренні та прийнятті рішень. Безпосередня демократія — це природнє право народу, вона з’явилася раніше за представницьку. За своєю суттю безпосереднє народовладдя відповідно до Конституції є, насамперед, прямим волевиявленням народу(народним волевиявлення), зокрема шляхом таємного голосування, або вираженням волі через політичні партії, ЗМІ та інші складові механізму безпосередньої демократії, які сприяють формуванню та вираженню політичної волі громадян [5, с. 7].

Сутність безпосереднього народовладдя найбільш повно відбивається в її принципах як основних засадах його здійснення. Відповідно до чинної КУ виділяють наступні принципи безпосередньої демократії: ? принцип суверенності народу; ? принцип єдиновладдя народу; ? принцип безпосереднього волевиявлення народу; ? принцип поєднання безпосередньої і представницької демократії; ? принцип пріоритетності безпосереднього народовладдя в системі демократії; ? принцип політичного плюралізму; ? принцип конституційності і законності; ? принцип загальності у здійсненні безпосереднього народовладдя; ? принцип рівності у здійсненні безпосереднього народовладдя; ? принцип реальності безпосереднього народовладдя; ? принцип гарантованості безпосереднього народовладдя.

Отже, вибори - це передбачене Конституцією та законами України волевиявлення народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоврядування шляхом голосування.


Конституційно-правове регулювання електронних петицій в Україні

План до курсової роботи:

Конституційно-правове регулювання електронних петицій в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Конституційно-правове регулювання електронних петицій в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Характеристика звернень громадян

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності.

Законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Звернення вкладників до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо виплати Фондом відшкодування в межах гарантованої суми розглядаються в порядку, встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: ? порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); ? створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; ? незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності [12, с. 204].


Конституційно-правове регулювання релігійних об'єднань в Україні

План до курсової роботи:

Конституційно-правове регулювання релігійних об’єднань в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Конституційно-правове регулювання релігійних об’єднань в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Сутність та функції релігійних об’єднань

Відповідно до ст. 7 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями).

Статтею 13 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов'язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення) [4].

Згідно з підпунктом 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України релігійні організації відносяться до неприбуткових організацій та повинні відповідати вимогам підпункту 133.4.1. Доходи (прибутки) релігійної організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами. Також для здійснення неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій, у тому числі надання гуманітарної допомоги, здійснення благодійної діяльності, милосердя [3].

Релігійна громада є місцевою релігійною організацією. Поняття "місцева" не пов'язане з конкретною місцевістю або населеним пунктом. Воно пов'язане з правом віруючих на колективне сповідування своєї віри і заснування вільно доступних місць богослужінь або зібрань.


Конституційно-правове регулювання референдумів в Україні

План до курсової роботи:

Конституційно-правове регулювання референдумів в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Конституційно-правове регулювання референдумів в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1. Поняття та історична характеристика референдумів

Згідно з Конституцією України, єдиним носієм суверенітету та джерелом влади в Україні є народ (ст. 5). Чинна Конституція України вперше визнала не лише незалежність народу, а й право на здійснення влади. Практика виробила різні форми безпосередньої демократії: мітинги, збори, революції. Проте найбільше визнання та поширення отримали вибори та референдуми.

Особливим інститутом демократії є референдум як один із засобів демократичного управління. Референдум - це засіб вирішення шляхом голосування кардинальних проблем загальнодержавного та місцевого значення (прийняття конституції, інших важливих законів чи внесення змін до них, а також інших рішень з критичних питань). Референдум є одним із важливих інститутів безпосередньої демократії, що проводиться для забезпечення народовладдя - безпосередньої участі громадян у державних та місцевих справах [9, c. 52].

Вивчити природу референдумів без вивчення історії становлення цього інституту народовладдя неможливо.

Референдум є сучасною формою прямої демократії, хоча він мав історичних попередників. У Стародавньому Римі за часів республіки існувала практика плебісцитів, тобто рішень плебеїв, які приймалися зборами членів певного стану. Сьогодні термін «плебісцит» вважається синонімом терміну «референдум» або використовується для позначення одного з видів референдуму.

Аналіз літератури дає змогу виділити наступні етапи становлення та розвитку референдуму у світовій історії, які наочно показано на рис. 1.1.

Історія становлення та розвитку референдумів у світі була перервана війнами – Перша світова (1914-1918) та Друга світова (1939-1945), що підтримує демократизм референдумів та їх виключно мирний характер.


Конституційно-правовий статус внутрішньо переміщених осіб в Україні

План до курсової роботи:

Конституційно-правовий статус внутрішньо переміщених осіб в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Конституційно-правовий статус внутрішньо переміщених осіб в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Сутність та характерні риси внутрішньо переміщених осіб

Внутрішньо переміщені особи (ВПО) – це люди, які залишили свої домівки, рятуючись від небезпеки, але не перетнули міжнародний кордон, а залишились на території рідної країни. ВПО перебувають під законним захистом свого уряду. Вони зберігають усі права та захист згідно з міжнародним законодавством з прав людини.

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Фактично, внутрішньо переміщені особи, це особи, які підпадають під визначення вимушені переселенці, але які, покинувши місце свого постійного проживання, залишаються в країні своєї громадянської належності та можуть користуватися її захистом. Необхідність надання допомоги особам, змушеним з об'єктивних причин стихійно змінити місце свого проживання особливо гостро проявилася в 70-х роках XX століття в силу громадянських воєн, що розгорілися на територіях Анголи, В'єтнаму, Камбоджі, Судану [15, с. 205].

До того часу допомога міжнародного співтовариства стосувалася лише біженців — осіб, які покинули межі своєї країни і не користуються її захистом. Міжнародним органом з питань біженців було Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН).

У 1972 році УВКБ ООН, керуючись гуманними міркуваннями, включило «осіб, переміщених всередині країни», в свої Програми в області допомоги та відновлення для біженців і репатріантів. У цьому ж році Генеральна Асамблея ООН і Економічна і соціальна рада ООН


Конституційно-правовий статус комітетів Верховної Ради України

План до курсової роботи:

Конституційно-правовий статус комітетів Верховної Ради України

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Конституційно-правовий статус комітетів Верховної Ради України,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Сутність та місце комітетів Верховної ради України

Подібні структури на рівні найвищого органу державної влади створювалися ще за радянських часів. Конституцією УРСР 1937 р. було визначено необхідність обрання Верховною Радою мандатної комісії, яка мала перевіряти повноваження, депутатів і припускалося призначення слідчих та ревізійних комісій (статті 32-33).

Конституція УРСР 1978 р. докладніше регламентувала питання і організацію діяльності різного роду комісій як органів Верховної Ради. Вона містила статті, які передбачали обрання (з числа депутатів) постійних комісій для попереднього розгляду і підготовки питань, що належали до відання Верховної Ради УРСР, а також для сприяння проведення в життя законів УРСР та інших рішень Верховної Ради та її Президії, контролю за діяльністю державних органів і організацій (ст. 112). При цьому рекомендації комісій підлягали обов'язковому розгляду відповідними органами, установами, організаціями. Про результат розгляду або вжиті ними заходи мало бути повідомлено комісіям [6, с. 254].

У процесі розбудови незалежної держави положення Конституції України щодо статусу комісій Верховної Ради доповнені й конкретизовані. Відповідні зміни до Основного Закону вносилися 1991 р (двічі), а також у 1992,1994 і 1995 рр. Зокрема, було наголошено на участі постійних комісій у законодавчому процесі та на їх ролі в обранні й призначенні певного кола посадових осіб. У квітні 1995 р. прийнято Закон «Про постійні комісії Верховної Ради України», який акумулював зміст конституційних поправок і деталізував їх.

Ще на початку ХХ століття комітети характеризували як «малі законодавчі органи» - Вудро Вільсон. Така характеристика не втратила актуальності і сьогодні. На основі внутрішньої структури парламентів розрізняють парламенти з різною системою комітетів, в залежності від ролі комітетів у законодавчому процесі.


Конституційно-правовий статус Центральної виборчої комісії в Україні

План до курсової роботи:

Конституційно-правовий статус Центральної виборчої комісії в Україні

Щоб отримату курсову роботу на тему -

Конституційно-правовий статус Центральної виборчої комісії в Україні,

заповніть форму, що розташована на цій сторінці.

Вартість курсової роботи - 150 гривень.

Оплата здійснюється на картку Приватбанку

.

Частина роботи для ознайомлення:

1.1 Сутність та законодавче регулювання Центральної виборчої комісії

Центральна виборча комісія (далі - Комісія) є постійно діючим колегіальним державним органом, який діє на підставі Конституції України, цього та інших законів України і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, всеукраїнського і місцевих референдумів в порядку та в межах, встановлених цим та іншими законами України.

Діяльність Центральної виборчої комісії характеризується Конституцією України та Законом України «Про центральну виборчу комісію». Цей Закон відповідно до Конституції України визначає порядок утворення, правовий статус, основні засади організації діяльності Центральної виборчої комісії як постійно діючого колегіального державного органу, до компетенції якого належить забезпечення організації підготовки та проведення виборів і референдумів в Україні, забезпечення реалізації та захисту конституційних виборчих прав громадян України і прав на участь у референдумах, суверенного права Українського народу на виявлення своєї волі [13, с. 205].

Комісія очолює систему виборчих комісій та комісій з референдуму, які утворюються для організації підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, всеукраїнського референдуму. Комісія здійснює контроль за діяльністю та консультативно-методичне забезпечення виборчих комісій, які утворюються для організації підготовки та проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, та комісій з місцевих референдумів.